"Російський живопис"
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Живопис - вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів за допомогою нанесення фарб на тверду або гнучку основу.. Як і інші види мистецтва, живопис може виконувати пізнавальну, естетичну, релігійну, ідеологічну, філософську, соціально-виховну або документальну функції
Віктор Михайлович Васнецов (15 травня 1848 — 23 липня 1926, Москва) — російський художник, один з авторів розписів у Володимирському соборі в Києві.
У творчості Васнецова яскраво представлені різні жанри, що стали етапами дуже цікавої еволюції: від побутовго малювання до казки, від станкового живопису до монументального, від приземленості сподвижників до прообразу стилю модерн. На ранньому етапі в роботах Васнецова переважали побутові сюжети. Пізніше головним напрямом стає билинно-історичне — «Витязь на роздоріжжі» (1882)
В кінці 1890-х все помітніше місце в його творчості посідає релігійна тема (роботи у Володимирському соборі в Києві і в храмі Воскресіння в Санкт-Петербурзі, акварельні малюнки і підготовчі оригінали стінного живопису для собору святого Владимира). Після жовтневого перевороту 1917 р Васнецов продовжував працювати над народними казковими темами, створюючи полотна «Бій Добрині Микитича з семиголовим Змієм Гориничем» (1918); «Кощій Безсмертний» (1917–1926). Фасад Третьяковської галереї виконаний за його малюнками.
Ілля Юхимович Рєпін ( 24 липня (5 серпня) 1844, Чугуїв,Харківська губернія — † 29 вересня )— російський художник-реаліст українського походження.
Ілля Рєпін залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, його ранні розписи церков в Україні знищені під час війни, численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України Найвідоміші твори: «Бурлаки на Волзі» (1870—73), «Іван Грозний і син його Іван» (1881-85), «Царівна Софія» (1879), «Засідання Держ.Ради» (1901-03).
На українські теми: «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880-91, один варіант у Москві, другий — у Харківському Державному Музеї образотворчого мистецтва); «Вечорниці» (1881), «Гайдамака» (1902), «Чорноморська вольниця» (1903), «Гопак» (1930, не закінчений). «Портрет І. С. Тургенєва», «Етюд академічної натурниці», «Солоха і дяк»
Підмосковна природа зачарувала Левітана, він працював без усталю. Взагалі, Підмосков'я, мабуть, слід назвати першим коханням художника. Два щасливих літа (1875-76 рр..) Він провів у Бабкіно, поблизу від Нового Єрусалиму.
Валентин Олександрович Сєров ( (19) січня 1865, Петербург — † 22 листопада (5 грудня) 1911, Москва) — російський художник кінця 19 — початку 20 ст., представник російської гілки імпресіонізму. Малював портрети, побутові картини, пейзажі. Зробив спроби в стінопису. Надзвичайно обдарований художник-графік.
В творчому доробку майстра важко виділити головні і неголовні твори. Він натхненно і завзято брався до всякої роботи і тому значно збільшив кількість шедеврів мистецтва.
Схожі презентації
Категорії