Презентація на тему:
"Образотворче мистецтво Далекого Сходу"

на тему:

У китайському живописі існує особливий вид картин картини-сувої.

Живопис наклеювався на цупкий папір, обрамленням йому слугувала досить широка смуга шовку. Картина зберігалася зазвичай у спеціальному футлярі, згорнута, ніби рулон паперу. Звідси і її назва сувій.

Між китайською каліграфією й живописом так багато спільного, що вони вважаються рідними сестрами.

Вишуканість ієрогліфів і поезія вірша не тільки доповнювали й підкреслювали основний зміст та ідею картини, але й, поєднуючись, надавали їй особливої краси й завершеності.

Зображення дикої сливи в Китаї надзвичайно популярне Квіти ототожнювали із чоловічим началом ян, а стовбур і галуззя, виражали силу інь (жіночого начала). Квіти сливи символізують шляхетну чистоту, стійкість, непохитність.

Китайські картини – мистецтво, яке є неможливим без «співучасті» автора і глядача.

В арсеналі художника є чимало образотворчих мотивів гори, сосни, камені, водні потоки тощо. Бамбук – символом істинно шляхетної людини Старе каміння символізувало довголіття

Жанри і стилі китайського живопису: «гори і води» (пейзаж); жанр «квіти і птахи»; «люди і речі» (жанровий живопис); портрет.

Пейзаж «гори і води» Фан Хуань. Подорожні серед гір і потоків. Кінець X — початок XI ст. Уособленням темного жіночого начала, пов’язаного із землею, є вода, уособленням позитивного, чоловічого начала, спрямованого до неба, є гори.

Живопис «фігур і предметів» (або «люди і речі») Улюбленою темою цього жанру була тема зібрань спілки тонких цінителів поезії й живопису на лоні природи. Шень Чжоу. Милування осіннім місяцем. Кінець XV ст.

Жанр «квіти і птахи» Лі Ді. Квіти і птахи. XII ст. Важливу роль у цьому жанрі відіграє символіка, пов’язана з образами квітів, птахів, плодів і різних предметів.

У китайському живописі півонія втілює людську красу, а також багатство й почесті.

Сорока сприймається як символ щасливої звістки.

Жанр портрета Існують два типи портрета ритуальний і офіційний.

У характеристиці персонажів важливу роль відіграють не обличчя людини, а фігура, поза, складки одягу.

Вони ніколи не роблять попередніх начерків олівцем, як це робимо ми. Китайські художники відразу пишуть пензлем на папері або шовку.

Китайські майстри пишуть найчастіше тушшю, і об’ємність зображення показують, застосовуючи різну за товщиною лінію та різні за тоном плями.

Художники Китаю ніколи не пишуть із натури, вони довго ходять околицями, уважно розглядають усе навколо себе й потім удома, згадуючи свої враження, створюють картину.

Дякую за увагу!