Презентація на тему:
Мистецтво художнього письма

Мистецтво художнього письма

Сучасна естетика визначає мистецтво як особливий спосіб освоєння та відтворення дійсності у конкретно чуттєвих образах відповідно до естетичного ідеалу, що не заперечує наведених вище трактувань

Метою мистецтва є вдосконалення людини та суспільства, в якому ця людина існує. З давніх-давен воно було одним з універсальних способів конкретно-почуттєвого вираження життєвого досвіду, одним із сутнісних поряд з релігією та мораллю компонентів культури, проявом творчої духовно-практичної діяльності.

Головним предметом мистецтва є людина в культурі. Великою прерогативою літератури й музики, театру й живопису виступає їхня здатність розкривати і досліджувати внутрішній світ людини. Мистецтво – це завжди розповідь про людину, для людини та в ім’я людини.

Мистецтво пізнає дійсність через художній образ, який вбирає в себе все багатство, всі суперечності й труднощі художнього процесу. Вже антична естетика (Платон, Аристотель, Плотін) зверталася до проблеми художнього образу, наголошуючи, що мистецтво не займається копіюванням предметів і явищ, а намагається проникнути в їхню сутність.

Художній образ – притаманна саме мистецтву форма відтворення, тлумачення й освоєння життя шляхом створення мистецьких об’єктів, що впливають на нього. Художній образ – це алегорична, метафорична думка, що розкриває одне явище через інше, це втілення ідеї в конкретно-чуттєвій художній формі, це спосіб існування твору і головний критерій його приналежності до того чи іншого мистецького роду і жанру. 

Художній образ – серцевина й сутнісна основа мистецтва.

Його життя починається з образу-замислу, що може приймати форму короткого плану, програми або схеми, потім об’єктивується, втілюється в образ-твір, який є індивідуальною формою вираження суб’єктивних міркувань художника про сутність пізнаної ним дійсності та її типізацію і, врешті, уявою читача-глядача-слухача перетворюється в образ-сприйняття. 

Художній образ є неповторним, принципово оригінальним. Навіть опановуючи той самий життєвий матеріал, розкриваючи одну тему на основі загальних ідей, справжні митці створюють різні образи, які несуть відбиток індивідуальності автора.

Художній образ –єдність об’єктивного і суб’єктивного: дійсності, переробленої творчою фантазією митця, його ставлення до зображеного, всього багатства його особистості. За образом завжди стоїть його творець.

Образ в мистецтві – своєрідний автопортрет митця. Разом з тим художній образ-єдність загального й одиничного. Якщо в мисленні діалектика загального й одиничного відповідає їхній взаємодії в дійсності, то в мистецтві загальне проявляється в індивідуальному й через індивідуальне в конкретно-чуттєвій формі. Художнє узагальнення через індивідуалізацію – типізація; художник завжди показує суттєве, головне у явищах через конкретне, окреме, часткове

Таким чином мистецтво створює особливий художній світ – реальний і нереальний. У своїй реальності він є концептуально навантажена модель дійсності, що складається з осмислених і пропущених через серце художника вражень буття. Одночасно художній світ нереальний, тому що скільки б читач-глядач-слухач у цей світ не пірнав, він нічого не зможе в ньому змінити, втрутитися в його життя й запобігти його розвитку.