Презентація на тему:
Л.Бетховен

Проект «Творчість Людвига ван Бетховена» Підготували учениці 7-го класу КУ ЗОШ I-III ступенів №8 міста Суми, Сумської області Охрименко Діана,

Зміст Проблема проекта Вступ(епіграф) Симфонія №3 Зв*язок Наполеона з Бетховеном Вирішення проблеми проекту

Проблема проекта: Як творчіст Бетховена пов*язана з подіями того часу в Європі Як творчість Людвига ван Бетховена Була зв*язана з Наполеоном

ВСТУП Вічні образи - силу людського духу, творчу міць, неминучість смерті і всеперемагаюча сп'яніння життям – Бетховен поєднав воєдино в Героїчної симфонії і з цього створив поему про все велике, що може бути притаманне людині...

Як походження назві Симфонія №3 «Героїчна» зв*язано з проблемою проекту?

Третя симфонія Бетховена стала кордоном розвитку європейської музики. Вже перші звуки її звучать як заклик, немов сам Бетховен говорить нам: «Чуєте? Я інший, і моя музика – інша!» Потім, в сьомому такті вступають віолончелі, але Бетховен порушує тему абсолютно несподіваною нотою, в іншій тональності. Прислухайтеся! Бетховен ніколи більше не створював нічого подібного. Він розірвав з минулим, звільнився від переважної спадщини Моцарта. Відтепер і надалі він буде революціонером в музиці.

ПРОПОНУЄМО ВАМ ПОСЛУХАТИ СИМФОНІЮ №3 Склад оркестру Дерев'яні духові 2 флейти 2 гобоя 2 кларнета 2 фагота Мідні духові 3 валторни 2 труби Ударні Литаври Струнні I і II скрипки Альти Віолончелі Контрабаси

Коротко про митця Людвіг ван Бетховен народився в Бонні в 1770 році, через рік після народження Наполеона. В молоді роки він був фанатичним прихильником ідей Великої французької революції. Його «Героїчна симфонія» (1803) спочатку була присвячена Наполеону. Погляди, яких дотримувався сам Бетховен, відображені в запису, зробленої в альбомі одного зі своїх друзів: «Допомагати, де це можливо; любити волю вище всього; ні за яких обставин не зраджувати істину, навіть якщо цього вимагатиме царський трон».

Бетховен написав свою героїку в 32 роки, він почав роботу над нею менше ніж через рік після того, як залишив свою гірку та безнадійну «Хейлигенштадтское заповіт». Він писав Третю симфонію кілька тижнів, писав, засліплений ненавистю до своєї глухоти, немов прагнув вигнати її своєю титанічною працею. Це і справді титанічні твір: найдовша, найскладніша симфонія з усіх, створених Бетховеном на той момент. Публіка, знавці і критики розгубилися, не знаючи, як ставиться до його нового творіння.

«Ця довга композиція... небезпечна і неприборкана фантазія... яка часто збивається в справжнє беззаконня... В ній занадто багато блиску і фантазії... почуття гармонії повністю втрачено. Якщо Бетховен продовжить йти таким шляхом, це буде сумно як для нього, так і для публіки». Так писав критик респектабельної «Загальної музичної газети» 13 лютого 1805 р.

Друзі Бетховена були більш обережні. Їх думка викладена в одному з відгуків: «Якщо цей шедевр і не милує слух зараз, то лише тому, що нинішня публіка недостатньо культурна для сприйняття всіх її ефектів; лише через кілька тисяч років цей твір буде почуто у всій його красі». У цьому визнання явно чуються слова самого Бетховена, переказані його друзями, от тільки термін в декілька тисяч років виглядає занадто перебільшеним.

Бетховен відмінно розумів масштаб і природу своєї симфонії. Він написав її для Наполеона Бонапарта, яким він щиро захоплювався. Ім'я Наполеона Бетховен написав на титульному аркуші симфонії.

Але коли Фердинанд Рис – син диригента придворного оркестру в Бонні, який у жовтні 1801 р. перебрався до Відня, де став учнем і головним помічником Бетховена, - повідомив йому про те, що коронувався Наполеон і проголосив себе імператором, Бетховен прийшов в лють.

За свідченням Рису, він вигукнув: «Значить, і цей теж – самий звичайний чоловік! Відтепер він буде грюкати ногами всі людські права в догоду своєму честолюбства. Він поставить себе над усіма, і стане тираном!» Бетховен з такою люттю почав викреслювати ім'я Наполеона з титульного аркуша, що прорвав папір. Симфонію він присвятив своєму щедрому покровителю князю Лобковицу, в палаці якого і відбулося кілька перших виконань твори.

Але коли симфонія була надрукована, на титульному аркуші залишилися слова: «Sinfonia Eroica... per festeggiare il sovvenire di un grand Uomo» («Героїчна симфонія... в честь великого людини»). Коли Наполеон Бонапарт помер, Бетховена запитали, чи не міг би він написати траурний марш з приводу смерті імператора. «Я вже зробив це», - відповів композитор, поза всяким сумнівом, маючи на увазі траурний марш з другої частини «Героїчної симфонії». Пізніше Бетховену задали питання, яку з своїх симфоній він любить найбільше. «Героїку», - відповів композитор.

Відомий факт передбачуваного посвячення симфонії Наполеону, якого Бетховен сприймав як ідеал народного вождя. Однак, щойно дізнавшись про проголошення Наполеона імператором Франції, композитор в гніві знищив первісне посвячення. .

Висновок Бетховен відмінно розумів масштаб і природу своєї симфонії. Він написав її для Наполеона Бонапарта, яким він щиро захоплювався. Ім'я Наполеона Бетховен написав на титульному аркуші симфонії. Але коли Фердинанд Рис – син диригента придворного оркестру в Бонні, який у жовтні 1801 р. перебрався до Відня, де став учнем і головним помічником Бетховена, - повідомив йому про те, що коронувався Наполеон і проголосив себе імператором, Бетховен прийшов в лють.