Презентація на тему:
Кінофільм «Лицар дикого поля»

кінокомпанія "Фест-Земля" представляє за підтримки та міністерства культури та туризму України

кінофільм «лицар дикого поля» «ЗАВОДЯ СОБСТВЕННОЕ ХЛЕБОПАШЕСТВО, РАСТОРГАЛИ ОНИ ТЕМ САМОЕ ОСНОВАНИЕ ЗАВИСИМОСТИ ИХ ОТ ПРЕСТОЛА НАШЕГО, И ПОМЫШЛЯЛИ СОСТАВИТЬ ИЗ СЕБЯ, ПОСРЕДИ ОТЕЧЕСТВА, ОБЛАСТЬ СОВЕРШЕННО НЕЗАВИСИМУЮ, ПОД СОБСТВЕННЫМ СВОИМ НЕИСТОВЫМ УПРАВЛЕНИЕМ…» МАНИФЕСТ 1775р. , Катерина ІІ

Історична кіноепопея «Лицар Дикого Поля» є результатом копіткої 7-ми річної роботи авторів та науковців. У ролях задіяні українські, російські, польські та французькі актори. У головній ролі - народний артист України Михайло Голубович, у другій головній - народний артист Росії Олександр Пашутін, на роль Вольтера планується Роман Дюрі, на роль Перта І – Олексій Петренко, одного з генералів армії шведського короля гратиме поляк Даніель Ольбрихський. Задіяні актори, праця визнаних світом художника Олексія Левченка, оператора постановника - Вадима Іллєнка, композитора - Євгена Станковича слугують гарантією якості картини, та міжнародного прокату, в тім числі у Росії та Європі. лицар дикого поля

лицар дикого поля Жанр: Історичний, біографічний епос, політичний триллер 18-те століття Ключові слова: Хлібороб - державотворець, Полтавська битва, Петро І, Мазепа, скасування Січи, побудова імперії, Катерина ІІ, Европа та Вольтер, перша конституція, колонізація степу, запровадження кріпатства, Потьомкин, війна з турками і гайдамаччина, Соловки. Хронометраж 1Х 210 хв. - кіноверсія 4Х52хв. – телевізійна версія 8Х47хв. – мінісеріал 25Х47хв. - телесеріал Петро Калнишевський народний артист України Михайло Голубович

лицар дикого поля Формат супер 35, full DI , широкоекранний 1:1,85, Dolby digital 5.1 українська,російська, французька Місця зйомок: Україна, Росія (Соловки, Петергоф), Франція (Версаль) Бюджет фильму 36 000 000, - гривень Статус: за підтримки державної служби кіноматографії прокатник TBD Унтерофіцер Соханов Народний артист Росії Алєксандр Пашутін

лицар дикого поля Савельєв Володимир Олексійович режисер, сценарист, продюсер Народний артист України, народний артист Абхазії. Народився у місті Петропавловськ, у Казахстані. Закінчив Одеський політехнічний інститут та кіно- режисерське відділення Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого (майстерня Віктора Івченка). Художній керівник творчого об’єднання «Відео» та «Земля» на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка. Засновник і продюсер приватної кінокомпанії «Фест-Земля.Плюс». Деякі фільми з творчої фільмографії Володимира Савельєва: 1969 НА-ТА-ЛИ!-Автор сценарію і режисер1970, СЬОГОДНІ І ЩОДНЯ -Автор сценарію і режисер197, СЕСПЕЛЬ -режиссер1972, КОПИЛКА - Автор сценарію і режисер 1976, БІЛИЙ БАШЛИК- режисер1980, КАПІТАН ФРАКАС -режиссер1982, ВИГІДНИЙ КОНТРАКТ 4 серії -режисер1984, ВОСПОМИНАНИЕ -режисер і автор сценарію1991, ІЗГОЙ (Україна-Німеччина)- Автор сценарію, режисер і продюсер, «Таємниця Чінґісхана» - режисер 2002. У 1992 -1998 виступає продюсером таких проектів, як «Лебедине озеро - зона» - Сергія Параджанова та Юрія Іллєнка, «Останній бункер» - Вадима Іллєнка,«Голод-33» - Олеся Янчука,«Вірний Руслан» - Володимира Хмельницького,«Вперед, за скарбами гетьмана!» - Володимира Кастеллі, «Тарас Шевченко» - 6-ти серійний телефільм Станіслава Клименка.

лицар дикого поля Історична енциклопедична довідка Петро Iванович Калнишевський (*1690, Пустовійтівка — †31 жовтня 1803, Соловки) — останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762, 1765—1775 рр., був учасником російсько-турецької війни 1768—1774 рр. (за хоробрість був нагороджений золотою медаллю з діамантами). Був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького низового, 1762 року обраний кошовим, але того ж року після зустрічі в Москві з царицею Катериною II усунутий з посади. У січні 1765 року всупереч царській волі старшина знову обрала його кошовим. За доблесть у російсько-турецькій війні 1768 — 1774 pp. Військо Запорозьке дістало подяку від цариці, кошовий отаман був нагороджений кавалером найвищого ордену Російської імперії — ордену Андрія Первозванного, йому було присвоєно військовий чин генерал-лейтенанта. Відстоював права Запоріжжя, задля чого неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга. Намагався посилити свою владу і обмежував права старшини та козацької ради. Дбав про поширення хліборобства і торгівлі у запорозьких степах і тим самим перешкоджав планам Росії в колонізації причорноморських степів та посиленні російської присутності в Україні. 3 серпня 1775 р. Катерина II видала маніфест, яким оголосила, «что нет теперь более Сечи Запорожской в политическом ея уродстве». Шість пунктів довгого маніфесту фактично зводяться до звинувачення запорожців у захопленні та присвоєнні чужої власності та в намаганні створити незалежне управління. Петра Калнишевського було заарештовано і вкинуто до кам’яної ями у Соловецькому монастирі, де він безвихідно прожив 25 років. Указом нового Iмператора Росії Олександра Павловича від 2 квітня 1801 р. був помилуваний за загальною амністією й отримав право на вільний вибір місця проживання. За своїми літами (йому йшов 111 рік) і станом здоров'я залишився ченцем у монастирi, де й помер на 113 році життя 1803 року.

Соловецький монастир Калнишевський- 112-річний

лицар дикого поля короткий зміст 1796 рік – помирає імператриця Катерина ІІ. Ця звістка змінює укладене за 20 років буття двох мешканців монастирської в’язниці на далеких Соловках: стодесятилітнього Петра Калнишевського, останного кошового Війська Запорожського, та його п’ятидеситилітнього персонального вартового, унтер-офіцера росіянин Васілія Соханова.Калнишевський був самим загадковим в’язнем найвіддаленішого каземату. У віці 85-років, за указом імператриці він опинився на по-життєвий термін у найтіснішому, найтемнішому кам’яному мішку. Незмінно його охороняли четверо жовнірів, без права обмовитись із в’язнем жодним словом, з забороною навіть поглянути на нього. Сподіваючись, що зі смертю Катерини ІІ, надійде амністія, а відтак і звільнення самих приставлених до в’язня вартових, унтер-офіцер Соханов, ризикуючи і долаючи страх вперше промовляє слово до Калнишевського. Він нарешті зважується задати в’язневі питання, яке мучило його всі 25 років: за що імператриця так жорстоко покарала свого генерала? Яку ж таємницю він, Соханов, так ревно мусів охороняти? І в’язень розповідає історію свого життя. Найсильнішим потрясінням, яке визначило всю подальшу долю юного Петра Калнишевського, стала мученицька загибель батька, козака і хлібороба з села Пустовійтівка. Коли армія Петра І, переслідуючи шведів і Мазепу, вдерлася на Україну, батько приєднався до козаків гетьмана і був страчений на палі. Одержимий жагою помсти, Калнишевський покидає родину і вагітну наречену – і йде воювати. Волею долі він опиняється у колі осіб, які визначали на той час хід історичних подій. Це і сам цар Петро І, від якого він отримує нагороду, але потім, марно намагається вбити, дізнавшись, що саме за наказом його генералів стратили батька. Це і гетьман Мазепа, чиєго хрещеника Григорія Орлика, під час переправи через Дніпро Калнишевський рятує. У передсмертній волі гетьмана, його, козака-рятівника, призначають опікуном хлопчика. Калниш опиняється разом з малим Григором у Швейцарії, де вчиться разом з ним в університеті.Маючи гострий розум, і селянську впертість, Калнишевський хутко вивчає мови, і засвоює європейські ідеї та надбання. Під час однієї з лекцій Калнишевський та Григорій Орлик знайомляться з Вольтером, який захоплений історіями про Мазепу, козаків та козацьку конституцію, влаштовує козакам аудієнцію у короля Франції Людовіка ХV. В Парижі Калниш отримує вістку від козаків, що вони вирішили повернутися на рідну землю під патронат російської корони. Вирішує повернутися і він. Адже, сповнивши волю гетьмана, і закінчивши опікунство над Григорієм, він тепер мусить сповнити і батьківський заповіт в Україні: засіяти власне поле, зберегти і захистити його. На час повернення Калниша, запорожці перестали бути самостійною військовою організацією і перебували на утриманні російського імператорського двору. Завдячуючи європейській освіті, завзятості і відвазі – Калниш швидко здобуває авторитет на Січі. Галантні маніри та неабиякий управлінський хист козака помічає сама Катерина ІІ, й призначає його осавулом. Користуючись нагодою Калнишевський отримує від імператриці дозвіл на, здавалося б, безневинну справу: сіяти в Дикому Полі жито, аби зменшити тягар для царської казни на утримання запорожців, та охороняти це жито від татар, та інших зайд. Скориставшись дозволом імператриці, та наданою йому запорожцями владою, він починає активно і таємно від імператриці, переселяти на незаймані землі Дикого Поля українських селян та козаків. Віддаючи їм землю у власність, позичаючи кошти та звільняючи від податей – він створює «під носом» у імперії новий клас вільних заможних хліборобів. Дізнавшись про таке зухвальство свого осавула, генерала-лейтенанта і кошового – Катерина позбавляє Калнишевського всіх заслуг та регалій, зсилаючи його довічно у тюрму Соловецького монастиря своїм маніфестом Слухаючи розповідь, унтер-офіцер Васілій Соханов – вірний царський служака, переосмислює своє розуміння людського призначення, і своє ставлення до абсолютної царської влади. Завдяки своєму в’язневі, Соханов, після смерті Калнишевського, покидає і сам в’язницю духовно вільною людиною.

лицар дикого поля Alexandr Pashutin as the russian prison officer Daniel Olbrychsky as the swedish commander

The Knight of the Wild Field” not only provides a historical context for the heroe’s actions, but fills in important gaps in our vision of the fate and development of the Ukraine nation This relates to explicit pages of Ukrainian history, which were previously unknown, or purposefully concealed. “The Knight of the Wild Field” is supported by President of Ukraine Viktor Yuschenko, as well as the cinematography department of Ukraine and Ministry of Culture and Tourism of Ukraine. The budget of “The Knight of the Wild Field” amounts to UAH 36 million, UAH 13 million of which have been provided by the state budget. Producers of the movie are looking for the investors for the remainder, approximately $3 million. The Knight of the Wild Field the movie

The Knight of the Wild Field 18-th century impressions Didroux Voltair