Презентація на тему:
Г.Квітка-Основ'яненко і П. Гулак-Артемовський

Г. Квітка –Основ’яненко Драматург Режисер Актор

Народився у с. Основі (тепер у межах Харкова). Походив з козацько-старшинського роду. Здобув домашню освіту. Родину Квіток часто відвідував Сковорода У 23 роки вступив до монастиря, але через чотири роки повернувся до світського життя. Був комісаром у народному ополченні, повітовим предводителем дворянства згодом — головою Харківської палати кримінального суду

Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства Інституту шляхетних дівчат, Харківської губернської бібліотеки . К.-О. був прихильником ідеї вдосконалення суспільства шляхом реформ та впливу на нього засобами літературного і театрального мистецтва. Головним творчим принципом вважав «писання з натури», орієнтацію на живу навколишню дійсність..

Твори Комедія «Сватання на Гончарівці» , п'єса «Шельменко-денщик», повість «Конотопська відьма» та«Маруся»; «Сердешна Оксана»; «Щира любов». Твори Квітки-Основ'яненко перекладено на польську, болгарську, чеську та інші мови. З Квіткою-Основ'яненко листувався Тарас Шевченко. Поет давав позитивні відгуки на його твори, присвятив йому вірш «До Основ'яненка» та виконав ілюстрації «Знахар» і «Панна Сотниківна» до однойменних творів Квітки-Основ'яненко. Квітка-Основ'яненко носить почесне ім'я «батька української прози».

Петро Петрович Гулак-Артемовський (1790 — 1865) український письменник, вчений, перекладач, поет.

Народився 27 січня 1790 в місті Городище на Черкащині 3 1838 р. став деканом словесного факультету Харківського університету. У 1841—1849 рр. був ректором цього ж університету. Писав байки ,притчі, вірші, послання, балади ,перекладав твори класиків світової літератури

Байка «Пан та собака» — найбільш гострий твір української літератури 19 століття. Ідейний зміст співзвучний тогочасним прагненням проти кріпацтва, проти ставлення до кріпака як до робочої худоби. В основі байки — конфлікт між Паном і кріпаком (в алегоричному образі собаки Рябка).

Є.Гребінці належить кілька українських ліричних поезій, що виникли на грунті народної творчості (“Човен” (1833), “Українська мелодія”, “Заквітчалася дівчина...”, “Маруся” та ін.). Євген Павлович Гребінка (1812 — 1848)

Народився 2 лютого 1812р. у сім'ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук ; тут почалася його літературна діяльність. Після закінчення гімназії та короткочасної служби в резервах 8-го Малоросійського козачого полку Гребінка повертається до рідного хутора Убіжище на Полтавщині і займається літературною працею У 1834р. Гребінка переїжджає до Петербурга, де зав'язує широкі знайомства з літераторами й діячами російської культури, зокрема Пушкіним, Криловим, Тургенєвим, Брюлловим, відвідує літературні салони і влаштовує літературні вечори в себе вдома.

Велику роль відіграв Гребінка в житті, творчому становленні Т. Шевченка, з яким познайомився у другій половині 1836р. Він брав безпосередню участь у викупі його з кріпацької неволі. На літературних вечорах у Гребінки Шевченко дізнається про новини тогочасного російського й українського літературного життя, зближується з багатьма прогресивними діячами російської культури. Особлива заслуга Гребінки в тому, що в 1840р. з його допомогою побачив світ "Кобзар" Шевченка. З кінця 30-х рр. Гребінка виступає як невтомний організатор українських літературних сил. Так, за його участю в 1841р. виходить альманах "Ластівка", на сторінках якого були опубліковані твори Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ'яненка. У 1901 році станцію Петрівка, що за 14 км від села за Марянівка (колишній хутор Убіжище) переіменували на честь видатного земляка Євгена Павловича Гребінки - в Гребінку. Зараз це сучасне місто- районний центр на Полтавщині

Поетичний доробок Гребінки російською мовою значно ширший за обсягом і тематикою, ніж українською. Його російські вірші переважно романтичні ("Печаль", "Скала"); широкою популярністю користувалися свого часу романс Гребінки "Черньїе очи" ("Очи черньїе, очи страстньїе..) Його повісті, оповідання написані переважно в романтичному дусі за фольклорними мотивами — українськими народними легендами, казками, переказами. Найвизначніше місце в художньому доробку Гребінки українською мовою посідають байки. («Віл», «Рибалка»,»Вовк і вогонь»)