Презентація на тему:
Бароко як перший загальноевропейський напрям

Підготував учень 9-В класу Акатов Кирило

Бароко (іт. barocco — вибагливий, химерний) — стиль у європейському мистецтві у 16—18 ст. Батьківщина бароко — Італія, де у визначних мистецьких центрах (Римі, Мантуї, найменше у Венеції і Флоренції) виробили перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі. За висновками науковців, бароко — кризовий стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Але це не відкидало бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи, широкого використання насилля, работоргівлі, винищення незвичних культур чи ідейних течій як в самій Європі, так і за її межами (Контрреформація, мільйони винищених індіанців Америки, засилля інквізиції тощо). Якщо Відродження мало незначне поширення в країнах за межами Італії, то з доби бароко почалася справжня навала західноєвропейської цивілізації на відомий світ і включення в орбіту своїх хижацьких інтересів віддалених країн і континентів (доба Великих географічних відкриттів, хижацька колонізація Америки, Південної Азії тощо).

Архітектор Карло Мадерно, церква Св. Сусанни у Римі, один з перших зразків римського бароко, 1603 рік.

В Росії розвиток Бароко був пов'язаний із зростанням і зміцненням дворянської держави. Цілком справедливо його поділяють на "московське" (предбароко або "наришкінське") (1680-і - 1720-і рр.), ранішнє або "петровське" (1700-і — 1730-і рр.), та розвинене або єлизаветинське (1740-і —1770-і рр). Поділ є умовним, бо в провінції ці стилі існували більший термін. Яскравими зразками ранішнього бароко Росії були Меншиковський палац у Кронштаті (сильно перебудований, майже зник як барокова пам'ятка), Петропавлівський собор у фортеці (збережений), Меншиковський палац на Васильївському острові (реставрований, філія музею Ермітаж), Петергоф та Меньшиковський палац в передмісті Оранієнбаум, деякі споруди Олександро-Невського монастиря (потім однойменної лаври), Костянтинівський палац у Стрельні (реставрований).

Термін «бароко» дає можливість об’єднати в середині цього літературного напряму чимало течій і шкіл, які існували здебільшого в XVII столітті й відзначалися типологічно спорідненими рисами. Серед них італійський маринізм (школа поета Джамбаттісти Маріно), іспанський ґонґоризм (школа, пов’язана з іменем поета Ґонгори-і-Арґоте), французька преціозна література (салон маркізи де Рамбульє), англійська «метафізична школа» (Джон Донн та інші), німецька «друга сілезька школа» (X. Г. Гофман-Свальдау). До літератури європейського бароко, окрім вищезгаданих засновників і лідерів шкіл, належать Кальдерон, Тірсо де Моліна, Кеведо (Іспанія); Тассо, Базіле (Італія); Сорель, д’Обіньє, Скюдері (Франція); Уебстер, Кер’ю, Саклінґ (Англія); Ґріфіус, Лоенштейн, Мошерош Ґріммельсгаузен (Німеччина); Хуана де ла Крус (Мексика); Ґундуліч (Хорватія); Зріньї (Угорщина); В. Потоцький, С. Твардовський, А. Морштин (Польща) та інші. До українського літературного бароко можна зарахувати творчість Мелетія Смотрицького, Симеона Полоцького, Митрофана Довгалевського, Івана Величковського, Стефана Яворського, Феофана Прокоповича

Поетика літературного бароко поєднує в собі різнорідні, протилежні елементи й форми. Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. Так, Богородиця йменується Діаною, хрест порівнюється з тризубом Нептуна, в богословських трактатах з’являються амури й купідони тощо. Таке поєднання «непоєднанного» і стає однією з найхарактерніших барокових рис. Поетика бароко органічно «сплавляє» символіку з побутовим натуралізмом, аскетику — з гедонізмом, сакральне — із жартівливим. Твори: «Меч духовний» «Труби словес проповідних» «Лютня Аполлонова»

Анатолій Крат: у формі хреста, "Стіна", "Перехрестя" (назви умовні), "Я і ти..." Вілен Барський: "Одинокая птица", "Дерево", "Нирвана", "Когда","TO KYO TO" Симеон Полоцький: у формі серця, у формі зірки

Ігор Римарук "Ніч холодна і невблаганна..." Іван Величковський "Ехо" Вірші ехо Ніч холодна і невблаганна. Погляд припнутий до вікна. Хочеш вимовити, кохана і ламаєш уста: хана... Почалася лиха ловитва, але-знають рідню слова — хочеш вимовити: молитва і зривається з уст: Литва...

Іван Величковський "Яко ниву рясно плоди прикрашають" Яко ниву рясно плоди прикрашають, Тако діву красно роди утішають. Ниву рясно плоди прикрашають яко, Діву красно роди утішають тако

Леонід Глібов "Буря" Іван Величковський - мезовірші Хуртовина скажена в'ється в полі. Аж свище вітер. Вже нема доріг. Й провідний дзвін ніхто б учуть не зміг, Жадання повний вдома буть, — ніколи! Инакше, як до хаоса сваволі, Вести не може божевільний сніг. Елегій чарівних та знання любих втіх Уже не знати нам у сніговім околі. Кривавий розіп'явсь над світом смог, Розпуста з голодом ведуть танок... А нам?.. Чи жде нас де краси країна? І глас роздавсь, мов великодній дзвін: "Надії промінь я — не труп, не тінь, А край краси і правди — Україна!"

http://uk.wikipedia.org/wiki/Література_бароко http://www.litbaroko.ho.ua/index.html http://www.abc-people.com/data/bernini/barocco1.htm http://otherreferats.allbest.ru/culture/00042400_0.html