Презентація на тему:
Бароко

Гуманітарно-правовий ліцей

Характеристика Характерна пишнота, парадність, яскравість кольорів, контрастність, екстравагантність орнаменту, асиметрія конструкцій. В архітектурі панують сильні контрасти об'ємів, перебільшена пластика фасадів, світлотіньові та кольорові ефекти. Живопис і скульптура відзначаються декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту і ефектів освітлення, ускладненою пластикою, парадністю. У музиці — поява опери.

На західні землі України бароко прийшло рано,в перші роки 17ст.Католицька громада Львова вже у 1644р. мала дивний зразок італійського бароко-Стрітенський костел босих кармелітів(збережений).Архітектор Джованні Баттіста Джизлєні майже точно скопіював храм Карло Мадерна у Римі,побудований там у 1603р. Зберігся й Петропавлівський костел і монастир у Луцьку,побудований архітектором з Венеції Якопо Бріано у 1606-1610рр. Не вщухає захоплення й від костелу св Тріці в містечку Олика магнатів Радзівіл, де працювали Б.Моллі та Я.Маліверна ще в 1635-1640рр(збіднілий,пошарпаний, але збережений). А будуть ще церковні барокові велетні в Барі, Городенці, Бучачі, Микулинцях, Золочеві, Вінниці, Ізяславі, Кременці,Почаєві. Шедеври бароко донині стоять у Львові,Бердичеві,Бучачі,Кам'янці-Подільському,Наварії,Угневі,Подкамені,Богородчанах.

ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА, 1766—1772 РР.

У 18 ст. в Україні, переважно в Києві, Переяславі та Львові, в стилі українського бароко були створені видатні споруди та цілі архітектурні комплекси.

Палац (колись - родини Комарів) збудовано в 1805 році на місці замку XVI століття з використанням частини замкових споруд в архітектурній композиції палацу. Будівля палацу розташована на крутому перепаді рельєфу і має на головному фасаді два, а на парковому - три поверхи. З давніх замкових споруд повністю зберігся кам`яний ескарп XVI ст. бастіонного замку (включає підземні склепінчасті каземати) - з північного, східного та південного боків. З західного, напільного, боку збереглися підвалини та залишки колишнього замкового муру.

Монастир було засновано у XVII ст. Спочатку він містився в с. Калинівці поблизу Шаргорода, та згодом припинив своє існування. Відновлений у 1718 р. шаргородським володарем Олександром Канцпольським, який віддав монастир базиліанам. В 1747 р. переведений із Калинівки до міста Шаргорода. При монастирі діяла школа, відома по всій Подолії. В 1797 році (після приєднання до Росії) було відкрито Православну семінарію, а згодом - духовне училище, котре проіснувало до 90-х рр. XIX ст. В 1925 році монастир було визнано Центром Єпархіального Управління Поділля. У роки радянської влади монастир було закрито та перетворено на музей. В 1989 р. монастир переданий Православній Церкві і діяв спочатку як приходський храм, а з 1994 р. тут почалося відродження чернецького життя.

, Свято-Миколаївський монастир. Братський корпус з Михайлівською церквою.

Шаргород. Костел Флоріана Шарого, XVIII ст. Костел у стилі бароко, мурований з каменю й цегли. В інтер`єрі збереглися чотирнадцять горельєфних композицій XIX ст., у східній частині - дві дерев`яні скульптури XVIII ст., а також різна кафедра XVIII ст. На склепіннях і стінах східної частини зберігся розпис, виконаний у 1895-1899 рр. маляром А.Тенчинським і розчищений у 1963 р. Головний вхід на територію вирішено у вигляді трипролітної арки, в ніші якої встановлено скульптуру.

і Озерянська церква Покровський собор і Озерянська церква

Покровський собор (пам'ятка архітектури, 1689 рік) і Озерянська церква (пам'ятка архітектури, 1896 рік). Розташовані на території нині діючого чоловічого Свято-Покровського монастиря (вул. Університетська 8). У ХIХ столітті на території монастиря були побудовані архієрейський будинок (1820–1826 роки) й Озерянська церква (1896 рік), які разом зі Свято-Покровським собором створюють неповторний архітектурний ансамбль. Покровський собор - найдавніша будівля Харкова. Збереглася з часів Харківської фортеці. Яскраво відтворює традиції українського бароко XVII століття. Собор постраждав під час Другої світової війни. Реставрований у 1960-1965 роках (архітектори В. Петечинський і В. Корнєєва). Дзвіницю зведено одночасно з собором. Мурована з цегли, восьмикутна в плані, чотирьохярусна з підвалом. Має вид оборонної башти, входила до системи укріплень Харківської фортеці.

Успенський собор

Успенський собор (пам'ятка архітектури, 1771-1777 роки) збудовано на місці зруйнованого старого Успенського собору, який було зведено 1688 року. Стиль - бароко з елементами українських архітектурних традицій. Завдяки розташуванню вікон, має вигляд палацу. Використовувався як зал органної музики. Дзвіниця Успенського собору (пам'ятка архітектури, 1821-1848 роки) - найвища у місті (89 м). Споруджена в стилі класицизму (архітектори Е. Васильєв і А. Тон). Діаметр годинника, що виготовлений у Парижі фірмою «Борель» - 3,7 метри. На дзвіниці було встановлено 12 дзвонів вагою від 16 тонн до 8 килограммів. Відреставрована в 1972-1975 роках.

Братський монастир

Братський монастир (Богоявленський монастир) був заснований в 1615 році. Знаходився між нинішньою Контрактовою площею, таі Волошською вулицею. У ансамбль Братського монастиря входив Богоявленській собор, побудований в 1690–93 роках архітектором О. Д. Старцевим в стилі українського бароко. Інтер’єри собору розписали український художник И. Квятковський і італійський майстер Дж. Б. Ськотті. До монастиря примикав старий двоповерховий корпус Київської академії, побудований в 1703 році,; поряд розташована поварня  монастиря з келіямі (1652–1826). У дворі — колишня трапезна і Святодуховська церква (побудована у 17 столітті, відновлена), братські келії (1822–79). У ансамбль Братського монастиря входили також новий корпус академії (1822–25, архитект. А. І. Меленський), дзвіниця (1756–59, архитект. С. Д. Ковнір; не збереглася), корпус настоятеля (1780 — середина 19 століття), будівля просфірной (1780 — середина 19 століття). Посередині двору колишнього монастиря зберігся сонячний годинник 18 століття. У Братському монастирі були поховані гетьман П. К. Сагайдачний, український учений і мандрівник В. Г. Григорович-Барський.

Видубицький монастир

Видубицький монастир розташований у південній частині Києва в живописній місцевості — Видубчи,. Монастир був заснований в 2-ій половині 11 століття князем Всеволодом Ярославічем як родовий монастир. У 1070–88 роках на території Видубицького монастиря був  споруджений Михайлівський собор.. У 1199–1200 роках під стінами собору київський архітектор П. Милонег побудував систему підпірних споруд. Сучасний ансамбль Видубицького монастиря склався в кінці 17 — початку 18 століть, коли стародубський полковник М. О. Миклашевський звів тут кам’яний пятікупольний Георгіївський собор та трапезну (1686–1701), а гетьман Д. Апостол — дзвіницю (1727–33) в стилі українського бароко. У ансамбль  монастиря входить Будинок настоятеля . Тут вівся Київський літопис. На території Видубицького монастиря поховані: російський педагог К. Д. Ушинський, український анатом і професор Київського університету В. А. Бец,  інженер-гідротехнік Н. С Лелявський, профессор медицини Київського університету Е. І. Афанасьев, українські колекціонери і промисловці Б. І. та В. Н. Ханенко, композитор П. Д. Селецький, генерал від артилерії, учасник Вітчизняної війни 1812 року Л. М. Яшвиль і ін. Споруди монастиря відобразив Т. Г. Шевченко в офорті «Видубіцкий монастир в Києві» (1844). У 1967–82 роках була зроблена реставрація всіх будівель ансамблю (архітектор Р. П. Бикова).

У композиції цих будівель помітне прагнення до зовнішнього блиску, парадності, до розвиненої архітектурної декорації — вибагливі фронтони, соковиті ліпні орнаменти та майоліка. Колони, півколони та пілястри архітектурних ордерів у тому чи іншому трактуванні фасадів займали провідне місце в українській архітектурі стилю бароко.