Презентація на тему:
Т_15

Наддніпрянська Україна в другій половині XIX ст.

Зовнішня політика Миколи І Основним напрямком зовнішньополітичної діяльності уряду Миколи І стала підтримка реакційних режимів в усій Європі. В 1830-31 рр. придушив національно-визвольне повстання в Польщі, був одним з організаторів розгрому Угорської революції 1848-49. За Миколи І Росія вела війни за завоювання Кавказу і Середньої Азії. Важливе значення мали російсько-іранська (1826-28 рр.) та російсько-турецька (1828-29 рр. ) війни. Особливе значення мала Кримська війна 1853-1856 рр. Поразка Росії у Кримській війні стала причиною глибокої кризи всього режиму, встановленого Миколою І і прискорила його смерть.

Олександр ІІ Визволитель російський імператор 1855 -1881 рр. Старший син Миколи І та імператриці Олександри Федорівни (Прусська принцеса Фредеріка Луїза Шарлотта Вільгельміна фон Гогенцоллерн).

РЕФОРМИ: Фінансова 1860 р.; Селянська 1861 р.; Освітня 1863 р.; Земська та судова 1864 р.; Цензурна 1865 р.; Військова 1874 р.; Міська 1875 р.

Фінансова реформа 1860 р. Заснування Державного банку, який отримав переважне право кредитування торговельних і промислових підприємств. Створення незалежних від місцевої адміністрації губернських контрольних палат для щомісячної перевірки видатків усіх установ. Скасування відкупної системи податків і встановлення акцизних зборів, які збиралися державними установами.

Причини селянської реформи 1861 р. Поразка Росії в Кримській війні (1853—1856). Селянські виступи (1855 р.- «Київська Козаччина», 1856 р. — «Рух в Таврію за волею»). Економічна відсталість Росії. Розвиток ринкових відносин.

Передумови селянської реформи 1861 р. Сповільнення темпів економічного розвитку країни Поступове перетворення імперії на другорядну державу. Селянських рух. Ліквідація Залишків кріпацтва на західноукраїнських землях у 1848 р. Південна Україна засвідчувала переваги вільнонайманої праці Поміщицькі господарства давали 50 % товарного хліба Кріпосне право за своєю формою та змістом було схоже на рабство. Приклад європейських монархій.

Хід реформи 19 лютого 1861 р. були оприлюднені «Маніфест» про скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності», згідно з яким її позбулися 22,5 мільйонів осіб. Водночас за поміщиками залишалися всі їхні землі. Вони були зобов'язані надавати селянам так званий «садибний притулок» та тимчасові обробіткові ділянки, розміри яких визначалися спеціальними «уставними грамотами». Община залишалась, як і раніше, недоторканою.

Місцеві особливості Реформа на місцях визначалася чотирма «Місцевими положеннями». Україна підпадала під дію трьох із них. Найвищі розміри наділів коливалися тут від 3 до 12 десятин на ревізьку душу (причому найбільші показники припадали на Степовий регіон), нижчі були на третину менші. На Лівобережжі землею наділяли згідно зі спадково-сімейним принципом, і відробітки тут були вищі. У Київській, Подільській та Волинській губерніях — за інвентарними правилами 1847—1848 рр., і повинності тут були менші.

Реакція селян Способи проведення реформи подекуди наражалися на значний спротив. Селяни відмовлялися вносити викупні платежі, вимагали наділення їх «дарчими ділянками». Всього у 1861 р. в Україні відбулося близько 3,1 тисяч селянських виступів, в яких брали участь понад 2 мільйона мешканців 4160 сіл. Найзначнішими були Безуглівське, Бездненське повстання та Кам'янсько-Слобідське заворушення.

Наслідки реформи Збереження поміщицького землеволодіння. Тимчасово зобов'язаний стан. Викупна операція. Зниження купівельної спроможності селян. Обмеження самоврядування і правового статусу селян. Прискорення майнової диференціації населення. Так, близько 220 тисяч українських селян були обезземелені, 100 тисяч отримали до одної десятини, понад 1,6 мільйонів — від 1 до З десятин на душу.

Освітня реформа 1863 р. Прийняття нового університетського уставу, згідно з яким вони отримали досить широку автономію у питаннях внутрішнього життя. Започаткування вищої освіти для жінок, яку вони могли отримати на приватних вищих жіночих курсах. Надання права представникам усіх станів навчатися у гімназіях. Гімназії поділялися на реальні (давали можливість вступу після закінчення до вищих технічних шкіл) і класичні (випускники могли йти навчатися до університетів), з окремим навчанням юнаків і дівчат. Право засновувати початкові школи надавалося приватним особам, земствам та іншим громадським установам, але з дозволу влади.

Земська реформа 1864 р. Запровадження у повітах та губерніях земського (місцевого) самоврядування, що складалося з розпорядчих (повітових і губернських земських зборів) та виконавчих (повітовий і губернських земських управ) установ. До повітових зборів обирали гласних (депутатів) від різних станів: землевласників, міських власників і селян. Гласні губернських земських установ обиралися повітовими зборами. У Наддніпрянщині дія земської реформи до 1911 р. не поширювалася на Правобережжя, оскільки царизм побоювався, що діяльність земств спричинить там пожвавлення польського національно-визвольного руху.

Судова реформа 1864 р. Створення безстанового суду, не залежного від адміністративної влади. Засідання судів ставали відкритими для публіки. У судову практику впроваджувалася змагальність з участю у процесі присяжних засідателів (12), прокурора і адвоката. Розгляд дрібних громадянських і кримінальних справ здійснював мировий суддя, який обирався земством або міською думою. Місцева влада не мала права усувати з посади мирового суддю або суддів окружного суду.

Цензурна реформа 1865 р. Посилення засобів адміністративного впливу на органи друку. Редакторам, під загрозою закриття видань, заборонялося торкатися гострих політичних питань.

Військова реформа 1874 р. Уведення замість рекрутських наборів нової системи комплектування армії через запровадження загальної військової повинності для чоловіків віком від 20 років. У суходільних військах служба тривала 6 років, а на флоті 7. Наприкінці ХIХ ст. було встановлено п’ятирічний термін служби в усіх родах військ. Особи, які здобули освіту, служили менший термін. Реорганізація системи військового управління. Країну було поділено на 15 військових округів, до складу трьох з яких (Київського, Одеського і Харківського) входили українські губернії.

Міська реформа1875 р. У містах створювалися міські думи і міські управи. Виборче право надавалося чоловікам віком від 25 років, які були власниками нерухомості. Більшість міського населення усувалася від участі в самоуправлінні. Постійно діючим виконавчим органом була міська управа, що обиралася міською думою. Обидві установи очолював міський голова.

Польське повстання і Валуєвський циркуляр З 1863 року під впливом польського повстання перейшов до реакційної внутрішньої політики: державні реформи спрямовані на ліквідацію автономії Царства Польського у складі імперії та Валуєвський циркуляр, спрямований проти українського руху.

Економічний та промисловий розвиток України у другій половині ХІХ ст.

Першу на підросійській Україні залізницю Одеса— Балта, довжиною 213 кілометрів, будували за державний рахунок, будівництво тривало біля трьох років (1863—1865), керував цими роботами баронК. фон Унгерн-Штернберг. 

Внесок Донецького кам’яновугільного басейну в загальноімперський видобуток угілля

Розвиток міст Наддніпрянської України в другій половині ХIХ ст.

Найбільші українські міста наприкінці ХIХ ст.

Суспільно-політичні рухи в Наддніпрянській Україні в першій половині XIX ст.

Хлопоманство Хлопоманство — кількісно невелике відгалуження українського культурно-національного руху другої половини ХIХ ст., що об’єднувало представників ліберальної інтелігенції, які виступали за зближення із селянством.

Антонович Володимир Боніфатієвич український історик, археолог, етнограф, археограф, член-кореспондент Російської АН з 1901; професор Київського університету з 1878; належав до хлопоманів; співорганізатор Київської Громади.

Південно-Західний відділ Імператорського Російського географічного товариства в Києві

Розпорядження російського імператора Олександра II, підписане 18 травня 1876 р. у німецькому місті Емс спрямоване проти українського національно-культурного руху.

Указ забороняв: Ввозити з-за кордону будь-які книжки українською мовою Видавати українською мовою оригінальні твори, тексти п’єс для театральних вистав і нот, крім історичних пам’яток із збереженням правопису оригіналу. Робити переклади українською мовою з інших мов Ставити сценічні вистави і влаштовувати публічні читання українською мовою. Діяльність театральних труп із суто українським репертуаром. Видання газети «Киевский телеграф», за шкідливий вплив і залучення до діяльності неблагонадійних осіб. Діяльність у Києві Південно-Західного відділу Імператорського Російського географічного товариства. Викладання в початкових школах українською мовою і предписував вилучати з бібліотек українські книжки. В’їзд у південні губернії і столиці М. Драгоманова, П. Чубинського і вислання їх «з краю» під таємний нагляд як невиправних і небезпечних агітаторів.

Історичне значення громадівського руху Наукова діяльність громадівців заклала основи української науки. Громадівці справили чималий вплив на розвиток українського руху в Західній Україні. Завершили об’єднання двох регіональних течій українського руху в Російській імперії: лівобережного, що починався з відродження на Слобожанщині й продовжував свої традиції в Кирило-Мефодіївському братстві, та правобережного, що укоренився в «українській школі» польської літератури і знайшов продовження в діяльності хлопоманів. Громадівці своїми плідними дослідженнями з історії, етнографії, статистики і мовознавства довели, що українство має глибоке історичне коріння, чіткі етнічні особливості й окреслені етнічні межі. Забезпечили наступність поколінь в українському русі.

Народницький рух в Україні Народництво - ідеологія і громадсько-політичний рух, що охопив вихідців із дворянства та різночинної інтелігенції Російської імперії у 60-х – 80-х роках 19 ст. Представники цього напряму виражали інтереси селянської демократії, поєднуючи радикально-буржуазно-демократичну і антикріпосницьку програму з ідеалами утопічного соціалізму.

Перший етап (1859-1875 pp.) Початковий етап проходив під гаслом «ходіння в народ», коли близько 3 тис. народників влаштувалися на різні роботи в селах, агітували селян, підбурювали їх до повстання. «Ходіння в народ» охопило майже всю Україну.

Другий етап (друга половина 70-х рр. ХІХ ст.) На другому етапі, у другій половині 70-х pp., народники розгорнули масштабну пропагандистську роботу серед селянства та в містах. В 1876 народники створили революційну організацію «Земля і Воля». Своїм головним завданням вона вважала підготовку селянського повстання, визнавала можливість особливого некапіталістичного соціально-економічного розвитку Росії, основою якого мала стати сільська община У цей час виникають народницькі гуртки в Києві, Одесі, Чернігові. В Києві створюється «Київська громада», до якої входили Віра Засулич, В.Дебогорій-Мокрієвич, Я.Стефанович. В Одесі діяв видатний народник Андрій Желябов. Гурток “південних бунтарів” намагався організувати повстання (Чигиринська змова 1877 р.)

Чигиринська змова 1877 р. Чигиринська змова 1877 — спроба селянського повстання, підготованого гуртком революціонерів-народників «Таємна дружина» в Чигиринському повіті Київської губернії. Організатором змови був Яків Стефанович, який використав фальшиві грамоти, що в них нібито цар закликав селян повстати проти панів. Він також закликав малоземельних селян не сплачувати податків і домагатися розподілу панських земель. Селянський рух охоплював 40 сіл, його осередком було село Шабельники. Повстання було призначене на жовтень 1877 року, але змова була розкрита і близько 1 000 селян притягнено до слідства. Суд у Києві (червень 1879 року) засудив активістів змови на заслання, а кількох на каторгу.

Третій етап (80-ті pp. XIX ст.) 1879 p. народники розколюються на дві організації – «Народна воля», що намагалася запровадити політичну свободу в Росії шляхом терору, та «Чорний переділ». “Чорний переділ” поширив свою агітацію на робітників. У Києві в 1880 р. засновано «Південно-російський робітничий союз». “Народна воля” перейшла до активної боротьби з самодержавством методом ТЕРОРУ. Першою його жертвою став генерал-губернатор Трепов, в якого стріляла Віра Засулич (1878 p.). Після кількох спроб вбити царя Олександра II 1 березня 1881 р. в Петербурзі вони нарешті досягай своєї мети. Однак це тільки змінило ситуацію в країні на гірше, змовники були викриті й відправлені на шибеницю. Серед страчених був і уродженець України – геніальний винахідник, автор проекту реактивного космічного корабля М.Кибальчич. У 1885 р. народники з метою оживити свій рух зібрали в Катеринославі з'їзд, але невдовзі їх керівники були заарештовані, і народницький рух припинив свою діяльність.

 Микола Іванович Міхновський український політичний і  громадський діяч, адвокат,публіцист, перший ідеолог  українського націоналізму та організатор війська.

Основні ідейні засади Українці є окремою нацією. Як і кожна нація, українці потребують національної волі для праці й поступу. Повна автономія України (на той час висунути це гасло не наважувався ніхто). Єдність українського народу (це гасло стало зародком майбутньої ідеї соборності Української держави). Негативне ставлення до українофільства (культурництва), але визнання при цьому його користі для національного руху. Радикалізм і екстремізм щодо відступників. Необхідність створення українських шкіл. Боротьба за використання української мови в школі, державних установах та родині.

Історичне значення Перша українська група, яка чітко висловила свої політичні вимоги, започаткувавши цим період політизації українського руху в Наддніпрянщині. Діяльність братства знайшла продовження в студентських громадах, а найбільше в харківській, з якої згодом постала перша в Наддніпрянщині українська політична партія — Революційна українська партія. Братство сприяло вихованню історичних діячів, з якими пов’язаний подальший українських рух і, зокрема, перші кроки українського націоналізму як окремої політичної течії.