Перебудова
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Л. І. Брежнєв (1906 -1982) Л. І. Брежнєв (1966 -1982) – період “застою” (1965-1985): закінчення періоду “відлиги”; ідеологічний орієнтир – побудова “розвинутого соціалізму ”; централізація влади, управлінських структур; нова хвиля репресій; русифікація
Ю.В. Андропов намагався навести порядок у розладнаному механізмі соціалізму перш за все за допомогою налагодження дисципліни, проте хвороба і смерть завадили йому зробити щось суттєве
К. У. Черненко (1984-1985) Тяжко хворий Черненко К.У. фактично продовжував уже скомпрометований брежнєвський курс
Прояви кризи Криза — розклад, занепад, загострення (політичних, економічних, соціальних) протиріч, а також переломний момент хвороби, коли стан хворого поліпшується чи погіршується
науково – технічна відсталість країни порівняно з країнами заходу; уповільнення темпів економічного розвитку; низька якість більшості вітчизняних промислових товарів; неспроможність колгоспно – радгоспного ладу забезпечити країну продуктами сільського господарства вражаюча безгосподарність в усіх ланках народногосподарського комплексу
нездатність режиму забезпечити задовільний рівень життя громадян; нескінченні дефіцити продуктів і товарів; нещадне переслідування владою будь – яких форм дисидентства; всевладдя партійної номенклатури; поширення корупції, соціальної апатії, пияцтва
Перебудова — політичний курс реформаторської частини радянського керівництва, що реалізувався в СРСР протягом 1985— 1991 рр. Його суть полягала у спробі шляхом «революції згори» здійснити системну модернізацію суспільства. Політика «перебудови» Спроба виходу з кризи
Мета перебудови збереження радянської системи шляхом її модернізації; перехід до демократичного соціалізму; перехід до ринкової економіки
Перебудова (перестройка) 8 квітня 1986 М. С. Горбачов під час візиту в Тольятті вперше вжив слово «Перебудова» для позначення реформ теоретично – політична програма реформування командно – адміністративної, бюрократичної соціальної системи СРСР
Економіка Внутрішня політика Зовнішня політика Соціальна сфера Ідеологія Демократизація суспільного життя та народовладдя припинення «холодної війни» та побудова спільного європейського дому поліпшення матеріального та культурного добробуту населення ліквідація цензури, «гласність», вільне виявлення думки громадян
Періодизація періоду перебудови розмежування й розкол у таборі провідників перебудови Основне гасло- «Більше демократії» березень-1985- січень 1987 р. 1989-1990 1991 1987-1988 р. 2018
Перебудова у сфері ідеології Виник чисто радянський термін «гласність», що означав перехідний етап у напрямі до свободи слова Гласність – відкритість, публічність обговорень поточних та історичних проблем
Гласність відкриття правди «білих плям» щодо історичних фактів та подій, які умисно приховувались початок публікацій творів українських письменників-шістдесятників, репресованих у роки застою, представників «розстріляного відродження»; початок публікацій історичних творів М. Грушевського, М. Костомарова, заборонених творів І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», М. Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання?»; послаблення (а потім і скасування) цензури, свобода слова; нова хвиля десталінізації
Зовнішня політика: «Нове політичне мислення» пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими; відмова від висновку про розкол світу на дві ворогуючі суспільно-політичні системи; відмова від силових методів вирішення міжнародних проблем; підкреслювалося, що у світі накопичений величезний ядерний потенціал, здатний багаторазово знищити нашу планету, тому пропонувалося виключити з міжнародних відносин застосування сили, а в озброєннях виходити з принципу розумної достатності;
відмова від принципів пролетарського інтернаціоналізму (тобто «світової революції»); зазначалося, що у світі існують глобальні проблеми виживання, вирішити які не під силу одній або кільком країнам (екологія, охорона здоров'я, проблема харчування і т.п.)
Здійснення політики перебудови в Україні мало свої особливості: Процеси реформування йшли повільніше, ніж у центрі та прибалтійських республіках, оскільки гальмувалися сильним партійно-державним апаратом на чолі з В. В. Щербицьким
2. Процеси «перебудови» в Україні відбувалися без кровопролиття, як це було в Прибалтиці, Грузії, Азербайджані, Узбеки стані, Таджикистані та інших республіках тодішнього СРСР
Негативні явища Жодна з основ соціалізму (державна власність, керівна роль партії тощо) не піддавалася сумніву
Схожі презентації
Категорії