Презентація на тему:
Наука і освіта України XX cт

Наука і освіта України XX cт При всій гостроті суперечок, які ведуться зараз про оцінку радянського етапу української історії, успіхи у сфері освіти визнаються найбільше. Ліквідація неписьменності у 20-і роки, зростання загальної і професійної культури, прогрес науки обумовлювалися, зокрема, досить стрункою державною системою освіти.

Освіта Серйозні успіхи були досягнуті в ліквідації неписьменності. Товариство “ Геть неписьменності ” Добровільне діяння Активно діяло добровільне товариство «Геть неписьменність!», до початку 1930 року в Україні було близько 30 тисяч пунктів ліквідації неписьменності з контингентом 1,6 мільйона учнів.

Відразу після закінчення війни робилися енергійні заходи з подолання безпритульності. Широку популярність отримали досвід та ідеї педагога А. Макаренка.

У 1923—1924 роках зростали асигнування держави на освіту, що сприяло розширенню шкільної мережі. Тоді в Україні працювало майже 16тисяч початкових і семирічних шкіл, в яких навчалося понад 1,5 мільйона На вулиці Пушкінській функціонувала 51-ша семирічна трудова школа з російською мовою викладання.

У 1926—1927 навчальному році в містах і селищах міського типу виник новий тип шкіл — фабрично-заводська семирічка, яка давала учням загальну і політехнічну освіту, готувала їх до продовження навчання в школах фабрично-заводського учнівства, в профшколах і технікумах. В 1927 році в селі Лукаші відкритот фабрично-заводську семирічку

У 1934 році для всього СРСР було встановлено декілька типів шкіл: початкова (1—4 класи), семирічна (1—7 класів) і середня (десятирічна). Була введена обов'язкова початкова освіта. Маріїнська гімназія (світлина початку ХХ ст.). Нині — дитяча школа мистецтв Будівля колишньої жіночої гімназії на розі сучасного проспекту Леніна та вулиці Ульянових побудована у 1936 Середня школа,побудована у 1934р в місті Жневінці.

В Україні розвивалася і середня спеціальна освіта (професійні училища і технікуми). Якщо в 1927 році середніх спеціальних навчальних закладів було 158, в яких навчалася понад 31 тисяча чоловік, то в 1940 р. їх було 590 з числом учнів майже 400 тисяч. Технікум інженерів у селі Лохманівці (1934) Училище Грушевського (перша половина ХХ ст) Збільшилася в 4 рази

Кількість студентів вищих навчальних закладів зростала не тільки за рахунок випускників шкіл, але і за рахунок підготовчих курсів, відкритих в 1919 році, робітничих факультетів, заснованих в 1921 році. Більшість студентів складали діти робітників та селян. Великими центрами освіти традиційно були Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, де в 1933 році відновили університети. У 1938 році в Україні було майже 130 вишів з кількістю студентів 124 тисячі. Київ Одеса Харків Дніпропетровськ

Результатом і разом з тим базою для подальшого розвитку культури в повній мірі стала українська наука, як фундаментальна, так і прикладна. Наука

видатний природознавець зі світовим ім'ям В. Вернадський, мікробіолог і епідеміолог Д. Заболотний, математик М. Крилов, економіст М. Туган-Барановський, гігієніст та епідеміолог О. Корчак-Чепурківський, літературознавець С. Єфремов, О. Богомолець, який працював в галузі експериментальної патології, Є. Патон, який запропонував принципово нові методи електрозварювання. Ці та ряд інших вчених широко відомі за межами України. У розвиткові української науки найактивнішу участь взяли :

Серед гуманітарних підрозділів Академії наук особливу активність виявила історична секція, роботу якої очолив М. Грушевський, який в 1924 повернувся з еміграції. Він реорганізував роботу секції, створив науково-дослідну кафедру історії України, очолив Археографічну комісію, редагував журнал «Україна», «Наукові збірники» історичної секції.

Великою популярністю, заслуженим світовим авторитетом користувалися терапевтичні школи Микола Стражеско (кардіологія, ревматизм, сепсис, клінічна гематологія), Ф. Яновського (туберкульоз, захворювання нирок), офтальмологічна школа В. Філатова.

Висновок Розвиток науки на Україні стимулювався загальним політичним та економічним піднесенням. Активно розвивалися всі види наук, які задовольняли різні запити найширших народних мас. Незважаючи на відсутність сприятливих умов для науково-дослідної і винахідницької роботи на українських землях, талановиті ентузіасти, переборюючи всілякі перешкоди з боку офіційних властей, рухали науковий прогрес. Чимало відомих вчених через негативне ставлення до радянської влади, до її політики політичні утиски та поліцейські переслідування змушені були емігрувати. (В. Винниченка, С. Черкасенка, Т. Шаповала, Д. Донцова, М. Садовського, О. Олеся) Багато із них стверджували, що царизм здійснює цілеспрямовану політику руйнування вітчизняної науки. 1,5 ст. потому

ПРОЕКТ підготувала: учениця 9-Б класу Сквирського ліцею Гальчинська Наталія Вчитель: Козлова Ольга Леонідівна