Махновський рух
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Латинська назва павукоподібних походить від грецького ἀράχνη «павук» (існує також міф про Арахну, яку богиня Афіна перетворила на павука). Наука про павукоподібних називається арахнологія. Змагання Афіни з Арахною Арахна - Живи, непокірна. Але ти будеш вічно висіти і вічно ткати, і триватиме це покарання і в твоєму потомстві.
Павуки – не комахи. Вони належать до класу павукоподібних і мають чотири пари ніг та поділене на два сегменти тіло. У їхніх ротових частинах «так званих хеліцерах» є залози, що виділяють отруту. Павуки водяться на всіх континентах, окрім Антарктики. Нині відомо майже 34 тис. видів павуків. Деякі менші 1 мм завдовжки, інші сягають 9 см. Хеліцери павука Павук поїдає змію
Павуки живляться переважно комахами. Щоб спіймати здобич, багато павуків плетуть нитки або тенета. Інші а серед них павуки-вовки та павуки-скакуни, полюють на свою жертву. Павук-вовк Павук-скакун
У більшості видів самки крупніші за самців. У шлюбний сезон самка іноді накидається на самця як на здобич і з'їдає його. Яйця самки відкладають у кокони. Павученята відрізняються від батьків лише розмірами.
Самий великий павук Криму Самим великим павуком фауни Криму й України є тарантул південно-руський. Довжина його тіла досягає 35 мм. Живе тарантул у вертикальних норах глиби-ною до 60 см. Уночі вила-зить для полювання за комахами. Укус тарантула по хворобливості нагадує жалення оси, викликає місцеве запалення, а іноді і загальне отруєння організму людини.
Самий отруйний павук Криму та півдня України Каракурт – один з найнебез-печніших видів павуків. Укус його у 50 разів отруйніший, ніж укус тарантула. Смертність від його укусу за підрахунками вчених становить приблизно 4%, а отрута у 15 разів сильніша за отруту гримучої змії. Ці павуки невеликих розмірів: самки досягають 10-20 мм довжини, самці – 4-7 мм. Статевозрілі самки чорного забарвлення, у самців і статево-незрілих самок червоні плями на черевці. Мають очі денного і нічного зору.
Чорні вдови живуть у теплих регіонах усього світу. Вони є добре відомими завдяки своїй сильній отруті, якою павуки вбивають здобич, а інколи – і людину. Чорна вдова небезпечна тим, що любить селитися поблизу людини. Друга назва павуків – каракурти, що тюркськими мовами означає чорна смерть. Чорна вдова
Смугастий павук Смугастий павук сплітає занадто великі і міцні тенета між травинками або кущами. Перебуваючи всередині паву-тини, зависає вниз головою й очікує, коли в неї заплута-ється комаха. Тоді кидається на неї й обмотує шовковис-тими нитками. Комаха гине від отруйних речовин, які перетравлюють комаху в павутинні. Утворену рідку ка-шку павук залюбки всмоктує.
Павук-птахоїд Павук-птахоїд водиться в найтепліших регіонах Аме-рики. Багато їх видів нага-няє жах своїми розмірами, та їхня отрута не завдає шкоди людині. Замість того, щоб плести павутин-ня, багато павуків бродить хащами, полюючи на птахів та дрібних ссавців. Інші види готують собі нірки, обвішують їхні стінки павутинням і чатують на здобич.
Птахоїд-Голіаф Птахоїд-Голіаф займає друге місце в світі за величиною розмаху ніг після гігантсь-кого павука-мисливця Hete-ropoda maxima і перше за масою тіла. Найбільший представник виду Терафоза-блонді (з розмахом ніг 28 см) був знайдений у Венесуелі в 1965 р. і занесений до Книги рекордів Гіннеса.
Свою назву трикутні павуки, що живуть в Австралії і тропічних лісах Нової Гвінеї, отримали завдяки малюнку трикутної форми. Щоб заманити здобич, вони не плетуть підступних мереж, а ховаються в засідці, терпляче очікуючи майбутню жертву. Їх щелепи забезпечені невеликими отруйними іклами, безпечними для людини, але смертельно небезпечними для дрібних комах. Трикутні павуки
Павук-павич Павук-палін, або Maratus volans. Це мабуть, єдиний вид павуків, що має вирости на ті-лі, дуже схожі на крила комах. І саме за них він і отримав свою латинську назву, що переводить як «літаючий». Але, як виявилося, крила павучкові потрібні зовсім не для польоту – це додатковий спосіб залучення самок того ж виду.
Павуки-бокоходи не плетуть павутину і багато в чому істотно відрізняються від більшості своїх побратимів. Щоб зловити здобич, павук-бокохід не розставляє пастки з павутини, а влаштовується в засідці. Своїх жертв він зазвичай підстерігає в корі дерев, серед опалого листя або на квітках. Павуки-бокоходи
Бурий павук відлюдник Маленький небезпечний па-вучок, що живе потай, хо-ваючись у малодоступних місцях – в коморах, щілинах і тріщинах, під колодами, каменями або меблями. Забарвлений в кольори від коричневого до жовтого і має на верхній стороні голово-груди темно-коричневу міт-ку, що нагадує скрипку. Розмір: від 6 до 20 мм. Зона проживання: південні штати США.
Найменший павук був знайдений в Західному Самоа на висоті 600 м над рівнем моря в січні 1965 р. Його розмір становив 0,43 мм. Це приблизно розмір крапки, що поставили друкованим шрифтом. Найбільший павук був виявлений в квітні 1965 року в Венесуелі. Це була самка гігантського павука-птахоїда з розмахом лап 28 см. Найважчий павук був спійманий в лютому 1985 р. близько Парамарібо (Сурінам). Це також була самка павука-птахоїда, вона важила 122,2 г, розмах її лап досягав 267 мм, довжина тулуба – 102 мм, а довжина хеліцер – 25 мм. Павуки-рекордсмени
Найдовше життя було у самки павука-птахоїда, яку спіймали в Мексиці в 1935 році, і становило 28 років.
Найсильніший павук - каліфорнійська ктенізіда, здатна утримати вагу, яка в 38 разів перевищує її власну. Для порівняння, щоб повторити рекорд ктенізіди, чоловікові вагою 82 кг довелося б утримувати двері, які відкривають за допомогою невеликого реактивного двигуна.
Найотруйніший павук це бразильський блукаючий павук-мисливець, який володіє найактивнішою нейро-токсичною отрутою, має розмах лап близько 17 см; 0,006 мг отрути цього павука вбиває мишу.
Найбільші павутини плетуть індійські павуки, їх величезні тривимірні мережі покривають рослини на площі в кілька квадратних кілометрів. Рекордсменом в обходженні без їжі є павук, який живе в Індії. Він може обходитися без їжі протягом 18 років!
Найпростішу павутину плетуть павуки сімейства Miagrammopes, що мешкають в Африці, Австралії та Північній Америці. Вона являє собою одну нитку довжиною 1 метр, натягнуту між невеликими гілками.
Джерела інформації Уолтерс М., Джонсон Дж. Незвичайна енциклопедія тварин. – К.: Махаон-Україна, 2005. – 256 с. 2. Велика ілюстрована енциклопедія тварин. Пер. з нім. / Ф. Керфолі, М.Фераррі. – К.: Махаон-Україна, 2007. – 240 с. 3. Інтернет джерела.
Схожі презентації
Категорії