Презентація на тему:
Дитинство, опалене війною: діти-герої

Дитинство, опалене війною Мета: вчити поважати історичне минуле свого народу, виховувати повагу і шанобливе ставлення до людей, які ціною здоров'я і життя, вибороли свободу і незалежність рідного краю, почуття співпереживання біді, горю інших людей, бажання виховувати в собі кращі людські якості (доброту, вдячність, патріотизм). Розвивати інтерес до вивчення історії, пізнавальну активність учнів.

ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА 22 червня 1941 – 9 травня 1945

Ранок 22 червня 1941 року

ДІТИ ВІЙНИ

НА ЗАВОДАХ НА ФРОНТІ В ТИЛУ

Володя Дубінін 1928 р – 4 січня 1942 р Володя Дубінін був одним з членів партизанського загону, що воював у каменоломнях Старого Карантину (Камиш Бурун) поблизу Керчі. Разом з дорослими в загоні билися піонери Володя Дубінін, а також Ваня Гриценко і Толя Ковальов. Вони підносили боєприпаси, воду, харчування, ходили в розвідку. Окупанти вели боротьбу з загоном, що базувався в каменоломнях, у тому числі і замуровуючи виходи з них. Оскільки Володя був найменшим, то йому вдавалося вибиратися на поверхню з дуже вузьким лазам, не поміченим ворогами. Вже після звільнення Керчі в результаті Керченсько-Феодосійської десантної операції 1941-1942 рр.. Володя Дубінін зголосився допомагати саперам при розмінуванні підходів до каменоломнях. Від вибуху міни загинули сапер і Володя Дубінін. Юний розвідник Володя Дубінін був посмертно нагороджений орденом Червоного Прапора. Володя Дубінін похований у партизанській могилі, неподалік від каменоломень.

Ім'ям Володі Дубініна названа вулиця в м. Керч, Керченська спеціалізована школа № 1 з поглибленим вивченням англійської мови. Вулиці Володі Дубініна: в Одесі, Голосіївському районі Києва, Дніпропетровську, Подільському та Петергофі. У Липецьку є провулок Володі Дубініна. Іменем Володі Дубініна названа одна з вулиць Кіровського району Махачкали. У Новосибірську вже більше 60-ти років працює Будинок дитячої та юнацької творчості імені Володі Дубініна. На честь Володі названо місто Дубінін. У радянські роки його ім'ям були названі десятки піонерських загонів, піонерських таборів по всій країні. У Дніпропетровську є парк імені Володі Дубініна. У місті Печорі є парк імені Володі Дубініна. У центрі Керчі в сквері на вулиці Володі Дубініна 12 липня 1964 відкрито пам'ятник (скульптор Л. Смерчинського). У Курській області є піонерський табір імені Володі Дубініна . Книги про Володю Дубініна «Діти-герої». Укладачі І. К. Гончаренко, Н. Б. Махлін. - 2-е вид. - К.: Радяньска школа, 1985. - 608 с., Іл. «Вулиця молодшого сина» Л. Кассиль, М. Поляновський (1949, Лев Кассиль був удостоєний Сталінської премії за цю книгу в 1951 році). Фільми про Володю Дубініна 1985 - Довга пам'ять - режисер Роман Віктюк 1962 - Вулиця молодшого сина - режисер Лев Голуб Увічнення пам'яті

Валя Котик Під час Великої Вітчизняної війни брав активну участь у партизанському русі на Україні.Спочатку був зв’язківцем ,потім брав участь у боях ,був двічі поранений, загинув у бою за місто Із’яслав Хмельницької області. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та медаллю. У 1958 році Валі посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 11 лютого 1930 р – 17 лютого 1944 р

Шепетівська загальноосвітня школа №4 носить імя Валі Котика - юного Героя, народного месника. При школі відкрито музей Валі Котика у 1996 році на громадських засадах. Напередодні 60-річчя Великої Перемоги група кінематографістів з кіностудії «Мосфільму» на чолі із Зоєю Семашко при сприянні та безпосередній допомозі педагогічного колективу ЗОШ №4 та члені в гуртка «Пошук» створила документальний фільм «Несовершеннолетняя война». Цей фільм - данина памяті дітям - Героям Радянського Союзу Валі Котику, Зіні Портновій Льоні Голікову, Марату Казею. Увічнення пам'яті

Марат Козей Марат був розвідником штабу партизанської бригади ім. К.К. Рокосовського. Крім розвідок, брав участь у рейдах та диверсіях. За сміливість і відвагу в боях нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги». Повертаючись із розвідки і оточений німцями, Марат Казей підірвав себе і ворогів гранатою. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно у 1965 році, через 21 рік після загибелі. 29 жовтня 1929 р – 11 травня 1944 р

Пам’ятник відкрито у 1959 р. у м.Мінськ Увічнення пам'яті м.Москва, ВДНХ

Льоня Голіков 1926 р – 24 січня 1943 р Народився 17 червня 1926 року в селі Лукіно нині Парфінський району Новгородської області в сім'ї робітника. Закінчив 5 класів. Працював на фанерному заводі № 2 с.Парфіно. Бригадний розвідник 67 загону четвертої ленінградської партизанської бригади, що діяла на території Новгородської і Псковської областей. Брав участь у 27 бойових операціях. Всього їм знищено: 78 німців, два залізничних і 12 шосейних мостів, два продовольчо-фуражних складу і 10 автомашин з боєприпасами. Супроводжував обоз з продовольством (250 підвід) на блокадний Ленінград. За доблесть і відвагу нагороджений орденом Леніна, орденом Бойового Червоного Прапора і медаллю «За відвагу». 13 серпня 1942, повертаючись з розвідки від шосе «Луга-Псков» неподалік від села Варниці гранатою підірвав легкову машину, в якій знаходився німецький генерал-майор інженерних військ Ріхард фон Віртц. Голіков в перестрілці застрелив з автомата генерала, що супроводжував його офіцера і водія. У штаб бригади розвідник доставив портфель з документами. У їх числі були креслення та опис нових зразків німецьких хв, інспекційні донесення вищестоящому командуванню та інші важливі папери військового характеру. Представлений до звання Герой Радянського Союзу. 24 січня 1943 в нерівному бою в селі Гостра Лука Псковської області Леонід Голіков загинув.

Нагороди Указом Президії Верховної Ради від 2 квітня 1944 року Леоніду Олександровичу Голікову посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Орден Вітчизняної війни 1 ступеня Медаль «Партизану Вітчизняної війни» 2 ступеня орденом Леніна Пам'ять На честь Льоні Голікова в Кіровському районі Санкт-Петербурга названа вулиця (між проспектом Страйків і проспектом Народного Ополчення). Один з кораблів Новгородського клубу юних моряків носив ім'я «Партизан Льоня Голіков». Ім'ям Льоні Голікова названі також вулиці у Великому Новгороді (бульвар), Пскові, Старій Руссі (провулок), Окуловка, Калінінграді, селищах Пола і Парфіно та ін Увічнення пам'яті Пам’ятник юному партизану Льоні Голікову у Великому Новгороді

Меморіальний знак на місці подвигу Льоні Голікова Назва вулиці у Великому Новгороді (бульвар)

Вітя Коробков 4 березня 1929 р – 9 березня 1944 р Народився в родині робітника, виріс у Феодосії. Навчався у середній школі № 4, за відмінне навчання двічі був нагороджений путівкою в піонерський табір «Артек». Через Вітю Коробкова підтримувався зв'язок між членами партизанських груп, які переховувалися в Старокримському лісі. Збирав відомості про ворога, брав участь в друкуванні та розповсюдженні листівок. Пізніше став розвідником третьої бригади Східного об'єднання партизан Криму. 16 лютого 1944 Вітя Коробкова зі своїм батьком прийшли до Феодосії з черговим завданням, але через 2 дні їх було заарештовано гестапівцями. Більше двох тижнів їх допитували і катували в гестапо, потім розстріляли - спочатку батька, а 9 березня - і його сина. За п'ять днів до страти Віті Коробкову виповнилося п'ятнадцять років.

Пам’ятник Виті Коробкову у Феодосії Стенд, присв’ячений партизану Віті Коробкову у Феодосійському краєзнавчому музеї Увічнення пам'яті НАГОРОДИ Указом Президії Верховної Ради СРСР Вітя Коробков посмертно був нагороджений медаллю «За відвагу». З 1977 року в середній школі № 4 відкрито музей піонера-розвідника. Його ім'ям названа школа, в якій він навчався, прилегла до неї вулиця, дитячий табір відпочинку у Великій Ялті

Зіна Портнова 20 лютого 1926 р – 10 січня 1944 р Народилася 20 лютого 1926 року в місті Ленінграді в сім'ї робітника. За національністю білоруска. Закінчила 7 класів. На початку червня 1941 року приїхала на шкільні канікули в село Зуя, Вітебської області. Після вторгнення гітлерівців на територію СРСР Зіна Портнова опинилася на окупованій території. З 1942 року член підпільної організації “Юні месники” Брала участь в розповсюдженні листівок серед населення і диверсіях проти загарбників. Працюючи в їдальні , в якій харчувалися німецькі офіцери, за вказівкою підпілля отруїла їжу. Під час розглядів, бажаючи довести німцям свою непричетність, спробувала отруєний суп. Дивом залишилася жива. У грудні 1943 року, повертаючись із завдання по з'ясуванню причин провалу організації «Юні месники», схоплена в селі Мостище і визнана якоюсь Ганною Храповицькою. На одному з допитів у гестапо села Горяни (Білорусія), схопивши зі столу пістолет слідчого, застрелила його і ще двох гітлерівців, намагалася втекти, була схоплена. Після тортур розстріляна у в'язниці р. Полоцька.

У Санкт-Петербурзі є вулиця Зіни Портнової, Школа в міському селищі Оболь (Білорусія) носить ім'я Зіни Портнова. На алеї Героїв перед Шумлянський історико-краєзнавчим музеєм на гранітній плиті вибиті портрет та ім'я З.М.Портновой. Ім'я Зіни Портнової присвоєно вулиці в Кіровському районі Санкт-Петербурга. Нагороди Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1958 Зінаїді Мартинівна Портнова було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу з нагородженням орденом Леніна. Увічнення пам'яті

Ваня Бородай - юний герой, партизан - підпільник. Народився в 1927 році у селищі Марківка. Мати, Бородай Марія Дмитрівна, була комуністкою, працювала агрономом у колгоспі імені Леніна. Батько, Бородай Дмитро Степанович, також працював у цьому колгоспі, пас стадо овець. Ваня був учнем 6-го класу неповної середньої школи № 1. Навчався добре, був допитливим, після школи мріяв вступити до інституту. Планам перешкодила війна. Під час війни він очолював молодіжну групу, був зв'язковим і розвідником. Юні герої розповсюджували листівки та плакати. Коли фронт наближався до Марківки , юний зв'язковий, Ваня Бородай, був посланий на розвідку в район Вершини. Там фашисти схопили його і розстріляли . Ваня Бородай

НАГОРОДИ Ваня Бородай нагороджений орденом Леніна Увічнення пам'яті Волонтери Марківської гімназії дбайливо доглядають за могилою юного героя.

За бойові заслуги десятки тисяч дітей і піонерів були нагороджені орденами і медалями:

Орденом Леніна були нагоджені   Толя Шумов, Вітя Коробков, Володя Казначеєв.

Орденом Червоного Прапора Володя Дубінін, Костя Кравчук.

Орденом Вітчизняної війни 1-го ступеню Валерій Волков, Саша Ковальов.

Орденом Червоної Зірки  — Володя Саморуха, Шура Єфремов, Ваня Андріянов, Вітя Коваленко, Льоня Анкінович.

Четверо піонерів героїв були нагороджені званням Героя Радянського Союзу: Льоня Голіков, Марат Казей, Валя Котик, Зіна Портнова.

ПЕРЕМОГА!!!

ПЕРЕМОГА!!!

ПЕРЕМОГА!!!

Ніхто не забутий, ніщо не забуто

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯМ!!!