Презентація на тему:
Вступ до мови програмування С++

Вступ до мови програмування С++ Максименко Марина Миколаївна вчитель інформатики вищої категорії, вчитель-методист Конотопської гімназії Конотопської міської ради Сумської області 2008 р.

Зміст Історія створення Алфавіт Ідентифікатори Структура програми Директиви препроцесора Заголовкові файли Текст першої програми Виведення повідомлень на екран Створення першої програми Виконання першої програми Збереження першої програми Дослідження Ширина виведення Література

Історія створення 1972 р. – Деніс Рітчі та Брайан Керніган розробили мову програмування С. 1980 р. – Бьяртні Страуструп створив розширення мови С++ С++ дозволяє розробляти програми з використанням як традиційного структурного так й об'єктного підходу. Програми, складені мовою С++, можуть бути виконані на ПК різних виробників і в різних операційних системах

Алфавіт - набір допустимих символів. Великі й малі літери латинського алфавіту: A, …, Z, a, …, z; Цифри 0, 1, …, 9; Спеціальні символи: “ ‘()[]{}.,;:?!~*+-= \ / | # % $ & ^ @ _

Ідентифікатор це назва (ім'я), яку користувач надає об'єктам, наприклад, змінним, сталим, функціям. Ідентифікатори можуть складатися: Великих і малих літер латинського алфавіту: A, …, Z, a, …, z; Цифр 0, 1, …, 9; Символу підкреслення. Увага! Завжди починається з букви або із символу підкреслення Однакові за змістом малі та великі літери вважаються різними символами

Структура програми //коментарі у кінці рядка #include … #include Інші директиви препроцесора … Оголошення глобальних змінних Оголошення глобальних сталих Оголошення та створення функцій користувача … Тип_результату_функції main() { Оголошення локальних змінних Оголошення локальних сталих Команди /* коментар бедь-де */ return 0 } // приклад 1 #include int main() { cout

Директиви препроцесора Препроцесор – це програма, яка опрацьовує директиви, перша фаза компіляції. Директиви – це команди компілятора. Директиви мови С++ починаються із символу # (читати “паунд”) Директива #include (читати “паунд інклуд”) – необхідна для включення у програму кодів із зазначеного після неї файлу. Файли, які приєднуються директивою #include, називаються файлами заголовків (заголовковими файлами, бібліотеками).

Заголовкові файли Загальний вигляд директиви: #include - розміщенні у папці include #include “шлях_до_файлу\назва.розширення” Деякі заголовкові файли: Iostream.h (читати “ай-оустрім”) – операції з потоками введення-виведення Conio.h – робота з клавішами Math.h – застосування різних математичних функцій

Текст першої програми #includ //підключення заголовкового файлу #includ Int main() // головна функція { // групуючи символи cout

Виведення повідомлень на екран Cout

Створення першої програми

Виконання першої програми

Збереження першої програми

Дослідження Внести зміни в текст програми: cout

Ширина виведення Модифікатор setw дозволить регулювати кількість символів, займаних виведеним числом. Увага! Включити в програму заголовковий файл cout

Література Лєхан С.Ф. Інформатика С++. Спецкурс. 10-12 класи. – Шепетівка; Аспект, 2007. Глинський Я.М., Анохін В.Є., Ряжська В.А. С++ і С++ Builder. Навчальний посібник. – Львів: СПД Глинський, 2006. Глушаков С.В., Смирнов С.В., Коваль А.В. Практикум по С++. – Харков: Фолио, 2006. Павловская Т.А. С/С++. Программирование на языке высокого уровня. – СПб.: Питер, 2003