Презентація на тему:
види

Види підприємств, їх організаційно-правові форми Питання лекційного заняття: Визначення, цілі та напрями діяльності підприємства. Правові основи функціонування підприємства. (самостійне вивчення) Класифікація і структура підприємств. Добровільні та інституційні об'єднання підприємств (організацій)

Мета лекційного заняття: висвітлити сутність поняття підприємства як організаційно-відокремленої та економічно-самостійної первинної ланки виробничої сфери; охарактеризувати місію і множинні цілі підприємства; пояснити головні напрямки діяльності підприємства (маркетингова, інноваційна, виробнича, економічна та соціальна діяльність; післяпродажний сервіс); прокласифікувати підприємства, розкрити їх сутність; висвітлити сутність сучасних форм добровільних та інституційних об'єднань підприємств та організацій (асоціації, консорціум, концерни, корпорації, фінансово-промислові групи, холдинги), пояснити мету їх створення, особливості та ефективність діяльності.

Рекомендована література: 1. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літаратури, 2004. — 196 с. 2. Гетьман 0.0. Економіка підприємства: навч. посіб. / 0.0. Гетьман, В.М. Шаповал. – К. : ЦНЛ, 2010. - 480 с. 3. Гончаров С.М. Тлумачний словник економіста: навчальний посібник / С.М. Гончаров. – К. : ЦНЛ, 2009. - 268 с. 4. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - С. 440-462. 5. Гринчуцький В. І. Економіка підприємства: навч. посіб. / В.І. Гринчуцький. - К.: ЦНД. – 2012. – 302 с. 6. Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. С. Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. - 528 с. Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. С. Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2004. - 528 с. 7. Захарченко В.І. Економіка підприємства: практикум / В.І. Захарченко . - К.: ЦНД. – 2012. – 144 с.

8. Іванілов О.С. Економіка підприємства: підручник / О.С. Іванілов. – К.: ЦНД. – 2011. – 728 с. 9. Козак Ю.Г. Економіка: навчальний посібник / Ю.Г. Козак. – К.: ЦНЛ, 2006. – 296 с. 10. Кулiшов В.В. Економіка пiдприємства: теорiя i практика / В.В. Кулiшов. - К: Нiка-Центр, 2002. - С. 8-37. 11. Маслак О.І. Економіка промислового підприємства: навчальний посібник / О.І. Маслак. . – К.: ЦНЛ, 2011. – 172 с. 12. Мельнuк Л.Г. Економіка підприємства: конспект лекцій : навч. посіб. / Л.Г. Мельник, О.І. Карінцева. - Суми: Універ¬ситетська книга, 2003. - 412 с. 13. Сідун ВА. Економіка підприємства : навч. посіб. / В.А. Сідун, Ю.В. Пономарьова. – К.: ЦНЛ, 2006. - 356 с. 14. Семенов Г.А. Економіка підприємства: навч. посіб. / Г.А. Семенов – К.: ЦНЛ, 2013. – 328 с. 15. Цигилик І.І. Економіка підприємства (в питаннях і відповідях): навч. Посіб. / І.І. Цигилик. – К.: ЦНЛ, 2007. – 216 с.

ПІДПРИЄМСТВО - це організаційно відокремлена і економічно- самсотійна основа (первинна) ланка виробничої сфери національного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги) і в процесі своєї діяльності отримує прибуток.

Кожне підприємство або фірма є юридичною особою, якщо: має закінчену систему обліку та звітності; самостійний баланс; розрахунковий рахунок в банку; печатку з власною назвою; товарний знак (марку) у вигляді певного терміну, символу малюнка або їх комбінації.

Вимоги до загальнофірмових цілей По-перше, цілі підприємства мають бути конкретними і вимірюваними. По-друге, цілі підприємства повинні бути орієнтовані у часі. По-третє, цілі підприємства мають бути досяжними. По-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими. По-п’яте, цілі підприємства (фірми) мають бути чітко сформульовані для кожного виду його діяльності, і що є важливим для суб’єкту господарювання і здійснення якого він прагне спостерігати і вимірювати.

Мета діяльності підприємства: задоволення суспільних потреб; отримання прибутку. Сучасне підприємство - це складна організаційна структура. В умовах ринкової економіки зростає значення трьох основних направлень організації промислового підприємства: 1. наукова організація виробництва; 2. наукова організація праці; 3. наукова організація управління.

Головні напрямки діяльності: 1. вивчення ринку товарів; 2. інноваційна діяльність; 3. виробнича діяльність; 4. комерційна діяльність; 5. післяпродажний сервіс; 6. соціальна діяльність; 7. економічна діяльність;

Вивчення ринку товарів (ситуаційний аналіз) включає: 1. комплексне дослідження ринку; 2. рівня конкурентоспроможності і цін на продукцію; 3. вивчення вимог покупців; 4. методів формування попиту і каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Інноваційна діяльність охоплює: 1. науково-технічні розробки; 2. технічно і конструкторську підготовку виробництва; 3. впровадження технічних, організаційних та інш. нововведень; 4. формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій.

Серед всієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що складають виробничу діяльність, найважливішими треба вважати: 1. обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту до потреб ринку; 2. формування маркетингових програм для конкретних ринків і кожного виду продукції, їх оптимізація відносно виробничих можливостей підприємства; 3. збалансування виробничої потужності і програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозного періоду; 4. забезпечення виробництва необхідними матеріально- технічними ресурсами; 5. розробка і дотримання узгоджених у часі оперативно- календарних графіків випуску продукції.

Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційної діяльності є: 1. дійова реклама; 2. безпосередня організація збуту своєї продукції; 3. розвиток системи товарних бірж; 4. повне стимулювання покупців. Післяпродажний сервіс охоплює: пуско-налагоджувальні роботи у сфері експлуатації (використання) куплених на ринку товарів, їх гарантійне і технічне обслуговування протягом певного терміну, забезпечення необхідними запасними частинами і проведення ремонтів впродовж нормативного сроку служби та ін..

Соціальна діяльність включає: - підвищення кваліфікації працівників всіх категорій працівників; - перепідготовка працівників всіх категорій працівників; - застосування нових мотиваційних механізмів; - постійна підтримка на належному рівні умов праці і життя трудового колективу. Економічна діяльність підприємства включає: 1. стратегічне і поточне планування; 2. обік і звітність; 3. ціноутворення; 4. систему оплати праці; 5. ресурсне забезпечення виробництва; 6. зовнішньоекономічну і фінансову діяльність.

Класифікація підприємств (фірм) за певними ознаками: 1. Мета і характердіяльності 1.Комерційні 2.Некомеційні 2. Формавласностімайна 1.Приватні 2.Колективні 3.Державні 4.Спільні 3.Належністькапіталу 1.Національні 2.Закордонні 3.Змішані (спільні) 4.Правовийстатус і форма господарювання 1.Одноосібні 2.Кооперативні 3.Орендні 4.Господарськітовариства

5.Галузево-функціональнийвид діяльності 1.Промислові 2. С/г 3.Будівельні 4.Транспортні 5.Торговельні 6.Банківські 7.Страхові 8.Туристичні таінш. 6.Технологічна (територіальна)цілістністьіступінь підпорядкування 1.Головні (материнські) 2.Дочірні 3.Асоційовані 4.Філії 7.Розмірзачисельністюпрацівників 1.Малі 2.Середні 3.Великі

Акціонерні товариства бувають 2 видів: 1. відкритого типу, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої передплати та купівлі-продажу на фондових біржах; 2. закритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися лише між його засновниками. Акціонерна форма господарювання має істотні переваги: фінансові - створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій і регулярного одержання доходу у формі дивідендів від акцій; економічні - акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв’язків. опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями; соціальні акціонування є важливою формою роздержавлення власності підприємств будь-яких розмірів, перетворення працівників у власників певної частки їх майна.

Дочірнє підприємство (компанія) — юридично самостійне організоване утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їх акцій. Асоційоване підприємство є самостійним, воно не знаходиться під контролем фірми, яка володіє його акціями. На відміну від дочірних і асоційованих підприємств філія не користується юридичною і господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву. Майже весь акціонерний капітал філії належить материнській фірмі.

Добровільні об'єднання: Асоціації; Корпорації; Консорціуми; Концерни; Картелі; Синдикати; Трести; Холдинги (холдингові компанії); Промислово-фінансові групи.

Асоціації – найпростіша форма договірного об'єднання підприємств (фірм, компаній, організацій з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів) Корпорації – договірні об'єднання суб'єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

Консорціуми – тимчасові статутні об'єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв'язку) Концерни – форма статутних об'єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства (фірми) різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, страхова справа). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фі¬нансовим структурам. За сучасних умов значно розширюється мережа міжнародних концернів;

Картелі – договірне об'єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції; Синдикати – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції;

Трести – монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності; Холдинги (холдингові компанії) – специфічна організаційна форма об'єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об'єднувані у холдингу суб'єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.

Промислово-фінансові групи - об'єднання юридичне та економічно само¬стійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.