Презентація на тему:
Лекція: Вступ в системний аналіз

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ Антонов В.М. Модуль 1 Лекція 1 Вступ в системний аналіз : основні визначення, історія формування, предметні області, класифікація, об’єкти системного аналізу, методи системного аналізу, місце дисципліни САПІС в підготовці спеціаліста. АРІСТОТЕЛЬ ” Целое больше суммы своих частей “

Слово «система» появилось в Стародавній Греції 2000...2500 років назад і означало сполучення, організм, пристрій, організація, устрій, союз. Спочатку воно було пов’язано з формами соціально-історичного буття, пізніше принцип порядку був перенесений на Всесвіт. В античній філософії термін «система» характеризував упорядкованість та цілісність природних об’єктів, а термін «сінтагма» – упорядкованість та цілісність штучних об’єктів. Тектология, Александр Александрович Богданов (Малиновский), 1913...1928 гг.; Общая теория систем, Людвиг фон Берталанфи, конец 40-х годов ХХ века; Кибернетика, Норберт Винер, 1948 г.

О.О. Богданов народився 10(22) серпня 1873 р. в м. Соколка Гродненської губернії. Він закінчив гімназію з золотою медаллю. В 1893 поступив на природниче відділення Московського університету, а в 1894 (грудень) за участь в народовольчому «Союзе Северных землячеств» був відчисленний, арештований і висланий в Тулу. написав «Краткий курс экономической науки» (1897 р.). філософськая робота «Основные элементы исторического взгляда на природу» (1899). В 1899 Богданов закінчив медицинський факультет Харьківського університету В 1904...1906 роках – написана робота «Эмпириомонизм», 1905 р. – «Из психологии общества». В 1913 р. написана брошура «Между человеком и машиной», присвячена проблемам наукової організації праці і аналізу системи Тейлора. Під час війни Богданов - фронтовой лікар. 1918...1921 роках – професор політичної економіки 1-го МГУ. В 1926 р. він заснував перший в світі «Институт переливания крови» в роботі «Тектология: (Всеобщая организационная наука)» сформулював ідеї системного підходу. Він випередив роботи Н. Вінера та Л. фон Берталанфі більше чим на 30 років і справедливо вважається автором першого варіанту загальної теорії систем (ЗТС) та попередником кібернетики. БОГДАНОВ Олександр Олександрович (1873-1928) -  політичний діяч, лікар, філософ, економіст (справжнє прізвище Малиновський).

Незалежно від кібернетики та тектології в 30-ті роки австрійський біолог Людвіг фон Берталанфі розробляє загальну теорію систем. В його теорії головне поняття – «відкрита система». Якщо у Вінера головним чином досліджуються технічні системи і головний акцент зроблений на внутрішні зворотні зв’язки, то у Берталанфі особливе значення приділено механізмам обміну речовини-енергії-інформації між живим організмом і навколишнім середовищем та встановлення внутрішньої динамічної рівноваги – гомеостазиса. Також розглянуте питання про ускладнення живих систем, таким чином підготовлений підхід до сучасної синергетики з біологічної сторони. VON BERTALANFFY Ludwig

Норберт Вінер народився 26 листопада 1894 р. в м. Колумбія, штат Міссурі. В 7 років він читав Дарвіна і Данте, в 11 років закінчив школу, в 14 – Тафт-коледж (вищий навчальний заклад) і отримав диплом бакалавра мистецтв. Далі – аспірант Гарвардського університету і в 17 років – магістр мистецтв, а в 18 років (в 1913 р.) – доктор філософії по спеціальності «математична логіка». Знайомство з Розенблютом ввело Вінера у світ біології та медицини, і він зміг оцінити значення широкого синтетичного підходу до проблем науки. "Кібернетика" Вінера побачила світ в 1948 році.

Народився 12 березня 1863 р. в Санкт-Петербурзі В 1885 році закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету. 1916 рік – він інтенсивно працює над теорією про живу речовину, виникають обриси біогеохімії, нове біосферне світобачення. В 1945 році, після смерті Вернадського в журналі “American Scientist" була надрукована його стаття “Биосфера и ноосфера”, яка отримала велику популярність в наукових колах. Володимир Іванович Вернадський Vladimir Vernadskiy ( 28.02.1863 р. - 06.01.1945 р. )

1.Основні визначення Системний аналіз – це прикладна наукова методологія, що ґрунтується на велику різноманітність системно-організованих, структурно взаємозв’язаних і функціонально взаємодіючих прийомів, математичних методів, алгоритмічних програмних та обчислювальних засобів та забезпечує формування цілісних міжпредметних знань про досліджуваний об’єкт, як про сукупність взаємозв’язаних процесів різної природи для наступного прийняття рішення відносно його подальшої розвитку і поведінки з урахуванням множини конфліктуючих критеріїв І цілей, наявності факторів ризику, неповноти та недостовірності інформації.

ОБ’ЄКТИ СИСТЕМНИХ ОПИСІВ ТА ЇХ СПЕЦИФІКАЦІЯ Перший клас - реальні фізичні, біологічні та соціальні об’єкти: молекули, організми, спільноти людей. Усі їхні компоненти мають структурну і функціональну схожість, знаходяться в безпосередній взаємодії. Другий клас – об’єкти, які також можуть розглядатися, як системи, являються множиною елементів. Під елементом розуміється одиниця множини, яка оцінюється в якості нерозкладної в даному контексті. Такими є множини елементарних частинок, атомів, хімічних елементів, молекул, кристалів, клітин, біологічних видів і т. д. Всі вони реально існують, є компонентами реальних систем, але їх сукупність фізичною системою не являється. Їх систематизація проводиться на основі їхніх важливих властивостей. Третій клас – це множини структур, функцій, властивостей і т. д. одного й того ж реального об’єкта вивчення (людини, організму, особистості). Системні описи в їх кінцевій формі, з якими працює дослідник, звично являються знаковими з різними відношеннями між елементами та можуть розглядатися як системи. Гензен В.А., 1984

Середовище

Системний аналіз: - розглядає досліджуваний об’єкт з цілісних позицій із представленням для аналізу одночасно, як властивостей елементів об’єкта, так і властивостей відношень взаємодії елементів об’єкта між собою.