Презентація на тему:
Об'єднання Німеччини

Тема: “Об’єднання Німеччини.”

Мета: сформувати в учнів уявлення про об’єднавчі процеси в німецьких землях та розуміння ролі Отто фон Бісмарка в утворенні єдиної держави в Німеччині; з’ясувати особливості об’єднання Німеччини; розвивати в учнів уміння аналізувати, систематизувати фактичний матеріал, висловлювати власну думку щодо об’єднавчих процесів в Німеччині.

Тип уроку: засвоєння нових знань Обладнання: електронний атлас, підручник Я. М. Бердичевський “Всесвітня історія. 9 клас.” § 10., роздатковий матеріал, дошка, комп’ютер, проектор.

План вивчення теми уроку: 1)Боротьба Прусії та Австрії за гегемонію в об’єднанні Німеччини; 2)Утворення Німецької імперії; 3)Трансформація австрійської імперії в дуалістичну монархію.

Проблемне запитання: “Чому об’єднання німецьких земель відбулося “залізом і кров’ю?”

Актуалізація опорних знань і вмінь учнів Коротка бесіда: 1)Пригадайте, що являла собою Німеччина на середину ХІХ ст.? 2)Чому, на вашу думку, до середини ХІХст. не вдалось об’єднати Німеччину?

Перше питання Боротьба Прусії та Австрії за гегемонію в об’єднанні Німеччини.

Розповідь вчителя: У третій чверті ХІХ ст. Німеччина залишалася роздробленою країною і складалася з 37 державних утворень, у більшості монархічних держав. Поразка революції 1848—1849 рр. призвела до посилення політичної реакції — заборони політичних клубів та товариств, посилення цензури та поліцейського свавілля, встановлення суворого нагляду за системою освіти. Проте перетворення, які розпочалися, зупинити вже було неможливо. У німецьких державах збереглися конституції, діяли парламенти. У 60-х рр. ХІХ ст. в німецьких землях завершається промисловий переворот, у сільському господарстві посилюються капіталістичні відносини. Проте ще залишалися деякі старі відносини у вигляді грошових повинностей. Частина селян розорювалася та перетворювалася на найману робочу силу — гросбауерів. Набуло розвитку юнкерське землеволодіння. Усе більше аграрних господарств використовують машини та найману працю. Капіталістичні відносини на селі дістали назву «прусський шлях» розвитку в сільському господарстві. Проте наявність різних держав у складі Німеччини стримувала її економічний розвиток. Хоча Митний союз, який виник у 1834 р., і вирішував різні проблеми, проте багато питань залишалися поза його межами. Відсутність єдиного німецького ринку гальмувала розвиток економіки. У ці часи формується специфікація регіонів, що позначається на різному ступені їхнього розвитку. Крім того, роздробленість заважала розвитку німецьких земель, формуванню нації. Боротьба за гегемонію між Пруссією та Австрією, вплив великих держав на події у Німеччині також не сприяли розвитку німецьких земель. Питання об’єднання німецьких земель все більше поширювалося серед різних соціальних груп населення країни. Це питання так і не було вирішене на Віденському конгресі, і десятки років Німеччина була роз’єднаною країною. Крім того, економічна й політична ситуація вимагали створення єдиної держави. На необхідність об’єднання впливали інші держави, які були загрозою для Німеччини, у першу чергу Франція, Росія та Велика Британія. Суперечностей щодо необхідності об’єднання серед німецьких держав вже не існувало. Потрібно було лише визначитися, яким шляхом рухатися. У 50-х рр. ХІХ ст. сформувалися дві точки зору на бачення того, як воно має відбутися, хто очолюватиме об’єднавчий процес: «малонімецький» шлях передбачав об’єднання навколо Пруссії, «великонімецький» — об’єднання навколо Австрійської імперії. Перші кроки до об’єднання були зроблені ще в 1834 р., коли був створений Митний союз, який об’єднав більшість німецьких держав в економічний союз. Під час революційних подій 1848—1849 рр. відбулася спроба створити єдину державу парламентським шляхом, проте вона була невдалою. У 1849 р. Пруссія запропонувала створити новий союз, на засадах нової Конституції. На її пропозицію погодилося 20 німецьких держав, які об’єдналися в Прусський союз. Проте Австрія не бажала посилення Пруссії і за підтримки Росії, у 1850 р. скликала загальнонімецький (Франкфуртський) парламент, який повернув стару систему влади на німецьких землях. Боротьба між Пруссією та Австрією загострювалася. Посилення руху за об’єднання німецьких земель навколо Пруссії почалося на початку 60-х рр. ХІХ ст., коли королем Пруссії став Вільгельм І. Він почав процеси реформування держави. У 1862 р. міністром-президентом (головою уряду) Пруссії був призначений Отто фон Бісмарк. Отто фон Бісмарк вважав за необхідність об’єднати Німеччину навколо Пруссії «залізом і кров’ю», тобто силовим шляхом. Готуючись до реалізації своїх планів, попри опір парламенту, здійснив військову реформу, яка перетворила прусську армію на одну з наймогутніших у світі. Першим кроком до об’єднання німецьких земель стала війна з Данією. Незважаючи на протиборство, Пруссія разом з Австрією у 1864 р. виступила проти Данії, яка намагалася приєднати німецькі герцогства Шлезвіг і Гольштейн. У результаті нетривалої війни Данія зазнала поразки і під контроль Австрії та Пруссії перейшли дві німецькі держави. Наступним кроком стала австро-прусська війна. У червні 1866 р. Пруссія оголосила війну Австрії та напала на німецькі держави, які її підтримали. Невдовзі була вщент розбита й австрійська армія, і вже в серпні 1866 р. Австрія у Відні підписала мирний договір. За мирним Віденським договором Німецький союз розпускався, а Австрія втрачала гегемонію серед німецьких держав. Пруссія перетворювалася на найбільшу німецьку державу із суцільною територією від Рейну до Німану. Перемога над Австрією надала Пруссії можливості для подальшої реалізації своїх планів. У 1866 р., замість розпущеного Німецького союзу, був створений Північнонімецький союз, до якого увійшли 22 держави. Наступного року була прийнята Конституція Північнонімецького союзу, яка передавала всю виконавчу владу прусському королю Вільгельму І. Парламент нового Союзу складався з верхньої федеральної палати (Бундесрату) і нижньої палати (Рейхстагу). Держави Союзу зберігали певну автономію (власні конституції, система законодавства та судочинства), проте запроваджувалася єдина валюта та вводилося єдине економічне законодавство. Члени Союзу визнавали лідерство Пруссії.

Друге питання Утворення Німецької імперії.

Випереджувальне завдання для учнів поділених на групи по 3-4 чол. було дане на попередньому уроці: Робота в групах: “Підготувати інформацію про необхідність об’єднання Німеччини.” Доповідаючі з груп по черзі називають по одній ознаці. Всю інформацію вчитель фіксує на дошці.

Зразок відповіді учнів: роз’єднана країна — 37 самостійних держав; низький рівень економічного розвитку; боротьба між Австрією та Пруссією за гегемонію; відсутність єдиного німецького ринку; капіталістичні відносини на селі — гросбауери; залежне селянство — грошові повинності; промисловий переворот; юнкерське землеволодіння; різний рівень розвитку регіонів; митний союз; спеціалізація регіонів; монархізм; Німецький союз — штучне утворення союзу 37 держав; «прусський шлях» розвитку в сільському господарстві; вплив великих держав на події в Німеччині.

Метод “Мозковий штурм.” Визначте передумови та причини об’єднання Німеччини.

Зразок відповіді учнів: невирішення питання об’єднання Німеччини на Віденському конгресі; поширення ідей створення національних держав; об’єднуючі ідеї серед населення німецьких держав; необхідність економічного об’єднання; політичне об’єднання; зовнішні загрози (Франція, Росія, Велика Британія).

Робота з підручником: Опрацюйте біографію Отто фон Бісмарка (ст. 118) і складіть хронологічну таблицю основних етапів його життя.

Отто фон Бісмарк

Схема “Управління Німецькою імперією.”

Третє питання Трансформація Австрійської імперії в дуалістичну монархію.

Випереджувальне завдання: Під час розповіді вчителя скласти покроковий план становлення дуалістичної монархії в Австрійській імперії.

Зразок відповіді: Крок 1. Реакція — після революції 1848 р. перетворення Австрійської імперії на унітарну державу (ліквідація регіональних особливостей та самостійності територій). Посилення цензури, поліційного нагляду, збільшення кількості військ, особливо в Угорщині. Зменшення зовнішньополітичного впливу — ізоляція. Крок 2. Спроба реформ: 1853 р. — аграрна реформа, ліквідація кріпацтва. Реформи половинчаті, не вирішували більшості питань, 20 жовтня 1860 р. — «Жовтневий диплом» — нова конституція імперії, відновлення автономії регіонів, 26 лютого 1861 р. — «Лютневий патент» — зміна жовтневої конституції, зменшення прав автономії. Угорські, а потім чеські та польські депутати покинули імперський парламент. Крок 3. Шлях до дуалістичної монархії. 8 лютого 1867 р. — підписання імператором Францем Йосифом І та представниками угорського національного руху угоди, за якою Австрійська імперія перетворювалася на Австро-Угорську монархію.

Розповідь вчителя Після поразки революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії посилилася реакція. Ліквідація регіональних особливостей та самостійності територій, посилення цензури, поліцейського нагляду, збільшення кількісного складу військ, особливо в Угорщині, перетворили імперію на унітарну державу. Спроба провести реформи зазнала невдачі. Проте аграрна реформа 1853 р. привела до ліквідації кріпацтва. А політична реформа, через впровадження нової конституції, яка відновила автономію регіонів (20 жовтня 1860 р. — «Жовтневий диплом»), і змін до конституції, які зменшили права автономій (26 лютого 1861 р. — «Лютневий патент»), спричинила загострення відносин — угорські, потім чеські та польські депутати залишили імперський парламент. Австрійська імперія опинилася в політичній ізоляції. Боротьба з Пруссією закінчилася поразкою Австрії в боротьбі за гегемонію в німецьких державах, підтримка військ союзників у Кримській війні спричинила загострення відносин із Росією, а недостатня підтримка у цій війни «заморозила» відносини з Францією. У такій складній зовнішній і внутрішній політичній ситуації імперська влада пішла на створення дуалістичної монархії. 8 лютого 1867 р. імператор Франц Йосиф І та представники угорського національного руху підписали угоду, за якою Австрійська імперія перетворилася на Австро-Угорську. Імперія поділялася на дві частини — Австрію та Угорщину, кожна з яких мала внутрішню незалежність. Імперський уряд вирішував питання зовнішньої, військово-морської та фінансової політики. Імператор залишив за собою право на попереднє схвалення законопроектів, призначення голів урядів, міністрів; був верховним головнокомандувачем австро-угорської армії. Фінанси імперії розподілялися пропорційно між частинами — Австрія — 70 % витрат, Угорщина — 30 %. В обох частинах існували свої парламент та уряд, державна адміністрація й судочинство. Також проголошувалися демократичні свободи, рівність усіх громадян, недоторканність приватної власності тощо. Австрійський імператор був коронований і став угорським королем.

Узагальнення та систематизація знань Завдання Визначте, які з перелічених понять належать до історії Німеччини, а які — до історії Австро-Угорщини: 1 — Митний союз, 2 — дуалістична монархія, 3 — Рейхстаг та Бундесрат, 4 — франко-прусська війна, 5 — австро-італійсько-французька війна, 6 — «Жовтий диплом», 7 — Південнонімецький союз, 8 — Вільгельм І, 9 — Франц Йосиф І, 10 — О. фон Бісмарк.

Словникова робота рейхстаг дуалістична монархія

Робота над проблемним питанням На основі отриманих знань учні дають відповідь на проблемне питання: “Чому об’єднання німецьких земель відбулося “залізом і кров’ю?”

Домашнє завдання: Вивчити § 10; повторити § 9; Підготувати повідомлення про Дж. Гарібальді.