Презентація на тему:
8 березня

Ліна Костенко

Ліна Костенко про любов і кохання Я скорше дуба вріжу, ніж мене поставлять на коліна. Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти. Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість. Пристрасть – це натхнення тіла, а кохання – це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.

Афоризми про жінок Жінка – як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи. Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіка. Шкода, що в жінках так швидко вмирає Ассоль. Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіка. Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.

ЦИТАТИ ПРО УКРАЇНУ І ПАТРІОТИЗМ . Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те. Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина. Кожному поколінню сняться свої кошмари. Нашого цвіту по всіх борделях світу. Ми – ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.

Книга Івана Дзюби "Є поети для епох", у якій зображено біографію Ліни Костенко "Записки українського самашедшого" - останнє дітище української поетеси-письменниці.

Вислови Ліни Костенко про мову Ну, от і дожилася наша мова, була-була безсмертною в віках, але прийшли бендюжники від слова і потопили мову в матюках. У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження. Мова солов'їна, а тьохкають чортзна-що.

Влучні цитати Костенко про життя І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт… Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати. У кожного своя пустеля і свої міражі. Проблеми ж – як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані – то вже навік. І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей.

Записки українського самашедшого: цитати Будні роблять людей буденними. Я ніколи не дозволяв собі думати, що в Україні є п'ята колона. Але ж вона вже йде потоптом по моїй душі! Раніше ж принаймні ненависть до українців хоч якось камуфлювалася, а тепер тебе просто готові знищити: "Хотєли свою нєзалєжность? Вот вам!" Виїли Україну зсередини, як лисиця бік у спартанця, ще й дивуються – чого ж вона така скособочена? Чого кульгає в Європу, тримаючись за скривавлений бік? Всю обгризуть, як піраньї, і сипонуть врозтіч. Від України залишиться тільки скелет. Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути. …чому канадський прем'єр-міністр може проїхати до парламенту на ковзанах по замерзлій річці через всю Оттаву, а у нас людей розкидають мало не в кювети, коли їде якесь цабе. Люди вимагають правди – їм сервірують брехню. Мені обридли конфесії з політичним підтекстом. Московський патріархат, київський патріархат. Один всія України, і другий всія України. В очах двоїться – хто ж із них усіїший? Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії. …не в тому жах, що тепер жити важко, а в тому, що образливо.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ