Презентація на тему:
Острова

Целюлоза Целюлоза є полісахаридом. Вона має таку ж форму, як і крохмаль – (С6Н10О5)n.

Целюлоза, подібно до крохмалю, є природним полімером. Молекули деяких видів целюлози містять до 40 тисяч ланок С6Н10O5 (відносна молекулярна маса – кілька мільйонів). Будова молекули: Молекули целюлози утворені залишками молекул бета-глюкози і характеризуються лише лінійною структурою

Фізичні властивості. Целюлоза (клітковина) – біла тверда волокниста речовина, без смаку та запаху, нерозчинна у воді та органічних розчинниках. Вона не має сталої температури плавлення. Деревна целюлоза Мікрокристалічна целюлоза

Хімічні властивості. Целюлоза не виявляє відновних властивостей альдегіду – не окислюється гідроксидом міді (II), не вступає в реакцію «срібного дзеркала». Гідроліз. Целюлоза, подібно до крохмалю, гідролізується під дією розведених кислот. Кінцевим продуктом гідролізу є глюкоза. Сумарне рівняння гідролізу целюлози має такий вигляд: Здатність гідролізуватися – важлива хімічна властивість целюлози. Глюкозу, що утворюється внаслідок гідролізу целюлози, переробляють на етанол. Етанол, добутий з деревини, називається гідролізним. У виробництві гідролізного спирту 1 т деревини замінює 1,5 т картоплі або 0,7 т зерна. (С6Н10О5)n + nН2O = nС6Н12О6.

Хімічні властивості: Реакція етерифікації. Целюлоза в кожній ланці С6Н10О5 має по три спиртові гідроксигрупи, завдяки яким може утворювати етери та естери. Під час взаємодії целюлози з концентрованою азотною кислотою за наявності концентрованої сірчаної кислоти утворюються естери – моно-, ди- та тринітраті целюлози: Нітрати целюлози – надзвичайно горючі. Тринітратцелюлоза (піроксилін) – вибухова речовина, що використовується для виробництва бездимного пороху.

Целюлоза з оцтовою кислотою утворює оцтовокислі естери: Диацетат- та триацетатцелюлози застосовуються у виробництві штучного ацетатного волокна. На сьогодні широко використовують хімічні волокна, які добувають хімічними методами. Хімічне волокно називається штучним, якщо його добувають переробкою природних полімерних матеріалів (наприклад, целюлози) або синтетичним, коли його одержують із синтетичних матеріалів. Штучне ацетатне волокно має цінні властивості – воно досить міцне, м’яке, майже не бгається, мало збігається від прання, має приємний блиск. Його недоліком є те, що воно менш гігроскопічне, ніж природне бавовняне, і накопичує статичні електричні заряди. Людина здавна використовує природні волокнисті матеріали для виготовлення одягу та інших побутових виробів. Прикладами природних волокнистих матеріалів рослинного походження є льон, бавовна, коноплі (складаються з целюлози), тваринного – вовна, шовк (складаються з білків). Ацетатне волокно

Горіння. Целюлоза добре горить: Целюлоза з оцтовою кислотою утворює оцтовокислі естери:

Застосування: Суміш моно- і динітрат целюлози називають коллоксилін. Розчин коллоксиліну в суміші спирту і діетилового ефіру – колодій – застосовують у медицині для заклеювання невеликих ран і для приклеювання пов’язок до шкіри. При висиханні розчину коллоксилина і камфори в спирті виходить целулоїд целулоїд Як і інші органічні речовини, що містять у складі молекул нітрогрупи, всі види нітратів целюлози вогненебезпечні. Особливо небезпечний в цьому відношенні тринітрат целюлози – найсильніша вибухова речовина. Ацетат целюлози використовують для отримання лаків і фарб, він служить також сировиною для виготовлення штучного шовку.

Біологічне значення целюлози: Клітковина є головною структурною частиною клітинної оболонки у рослин. Целюлоза рослин – це головне харчування травоїдних тварин, так як в їх організмі є спеціальний фермент – целлюлаза, що відповідає за розщеплення цього компонента. А ось людина в чистому вигляді не вживає целюлозу. Вона пов’язує рідину в перистальтиці кишечника. Також в товстому кишечнику завдяки їй метаболізуються бактерії. Енергія целюлози підтримує його мікрофлору і харчові волокна. Клітковина є профілактикою геморою і запору. Коли людина, яка хворіє на цукровий діабет першого типу, вживає целюлозу в достатній кількості, то її організм стає набагато стійкіше до глюкози. Даний елемент виконує роль «щітки», прибираючи брудні налипання зі стінок кишечника – він видаляє токсичні речовини і холестерин.

У яких продуктах міститься клітковина? Нерозчинну клітковину називають целюлозою і лігніном. Вона міститься в плодах овочів і фруктів, зернових культурах і бобових рослинах. Нерозчинна клітковина як губка вбирається в воду і набухає, що призводить до прискорення процесу спорожнення шлунка. Добова потреба в клітковині Західні дієтологи рекомендують споживати від 5 до 25 г клітковини в залежності від того, наскільки людина стежить за своїм здоров’ям. У середньому організму буде достатньо, щоб щоденна норма клітковини складала 35 г. Також не забувайте, що чим більше клітковини ви вживаєте, тим більше пийте води. Целюлоза – основний структурний компонент оболонки рослинної клітини. Основна її фізіологічна дія – здатність зв'язувати воду (до 0,4 г води на 1 г клітковини). 

Помилково думати, що, чим більше клітковини ви з'їсте, тим більше користі отримаєте. Більш того, вживання більше 50-60 грамів клітковини на добу (мається на увазі вся клітковина за день: з продуктів + додана) може бути причиною здуття і газоутворення. Також надлишок клітковини погіршує всмоктування мікроелементів з продуктів. Харчові рослинні волокна, що вживаються у великій кількості, прискорюють просування їжі по шлунково-кишкового тракту, зменшуючи засвоєння поживних речовин стінками кишечнику. Організм просто не встигає засвоїти потрібну кількість поживних речовин до того, як їжа покине його. Однак, при дотриманні рекомендованої дози і прийомі курсами, цей ефект не спостерігається.