Презентація на тему:
Нове обличчя”Руру – постіндустріальний розвиток: “зелені” міста замість похмурих ландшафтів

Дослідження на тему: “ “Нове обличчя”Руру – постіндустріальний розвиток: “зелені” міста замість похмурих ландшафтів”

На перший погляд, шахта “Цольферайн” видається ідеальним промисловим об’єктом. Акуратні цегляні стіни, чистота та зелень повсюди. Таке враження, що буквально ще один гудок, завертиться скіп, і вона знову оживе. Проте, насправді це лише омана - шахта більше ніколи не запрацює, тому що вона - музей. Правда полягає у тому, що одна з найбільших та найпродуктивніших шахт одного з центрів промисловості Німеччини - Рурського регіону - на сьогодні перетворена на музей. Шахта “Цольферайн” стала тим символом, який символізує всі перетворення в одному з найстаріших промислових регіонів Німеччини та Європи. Андрій Гарасим

Із закритої шахти «Цолльферайн» зробили музей

Загалом, доля Рурського регіону Німеччини у дечому дуже подібна до долі українського Донбасу. Так само, як і Донбас, Рурський регіон став осердям важкої промисловості країни. Так само, як і український промисловий край, Рурський регіон зазнав масштабних руйнувань під час Другої світової війни. Як сміються самі німці, авіація союзників оминала у своїх нальотах лише ті об’єкти, де в акціонерному капіталі була участь капіталу союзників. Так само, після Другої світової війни німецький регіон дуже активно відбудовувався, аби знову стати одним з промислових центрів країни. Тут запрацювали не лише шахти, але й почало розвиватися культурне життя, хоча тавро пролетарського центру ще довго висіло над регіоном. Проте, долю не обдуриш. Подібно до Донбасу, Рурський регіон все більше почав грузнути у субсидіях, програючи конкурентну боротьбу промисловцям з інших країн, а екологічні проблеми нагромаджувались одна на одну, загрожуючи в один момент поховати під своїм тягарем весь регіон. Перед німцями постав досить очевидний вибір - або “до безкінечності” продовжувати підтримувати свою важку промисловість, або зробити різкий розворот, відмовившись від звичного укладу, який вели їхні батьки та діди.

Варто зазначити, що зміни в Рурському регіоні стали частиною набагато більших змін, які отримали в Німеччині назву Енергетичного повороту. Мова йде про комплексну реформу, яка передбачає зменшення викидів парникових газів, повну відмову від викопного палива та атомної генерації на користь відновлюваної енергетики. Однак, втілення подібної реформи - справа важка і марудна, а в такому регіоні, як Рур, - удвічі важча. «Коли «Цолльферайн» потрапила під охорону як пам‘ятка, обурювалися насамперед робітники. Мовляв, це була жахлива, важка робота, яку я виконував тут з дня у день у темряві, а тепер вони хочуть це зберегти, я не хочу нічого про це чути. Це тривало, поки не змінився менталітет, поки люди не прийняли змін і, зрештою, почали цим пишатися», - розповідає прес-секретар «Цолльферайн» Рольф Кульманн. Це стосується і Йоахіма Зайфреда, який п‘ять років поспіль з дня у день спускався в темряву підземелля, а тепер з гордістю розповідає туристам історії шахтарського життя і тонкощі технологій, що застосовувалися в середині століття для видобутку вугілля. Своєю роботою і новим обличчям Руру він задоволений і запевняє, що подібної думки і його однолітки – колишні шахтарі. «Вони сприймають це так: «Цолльферайн» досі живе, але вже ніби в іншому поколінні, маючи справу з іншим – з культурою. І вони приймають це», - каже Зайфред.

Всередині мачти вітрогенераційної установки, або, простіше, вітряка, висота якого сягає 100 метрів

Власне, після рішення про відмову від подальшої експлуатації шахт з видобутку кам’яного вугілля, закриття застарілих металургійних потужностей, гостро постало питання - а що ж робити далі з населенням, де знайти нові робочі місця? Одразу варто сказати, що проблема зайнятості й сьогодні лишається актуальною для цього регіону, де рівень безробіття є найвищим в країні - аж 11%, це при середніх 3% по країні. Втім, слід відзначати, що для такого регіону, з його тотальною орієнтацію на важку промисловість, це не так вже й багато. Насамперед, звісно, ухвалили рішення щодо підвищення освітнього рівня населення. Якщо до 70-х років в басейні Руру не було жодного університету, сьогодні їх тут діє шість. Друге - робиться цілеспрямований наголос на розвитку новітніх, та, в першу чергу, зелених технологій. Для прикладу, у півмільйонному Ессені, що знаходився в самому осерді Рурського басейну, на сьогодні відкрито 13 тисяч нових робочих місць в зеленій енергетиці.

Територію колишніх заводів також не лише музеєфіковано, її дуже активно перетворюють на зони технопарків. При цьому, як не дивно, ціна оренди офісних приміщень в таких технопарках перевищує ціну оренди аналогічних офісів в ближніх містах - ба навіть у їхніх центральних частинах. Як пояснюють представники компаній, які орендують там приміщення, їхню увагу привернула можливість поселитись в новому зручному екологічному та комфортабельному місці за містом зі зручною інфраструктурою. Таким чином, тепер в Рурі дуже часто можна спостерігати картину, коли поруч з величезними законсервованими промисловими потужностями розташовуються модерні будівлі технопарків, працівники яких, замість роб та касок, носять білі комірці та краватки.

Звичайно, на місці металургійного заводу просто так взяти і зробити технопарк неможливо. Ґрунт, який забруднювали десятиліттями чи століттями, звичайно ж, містить різні шкідливі речовини. Тому, наприклад, перед тим як побудувати технопарк на місці металургійного заводу в Дортмунді, там зняли двометровий (!) шар старого ґрунту. Але і на цьому дива трансформації в Дортмунді не закінчились. Так, на місці ще одного меткомбінату там створили… озеро. Справжнісіньке озеро загальною площею 24 гектари. На місці, де було побудовано меткомбінат, колись була заболочена місцевість, і от тепер, після його демонтажу, природа знову взяла своє. Тепер навколо озера звели елітну нерухомість, в частині якої, до речі, мешкають футболісти дортмундської “Борусії”, в тому числі й українські легіонери.

Звичайно, переформатування будь якого регіону неможливе без переформатування регіональних центрів. І тут дуже цікавим є приклад Ессена. Вже у 2017 році Ессен було визнано Зеленою столицею Європи. Колишнє місто шахтарів перетворилося на місто, 54% території якого займають зелені зони. На сьогодні Ессен перетворився на місто парків, газонів та чистих річок.

Як зазначають у мерії Ессена, позитивних змін не можна було б досягти без чіткого визначення мети. Разом з екологами та науковцями міська влада визначила 12 пріоритетних цілей, по яких проводиться основна робота. Зокрема, це: боротьба зі зміною клімату; громадський транспорт; чисте повітря; зелені насадження; біорізноманіття; акустика (шумове забруднення великого міста також негативно впливає на його мешканців та навколишнє середовище); утилізація сміття; водні ресурси; очисні споруди; розвиток зеленої економіки; проведення заходів з енергоефективності будинків. Так, в Ессені взяли курс на те, аби кожне п’яте нове робоче місце було створене в сфері зеленої економіки. Станом на сьогодні, в місті у цій сфері створено 13 тисяч робочих місць.

Місто не боїться провадити масштабні й цікаві проекти. Зокрема, через Ессен тече річка Рур, в якій останніх 40 років взагалі не можна було купатись, але зараз це знову стало можливим. Ессенці разом з іншими мешканцями регіону також очистили річку Емшер, яку раніше називали не інакше, як стічною канавою. У місті не зупиняються на досягнутому і вже планують провести нову «зелену» декаду – так тут називають планування на десять років. По інакшому, певно, в Німеччині й не можуть – спочатку вивчають проблему, розробляють план з її вирішення, а потім чітко його дотримуються протягом років. І, як видно зараз у Ессені неозброєним оком, – це приносить свої результати.

Як стало нещодавно відомо, згідно з офіційною програмою нового уряду Німеччини, у найближчому майбутньому планується ще більше уваги приділяти відновлювальній енергетиці та заходам з енергоефективності. Так, новий уряд планує до 2030 року збільшити частку відновлювальної енергетики приблизно до 65%. Ще одна важлива цифра - енергоспоживання до 2050 року має скоротитися на 50%. Знаючи попередню історію успіхів зеленої енергетики в Німеччині, чомусь віриться, що і цього разу все у німців вийде.