Презентація на тему:
Населення Землі. Раси. Релігії

Скільки людей живе на Землі? Нині на Землі проживає понад 6 млрд. осіб. Кількість населення на нашій планеті безперервно збільшується. Чому це відбувається? Фактори, що сприяють збільшенню населення Зменшення залежності людини від природних умов Зниження смертності завдяки розвитку техніки і медицини

Як швидко зростає кількість населення? Кожного тижня на Землі додається ніби новий Харків, а кожні три роки – така країна, як США. Щороку – на 90 млн. осіб Щодоби – на 260 тис.осіб Щохвилини – на 180 осіб Щосекунди – на 3 людини

Зростання населення світу

Розселення людей на Землі                                                                                 Розміщення населення Рівнини Узбережжя морів і океанів Долини річок Субекваторіального поясу Субтропічного поясу Помірного поясу

Словник термінів Раса - сукупність певних генетичних показників, які притаманні тій чи іншій популяції. Традиційно виділяються три великі раси: негроїдна, європеоїдна і монголоїдна. Деякі дослідники виділяють також і австралоїдну. Раса визначає в антропології групу людей з основною сукупністю спадкових прикмет, які відрізняють її від іншої класифікаційної і приналежної до того самого роду одиниці. Поняття раси є біологічною особливістю, і тому його не треба Змішувати з народом і його мовою, релігією, культурою й історичними та економічними умовами, в яких він живе.

Словник термінів Народ – історична спільність людей, яка склалася на певній території та володіє стабільними особливостями мови, культури і психічного складу, а також усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших. Останнє звичайно зафіксоване в етнонімі (самоназві) народу. Для більш стійкого існування народ прагне до створення своєї соціально-територіальної організації (держави), а етнічні групи, особливо в сучасних умовах, - своїх автономних об'єднань, закріпленні в законодавстві своїх прав.

Словник термінів Насе лення, лю дність — сукупність людей, що постійно живуть у межах якоїсь конкретно вказаної території (районі, місті, області, частини країни, країні, континенту чи всієї земної кулі, тощо). Наука яка вивчає розмір, структури, динаміку руху і розвиток населення зветься — демографія Населення з точки зору демографії має: статеву, вікову, соціальну, етнічну (та ін.) структури. Процеси народження, старіння, смертності, зміни генерацій — у демографії звуться природним рухом населення. На відміну від нього — міграція називається механічним рухом населення.

Словнинк термінів Прогнатизм (від грецьких слів вперед і щелепа) — сильне виступання обличчя у вертикальній площині. Розрізняють загальний прогнатизм, для якого характерне виступання усього обличчя, та альвеолярний — виступання лише альвеолярної (зубної) частини верхньої щелепи. Альвеолірний прогнатизм найтиповіший для негрів, а також для південних монголоїдів. Ступінь розвитку прогнатизму беруть до уваги при визначенні антропологічних типів людини.

Раси Раси Монголоїдна Європеоїдна Негроїдна Австралоїдна

Європеоїдна раса Територія розселення західна Азія до епохи Великих географічних відкриттів в Європі Північна Африка Індостан Пізніше – в Північній Америці Південній Америці Південній Африці Австралії на Далекому Сході Південній Азії Морфологічні ознаки Колір шкіри, волосся та очей варіює від дуже світлих відтінків у північних груп до дуже темних у південних і східних. Волосся пряме або хвилясте, м'яке. Лицьова частина черепа помітно виступає вперед. Надбрівні дуги часто великі, розріз очей завжди широкий, але очна щілина може бути невеликою, епікантуса немає. Ніс звичайно великий, різко виступає, перенісся високе. Рот не широкий, товщина губ невелика або середня. Зростання бороди та вусів сильне. Статура середня, кисть і стопа широкі.

Європеоїдна раса Згідно застарілої класифікації європеоїдна раса включає інші підгрупи. Брюнн Борребі Середземноморська Динарська Фальська Альпійська Нордична Балтійська Східно-балтійська Понтійська Арменоїдна Кавказька Уралоїдна Каспійська В Зах., Центр., Пд. Європі та Пн.Африці У Сх. Європі та Азії Нордична Альпійська Динарська

Представники європеоїдної раси

Представники європеоїдної раси Індійка Француженка

Представники європеоїдної раси Росіяни

Представники європеоїдної раси Угорці

Представники європеоїдної раси Карели

Монголоїдна (азіатсько-американська) раса Територія поширення корінне населення Північної, Центральної, Східної, Південно-Східної Азії, Північної та Південної Америки. Морфологічні ознаки раси світла або темно-світла пігментація шкіри, малопрофільоване широке обличчя, наявність епікантуса, жорстке темнопігментоване волосся, слабий волосяний покрив на обличчі та тілі.

Малі раси монголоїдної раси північноазійська арктична далекосхідна південноазійська американська центральноазійська монголи, якути, буряти, евенки, евени чукчі, ескімоси китайці і народи Китаю (за винятком півдня) більшість Південного Китаю (тайські народи), народи Індокитаю, Бірми, островів Індонезії та Філіппін індіанці Північної та Південної Америки.   буряти, алтайці і тувинці

Представники монголоїдної раси Індіанець біля вігваму. Канада

Представники монголоїдної раси Китайці

Представники монголоїдної раси Японці

Представники монголоїдної раси Японець Полінезійка (Французька Полінезія)

Представники монголоїдної раси Індіанець зі штату Орегон (США)

Представники монголоїдної раси Уйгури

Негроїдна (екваторіальна) раса Морфологічні ознаки раси темно-коричневий колір шкіри, карі очі, жорстке і кучеряве темне волосся, широкий ніс, великі губи, у деяких народностей наявний епікантус.

Малі раси негроїдної раси Вся Африка на південь від Сахари Пд. , Сх. Африка, пустелі Намібії, Ботсвани, Анголи, Зимбабве Центральна Африка Негрська (негроїдна) раса Бушменська раса Негрильська раса Темна шкіра, кучеряве волосся, широкий ніс, товсті губи, прогнатизм Низький зріст, світліша шкіра, ніж у інших представників негроїдної раси, кучеряве волосся, вузький ніс, сплюсннуте перенісся, пласке обличчя, епікантус, стеатопігія Низький зріст, темна шкіра, кучеряве волосся, сильно розвинений ріст третичного волосяного покрову, відносно виступаючий ніс, тонкі губи

Представники негроїдної раси

Представники негроїдної раси

Представники негроїдної раси Бушмени на полюванні

Представники негроїдної раси В африканському селищі

Представники негроїдної раси Бушмен повертається з полюваня

Представники негроїдної раси Бушмени

Представники негроїдної раси Бушмени

Представники негроїдної раси Бушмени

Представники негроїдної раси Бушмени

Представники негроїдної раси Бушмени

Представники негроїдної раси

Представники негроїдної раси

Представники негроїдної раси Абориген, Кенія

Австалоїдна раса Морфолочічні ознаки Темна шкіра, Курчаве волосся, Розвинений ріст волосся на обличчі та тілі, Сплюснуте перенісся.

Малі раси австралоїдної раси Австралія, Пд. Азія, Океанія Темна шкіра, хвилясте волосся, значний волосний покрив на обличчі та тілі, широкий ніс, прогнатизм. Австралоїдна Меланезійська о-ви Меланезії, Нової Гвінеї, Сх. Індонезії, Філіпіни, Андаманські, п-ів Малакка, пн. сх. Австралії Курчаве волосся, розвинені надбрівні дуги, значний волосяний покрив на обличчі, темна шкіра Ведоїдна Центральна та Сх. Індія, Індонезія, Індокитай. Хвилясте волосся, незначний волосяний покрив на обличчі та тілі, темна шкіра

Представники австралоїдної раси

Представники австралоїдної раси

Карта рас

1.Острів світу, який розташований у північній півкулі, і не населений людьми. 2.Представники будь – якої раси. 3.Раса, представники якої пристосовані до сильного опромінення сонцем. 4.Люди, що проживають у будь – якій країні. 5.В якому океані північної півкулі знаходяться острови, не населені людьми. 6.Ім’я вченого, що присвятив життя вивченню народів тропічних островів Тихого океану. 7.Корінне населення Америки. 8.Частина світу, яку населяють в основному представники європеоїдної раси. 9.Народ Азії, який належить до монголоїдної раси. 10.Нащадки індіанців і європейців. 11.Основна область розселенння екваторіальної раси.

Жозеф Денікер Жозеф (Иосип Єгорович) Денікер (6 березня, 1852, Астрахань — 18 березеня, 1918, Париж) — французький натураліст і антрополог.   Закінчив курс в Санкт-Петербурзькому Технологічному інституті, отримав звання інженера. У 1873 р. досліджував область знаходження нафти — Кавказ и Північну Персію. Багато подорпожував у Середній Європі, Італії, відвідав Далмацію та Черногорію. С 1876 г. живе у Парижі.

Жозеф Денікер Пройшов у Сорбоні курс природничих наук. У 1888 р. його призначено головним бібліотекарем Паризьского природничо-історичного музея. Був одним із головних редакторів журналу Dictionnaire de geographie universelle Вивиана де С. Мартена, співробітник «Grande Encyclopedie». C 1904 г. — лектор Королівского Антропологічного Інституту Великобританії. Помер у Парижі у 1918 р. Сорбона, м. Париж

Жозеф Денікер Денікер створив класифікацію людських рас (1900), де вперше був послідовно проведений принцип відокремлення антропологічних типів виключно за фізичними ознаками. Серйозним недоліком цієї класифікації була відсутність історичного підходу, що не давало можливості простежити процес виникнення рас.  

Жозеф Денікер Деякі принципи класифікації Денікера викоритовуються і сьогодні. Денікер також вперше створив карти расового складу Європи. В ході подальших досліджень майже всі виділені Денікером раси отримали підтвердження як реальні одиниці расової систематики .  Денікер ввів у науковий оборот термін «нордична раса» (la race nordique, «північна раса»).

Ян Чекановський   Чекановський (Czekanowski) Ян (6.10.1882, Глухув, — 20.7.1965, Щецін), польський антрополог і етнограф, член Польської АН(Академія наук) (1924). Вчився у Варшаві, Лібаве (нині р. Лієпая Латвійської РСР), в Цюріхському університеті (Швейцарія). Доктор наук (1906). У 1906—10 працював в Музеї етнографії в Берліні. У 1907—09 брав участь в німецькій центральноафриканській експедиції. У 1911—13 охоронець Музею антропології і етнографії при Петербурзькій АН(Академія наук), в 1913—41 професор антропології в Львівському університеті. У 1945—49 працював в Католицькому університеті в Любліне. З 1946 професор антропології в м. Познань. Основні праці по антропологічному складу Європи і Центральної Африки, антропології Польщі і Східної Прибалтики, расовому аналізу, проблемі походження слов'ян і інших народів Центральної Європи. Деякі положення расового аналізу в роботах Ч. помилкові. Ян Чекановський

Микола Миклухо-Маклай Миклу хо-Макла й Мико ла Микола йович (17(5) липня 1846, Язиково-Рождественське, Новгородська губернія — 14(2) квітня 1888, Санкт-Петербург) — мандрівник, антрополог, етнограф, географ, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії   - Народився в сім'ї інженера-залізничника.   - Його батько, Микола Ілліч Миклуха, народився 1818 р. у Стародубі Чернігівської губернії. Прадідові, запорозькому козакові Степану було пожалуване дворянське звання за героїзм при штурмі Очакова (під час російсько-турецької війни).  - 1863 — вступив до Петербурзького університету, але 1864 року був виключений за участь у студентському русі. - Продовжив освіту в Німеччині. 1868 року закінчив Єнський університет. М. М. Миклухо-Маклай

Микола Миклухо-Маклай 1870—1880-ті рр. — займався переважно дослідженнями з антропології та етнографії корінного населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії, у тому числі папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї (тепер Берег Миклухо-Маклая).  В лютому 1886 року Миклухо-Маклай залишив Австралію та в квітні прибув у Росію. Саме після повернення з Австралії у прізвищі дослідника з'являється друга частина — Маклай. М. М. Миклухо-Маклай та карта Нової Гвінеї

Микола Миклухо-Маклай Він домігся зустрічі з Олександром III в Лівадії, де запропонував царю заснувати поселення на Березі Маклая. Олександр III скерував новогвінейську справу до спеціальної комісії; комісія відкинула проект, і цар виніс вердикт «Вважати цю справу закритою. Миклусі-Маклаю відмовити».   Імператор Олександр ІІІ

Микола Миклухо-Маклай Двічі (у 1886 та 1887 рр.) приїздив до Малина у маєток своєї матері Катерини Семенівни Миклухи. Тут вивчав побут, звичаї та традиції поліщуків. Цікавиться походженням древлян, їх історією. У навколишніх селах вивчав антропологічну будову місцевих мешканців. У Малині закінчив редакційну підготовку своїх «Подорожей». К. С. Миклуха, мати М.М. Миклухо-Маклая

Микола Миклухо-Маклай Останні дні життя Миклухо-Маклай провів в лікарні Вілліє при Військово-медичній академії. Помер на лікарняному ліжку о 9-й годині 30 хвилин в суботу 2 квітня 1888 року. Похований на Волковому кладовищі (Санкт-Петербург). Щоденник подорожі Миклухо-Маклая «Серед дикунів Нової Гвінеї» був виданий українською мовою у Києві 1961 року.   Ім'ям вченого названо Інститут етнографії АН СРСР.   Марка до 150-річчя із дня народження вченого

Микола Миклухо-Маклай Автор близько 160 наукових праць. Був захисником колоніальних народів. Виступав проти расизму та колоніалізму.  Мандрував також Україною, досліджував фауну Криму, Чорного моря

Микола Миклухо-Маклай Ім'я Миклухо-Маклая носить міський парк відпочинку, а також одна із вулиць міста Малина . В Малинському лісотехнікумі, який розміщений в будинку, в якому жив брат Миколи Миколайовича — Михайло Миколайович, діє музей, експонати якого розповідають про життя вченого, його родину та малинський період життя Миклухо-Маклая.   1986 — до святкування 140-річчя з дня народження вченого, у Малині було відкрито пам'ятник М.М.Миклусі-Маклаю.   До Малина двічі (1980 та 1988 рр.) приїздив онук великого вченого Роберт Миклухо-Маклай, який жив в Австралії.   У 2010 р. створено музей М.М.Миклухо-Маклая у с. Калитянське Чернігівської області. Пам’ятник у м. Малині

Микола Миклухо-Маклай Папуаси, Папуа-Нова Гвінея

Микола Миклухо-Маклай Житель Папуа-Нової Гвінеї

Висновок Порівняльно-анатомічні дані свідчать про те, що всі раси відрізняються лише другорядними фізичними ознаками: кольором шкіри, типом волосся, розрізом очей, товщиною губ, формою перенісся. За основними ознаками: обємом мозку, будовою кисті та стопи, формою хребта, будовою голосових зв’язок-раси не відрізняються. Усе сучасне людство – це один біологічний вид – Homo Sapiens.

Світові релігії Світові релігії – це віровчення, які поширені по всьому світу, в усіх куточках сучасного глобального суспільства, серед народів різних країн і континентів. Під релігією, на думку вчених, розуміють духовний феномен, який виражає не лише віру людини в існування надприродного Начала, що є джерелом буття всього існуючого, а й виступає для неї засобом спілкування з ним, входження в його світ.

Світові релігії.Символи

Світові релігії. Карта релігій

Світові релігії Провідні елементи всіх релігій Релігійна свідомість включає віровчення, погляди, відчуття і переживання віруючих Релігійні організації: групи,секти,парафія, єпархія, метрополія Культова діяльність - обряди, молитви, богослужіння, жертвоприношення

компенсаційна світоглядна регулятивна комунікативна терапевтична інтегративна Релігія-це процес зняття життєво важливих суперечностей і проблем людського буття,психологічно наповнює сенсом їхнє буття. Релігія допомагає осмислити навколишній світ , місце людини в ньому, цілі і сенс життя. Релігія регулює відносини, дії, вчинки, поведінку віруючих Релігія забезпечує спілкування віруючих і у межах певних релігійних спільнот і поза ними. Релігія містить психологічні можливості зняття негативних наслідків життєвих стресових ситуацій, збереження внутрішнього спокою, душевної рівноваги тощо Релігія забезпечує згуртованість суспільства,соціальних груп., релігійних спільнот, підтримує рівновагу відносин Світові релігії

Висновок: Щоб релігія вважалася світовою, вона повинна задовольняти наступні критерії, запропоновані ЮНЕСКО: * Об’єднання великої спільноти людей; * Наявність послідовників у багатьох країнах і серед різних народів; * Релігія не може служити ознакою національної ідентичності. Повинна бути складена досить чітка філософська школа, з подібними течіями; * Релігія повинна впливати на хід розвитку світової історії, світового мистецтва та ін., при цьому культура світової релігії не повинна бути абсолютно однаковою у всіх регіонах.