Презентація на тему:
Населення Японії

Лишайники — це особливі організми, утворені в результаті симбіозу водорості й гриба, з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Відомо понад 20 тис. видів лишайників. Від Інших організмів, у тому числі й від окремих грибів І водоростей, вони відрізняються за формою, будовою, характером обміну речовин, наявністю лишайникових речовин, способами розмноження, повільним ростом (від 1 до 8 мм за рік).

За особливостями зовнішньої будови тіла (слані) можна виділити три групи лишайників. Одні з них нагадують щільну кірочку, яка приростає до стовбурів дерев, каменів тощо. Це так звані накипні лишайники (мал. 210,1, 3). Вони найневибагливіші та найпоширеніші представники лишайників (наприклад, роди Лецидея, Леканора), адже можуть мешкати там, де не виживають інші, наприклад на голих скелях. А слань таких лишайників, як пармелія чи ксанторія, нагадує листочки, які звуженою частиною кріпляться до субстрату. Це - листу-ваті лишайники (мал. 210, 2). Слань кущистих лишайників (мал. 210, 4-6) нагадує прямостоячі або звислі кущики. Декотрі з них, наприклад бородач, слань якого звисає з різних предметів, може сягати завдовжки до 3 м.

Мал. 210. Накипні (1,3), листуваті (2), кущисті (4-6) лишайники

Досить цікава й внутрішня будова лишайників (мал. 211). Якщо зробити зріз через його тіло, то під мікроскопом можна помітити, що щільно переплетені гіфи гриба утворюють верхню, а часто й нижню кірочку. Верхня кірочка може бути яскраво забарвлена в різні кольори завдяки пігментам, що містяться у гіфах. Усередині ли-шайника гіфи переплетені не так щільно й утворюють його серцевину. Саме там розташовані клітини водорості або ціанобактерії. В одних лишайників ці клітини поширені більш-менш рівномірно по всій серцевині, в інших - зібрані в один шар (мал. 211).

Мал. 211. Внутрішня будова лишайників

Лишайники розмножуються переважно вегетативно - ділянками своєї слані, що складається з клітин і гриба, і водорості. А в деяких лишайників для вегетативного розмноження з'являються спеціальні утвори. В одних видів це мікроскопічні кульки, які виштовхуються з тіла лишайника, а в інших - різноманітні за формою вирости верхньої кірки, які обламують і поширюють тварини. Гриб і водорість, що утворюють лишайник, можуть розмножуватись і незалежно один від одного. Проте в цьому разі гриб для подальшого життя обов'язково має знайти той чи інший вид водорості.

Поширені лишайники майже по всій планеті - від прохолодних арктичних регіонів до спекотних пустель. Ця їхня властивість пов'язана зі здатністю витримувати тривалі періоди несприятливих умов - низьких чи високих температур, посухи тощо. Однак лишайники не витримують забруднення повітря. Тому їх не так часто можна побачити в містах, насамперед великих. І це не дивно. Адже лишайник не має коренів. Усі поживні речовини він бере з повітря і лише трохи з субстрату, на якому росте. Коли ж у повітрі багато отруйного пилу, шкідливих солей, газів, лишайники не ростуть, гинуть і зникають.

Цю властивість лишайників людина використовує для визначення чистоти повітря. Оскільки одні види лишайників витримують забруднення краще, ніж інші, то, вивчаючи в певній місцевості видовий склад цих організмів, можна зробити попередні висновки про забрудненість там повітря. Наприклад, накипні лишайники загалом менш чутливі до забруднення, ніж листуваті, а найчутливіші -кущисті. Ростуть лишайники дуже повільно. За рік вони збільшуються лише на декілька міліметрів. Тому не слід руйнувати лишайники, щоб не спричинити їхню загибель. Проте живуть лишайники довго -десятки та сотні років. Відомі випадки, коли вік окремих особин сягав навіть тисячі років (вік знайденого в Гренландії лишайника становить приблизно 4500 років).

Поширення лишайників в Україні

Завдяки своїй витривалості лишайники оселяються там, де не можуть існувати інші організми. Своєю діяльністю вони створюють умови для формування рослинних угруповань у тих місцях, де їх раніше не існувало. Так, оселяючись на скелях, лишайники сприяють подрібненню скельних порід та формуванню первісних ґрунтів, на яких згодом оселяються вищі рослини. Річ у тім, що гриб виділяє кислоти та інші сполуки, які поступово руйнують гірські породи, перетворюючи їх на гравій або пісок. А після відмирання слань лишайників, завдяки діяльності мікроорганізмів, перетворюється на гумус.

Лишайники містять багато цукрів та білків. Вони слугують їжею для багатьох видів тварин: комах, копитних тощо. Наприклад, оленячий мох, або ягель, - улюблена їжа для північних оленів. Деякі види лишайників, як-от цетрарію ісландську, може вживати в їжу і людина. Лишайники також є середовищем мешкання багатьох безхребетних тварин. Крім того, певні види лишайників людина використовує у промисловості для отримання цукрів, барвників, виробництва лакмусу, у парфумерній чи медичній промисловості тощо.