Презентація на тему:
Архітектура Парижу

Архітектура Парижу

Париж – столиця світла та моди, місто сміливих проектів та яскравих вражень. «...Свято, яке завжди з тобою...», – так ніжно про Париж згадував Хемінгуей. Місто яке побудоване на контрастах: широкі бульвари, які перетинають вузькі вулички; величні монументи, які приховують убогі задвірки; затишні маленькі кафе, які конкурують з респектабельними ресторанами. На блошиному ринку тут з однаковим успіхом торгують навдивовижу дорогим антикваріатом та дешевим китайським одягом. «Париж – це все що ти захочеш!» – сказав Фредерік Шопен 150 років назад, але ці слова актуальні і сьогодні. Це місто живе уже багато століть. Скільки облич у тебе, Париже? Спокійні окраїни і метушливий центр; аристократичний Сіте та брудні перевулки на периферії; величні собори і палаци й ультрасучасні будівлі, які являють собою зразки авангардної архітектури; чисті парки та розмальовані графіті стіни кварталів де живуть іноземці. Це Париж. Місто в якому можна прожити все життя, але не пізнати його до кінця.

До сьогодні Париж залишається найелегантнішою столицею Європи, серцем адміністративного, культурного та політичного життя Франції. Париж не схожий на іншу частину країни. Його часто називають «містом-державою зі своїми законами». Живописний Монматр, інтимність Латинського кварталу, Єлисейські поля, що оспівані здається, на всіх мовах світу, вражаюча тиша дворику Лувра, чавунні візерунки на вікнах і ніжні відблиски на бруківці, як дорогоцінне вино, розіллється теплом і, як знати, можливо, змінить Ваші уявлення про життя. Тут у кожної вулиці або бульвару – своя історія; пам'ятки і музеї відомі практично в усьому світі. Архітектурний вигляд Парижа, який дбайливо зберігається, контрастує з новаторськими спорудами, які час від часу з'являються в історичному центрі. Особливої чарівності місту додають численні парки, сквери і сади, серед яких нарівні із згаданими садами Тюїльрі і Люксембурзьким слід назвати Булонський ліс (Bois de Boulogne). Паризькі вулиці, бульвари, площі, кафе і магазини стали еталоном досконалості. Головна принадність Парижа полягає у величезному різноманітті його пам'яток, закладів і можливостей.

Собор Паризької Богоматері ( Notre Dame de Paris)  розташований на острові посередині ріки Сени й перебуває в найдревнішому кварталі міста. Будівля споруджена на місці храму Юпітера, що стояв тут за часів римської влади. Це місце здавна вважалось священним і пізніше на ньому почали будувати християнські церкви. Собор був спланований у ХІІ ст. Морісом де Сюллі. В 1163 році Людовик VII заклав перший камінь фундаменту. Будівництво тривало понад сто років. 

Одна з найбільших готичних споруд має високий центральний шпиль (82 м), який ховається за двома квадратними вежами. Протягом всього світлового дня відвідувачі можуть підніматися вгору і милуватися Бурдоном – 16-тонним мідним дзвоном, в який бив горбань Квазімодо, герой роману В. Гюго «Собор Паризької Богоматері», а також прекрасним краєвидом міста, що відкривається з веж. Цей собор є одним з найвеличніших творінь готики. Достойні уваги три портали, вікно-розета, галерея на аркадах на яких стоять химери, дві вежі висотою 69 м. 

На правому березі Сени розташований комплекс будівель одного з найбільших та найбагатших художніх музеїв світу – Лувру, де зберігаються такі світові шедеври, як «Джоконда» Леонардо да Вінчі, статуї Ніки Самофракійської і Венери Мілоської. Протягом століть він служив фортецею, тюрмою, резиденцією французьких королів та академій.

Історія будівництва цього комплексу починається від Меровінгів і продовжується до сьогодні. Сім відділів музею дають можливість ознайомитися з розвитком мистецтв від античності до ХІХ століття. Колекція постійно розширяється за рахунок дарів, а також покупок французької влади.  Весь музей розділений на три «крила», які представляють головні епохи в розвитку мистецтва.

Ейфелева вежа – найбільш упізнана визначна пам'ятка архітектури Парижа, всесвітньо відома як символ Франції. При будівництві замислювлося, що вежа виконуватиме функцію тимчасової споруди – вхідної арки паризької Всесвітньої виставки 1889 року. Від запланованого зносу (через 20 років після виставки) її врятували радіоантени, встановлені на самому верху, - це була епоха впровадження радіо.

На вершину вежі ведуть 2 ліфти та 1792 сходинки. Із третього поверху відкривається широка панорама Парижу й Іль-де-Франс у радіусі 70 км. Там перебуває й вітрина-кабінет Густава Ейфеля. Кожного року на Ейфелеву вежу піднімаються близько 7 млн. відвідувачів, а за всю історію тут побували близько 200 млн. Сьогодні ця «Залізна леді» – найбільш відвідувана визначна пам’ятка в світі.

Під першим балконом, на усіх чотирьох сторонах парапету викарбувані імена 72-х видатних французьких вчених та інженерів, а також тих, хто зробив особливий внесок у будівництво вежі.   Ці написи з'явилися на початку XX століття і були відреставровані в 1986-1987 роках. У списку згадані також 3 промисловці, котрі сприяли спорудженню вежі.

Пантеон – пам’ятка культури неокласичного стилю в Латинському кварталі Парижа. Побудований у XVIII ст. як церква cвятої Женев’єви, сьогодні Пантеон є усипальницею видатних особистостей Франції. Неодноразова зміна призначення будівлі, її оздоблення, написи та символи дозволяють простежити шлях становлення французької нації.

В 1744 році король Франції Луї XV присягнувся побудувати церкву, присвячену покровительці Парижа святій Женев’єві, якщо він одужає від тяжкої хвороби. Одужавши, він доручає маркізу де Маріні побудувати церкву на місці руїн абатства святої Женев’єви. Завершення будівлі співпало з початком французької революції і новий революційний уряд зробив з ще не освяченої церкви некрополь для видатних людей Франції, що отримав назву Французького Пантеону. На фронтоні з’явився напис «Aux grands hommes, la patrie reconnaissante» (Великим людям вдячна вітчизна).

Двічі після цього Пантеон ставав церквою, а з 1885 року, коли в ньому був похований Віктор Гюго, базиліка святої Женев’єви остаточно поступилася усипальниці. 1851 року фізик Леон Фуко підвісив під центральним куполом Пантеону 67-метровий маятник, що став відомим як Маятник Фуко, і довів цим експериментом обертання Землі навколо своєї осі.

Площа Згоди – найбільша площа Парижу (84 тис м²) , друга в Європі після Червоної площі у Москві. Вона належить до числа всесвітньо відомих архітектурних ансамблів і тісно пов’язана з історичним минулим столиці Франції. Площа займає велику територію між садами Тьюрільї та Єлисейськими полями. Первісний проект площі був запланований архітектором Габріелем та затверджений королем Людовиком XV в 1757 році. 

З 1836 р. в її центрі вивищується древній (більше як 3000 років) обеліск з Луксора (зображає подвиги Рамзеса ІІ в ході війни з хеттами). Неповторні пейзажі відкриваються звідси на всі сторони світу: на північ – на церкву Мадлен, на схід – на Лувр, південь – на палац Бурбонів, захід – на Тріумфальну Арку площі Етуаль, куди веде прекрасний проспект довжиною 1900 м. На кутових балюстрадах площі встановлено вісім мармурових скульптур, які символізують вісім великих міст Франції: Ліон, Марсель, Бордо, Нант, Лілль, Руан, Брест та Страсбург.

Тріумфальна арка (архітектор Шагран ) була побудована по античних канонах, відтворюючи традиції давньоримської арки Тіція. ЇЇ пілони прикрашені величезними барельєфами, з яких найбільш відомий барельєф роботи Франсуа Рюда, що представляє виступ в похід волонтерів у 1792 році і відоміший під назвою «Марсельєза». Основні перемоги Наполеона відображені у верхніх барельєфах, а на скульптурних щитах аттіка вигравійовані назви великих битв. Під Аркою з 1920 року знаходиться могила Невідомого солдата, над якою горить вічний вогонь. Усередині Арки є приміщення для невеликого музею, де зберігається історія споруди пам'ятника і де можна прочитати імена 558 генералів.

Паризька опера була побудована в часи Другої Імперії при царюванні Наполеона ІІІ, архітектором Шарлем Гарньє. Загальна площа становить 11 237 м². Глядацький зал вміщує 1900 місць. Фронтонний фасад театру прикрашений скульптурою «Аполлона з лірою» та «Пегасами», роботи скульптора Мілле. Сяють своєю розкішшю та пишністю оздоблення численні зали та фойє. Опера була публічно відкрита Мак Магоном в 1875 та прекрасно вписалась у ансамбль містобудування. 

Вона й сьогодні є місцем культу вищого паризького суспільства. Багатство внутрішнього декору, можливо приховує простір внутрішніх приміщень – навіть тих, які не несуть функціонального значення – наприклад – простір між стелею та мідним куполом складає цілий поверх. На початку 70-х там влаштували сцену для репетицій. Задум Гарніє разом з тим був дуже оригінальний, архітектору вдалося поєднати іспанський єзуїтський стиль XVII століття і стиль італійського фасаду епохи Ренесансу.

Далі на північ розкинувся найвищий паризький пагорб – Монмартр, вершину якого вінчає білокам'яна Сакре-Кер (Sacre Coeur), збудована у 1876 році. Жителі Монмартру тривалий час вважали свій район відокремленим від міста селищем. Для художників Тулуз-Лотрека та Утрілло, а пізніше Пікассо і Матісса, поета Г. Аполлінера і піаніста Е.Саті Монмартр був втіленням свободи; з кінця XIX ст. він здобув популярність богеми. В кінці ХІХ століття цей район став кварталом художників. На бульварі Кліші жили та працювали живописці Тулуз-Лотрек, Сера, Ван Гог, Боннар, ван Дон ген, молодий Пікассо. В будинку №6 жив та помер Едгар Дега. Живописні куточки Монмартра, його тихі вулички та виноградники є на полотнах імпресіоністів та художників наступних поколінь.

На площі Бланк, яку перетинає бульвар Кліші, знаходиться знаменитий мюзік-хол «Мулен Руж». Вершина монмартрського пагорбу – одна з найвищих точок у Парижі, його висота складає 130 м. Сюди можна піднятися по багатоярусних сходах південного схилу чи на фунікулері.

З площі Шарля де Голля вдалині за мостом можна побачити Велику арку кварталу Дефанс. Це ультрасучасний район міста з хмарочосами зі скла та бетону, які стрілами піднімаються вгору і будівлями незвичайних конструкцій, де розташовуються торгові комплекси і офіси різноманітних компаній. Це місто ХХІ століття, в якому можна пройтися по переходах з дзеркальними нішами, побачити скульптури найбільш несподіваних форм та розмірів, море живих квітів і вузловаті дерева без листків. Справжній сентиментальний гімн урбанізму! Головною перлиною кварталу є величезна 110-метрова арка незвичайної форми з білого мармуру. Піднявшись в кабіні сучасного прозорого ліфта на дах арки, можна опинитися на відкритій терасі звідки відкриваєшся відмінна перспектива міста. Саме звідси можна побачити історичну вісь Парижу: Тріумфальну Арку, Єлисейські поля, площу Згоди та квадратне подвір’я Лувру.

Статуя La Défense

Париж – місто-мрія! Він приймає мандрівників в обійми середньовічних вуличок і готичних соборів, маленьких ресторанчиків і грандіозних бульварів... І відпускає із захоплюючими емоціями і незабутніми враженнями...