Презентація на тему:
Системи видліку

План Принцип відносності Галілея. Відносний, переносний і абсолютний рух. Властивості простору і часу в інерціальних системах. Постулати спеціальної теорії відносності. Елементи теорії відносності. Перетворення Лоренца, Релятивістська механіка.

Перетворення Галілея для координат, швидкостей і прискорень. Фізичну еквівалентність інерціальних систем відліку встановив Галілей. Перехід від однієї інерціальної системи до іншої є певним перетворенням координат, яке дістало назву перетворення Галілея. Принцип відносності математично можна сформулювати як принцип незмінюваності виду і форми зв'язків між фізичними величинами, що підлягають законам механіки, відносно перетворень Галілея. Положення довільної матеріальної точки М в нерухомій і рухомій системах відліку визначається радіусами-векторами r і r', причому У проекціях на осі координат цю векторну рів ність записують як Повна система перетворення координат Галілея має такий вигляд:

Співвідношення між абсолютною, відносною і переносною швидкостями у векторній формі Теорема додавання швидкостей: абсолютна швидкість точки (швидкість точки відносно нерухомої системи відліку) дорівнює геометричній (векторній) сумі переносної і від носної швидкостей Прискорення в усіх інерціальних системах відліку — величина стала. Рівняння Ньютона для матеріальної точки, а також для довільних систем матеріальних точок в усіх інерціальних системах відліку однакові. Цей висновок називають механічним принципом відносності, або принципом відносності Галілея, і формулюють так: Рівномірний і прямолінійний рух системи як ці лого не впливає на хід механічних процесів, що відбуваються в ній, і одними механічними експе риментами, які проводяться всередині системи, не можна визначити перебуває вона у стані спокою чи рухається рівномірно і прямолінійно.

Постулати спеціальної теорії відносності. У 1905 р. А. Ейнштейн сформулював два такі принципи (постулати). Принцип сталості швидкості світла: в інерціальній системі відліку швидкість світла у вакуумі є величина стала і не залежить від руху джерела світла та спостерігача. Швидкість світла — універ сальна фундаментальна стала величина. Спеціальний принцип відносності: закони фі зики для двох спостерігачів, що знаходяться в різ них інерціальних системах відліку, мають однакову форму. На основі цих принципів почала створюватись спеціальна теорія відносності, а також нова механіка — релятивістська, яка включала в себе як окремий випадок класичну механіку.

Перетворення Лоренца Наприкінці XIX ст. X. А. Лоренц (1853—1928), який використовував модель ефіру, довів, що до слідні результати про неможливість виявлення руху відносно ефіру узгоджуються з рівняннями теорії, якщо прийняти гіпотезу про скорочення тіл, які перебувають у русі відносно ефіру, і ввести в сис тему, що рухається, іншу міру часу, ніж та, яку має система, що перебуває у стані спокою. Цей ре зультат X. А. Лоренц виразив математично (1904) у формі перетворень, які зв'язують координати і час у двох інерціальних системах. від системи К' до системи К від системи К до системи K'

Деякі наслідки із спеціальної теорії відносності. Релятивістське скорочення довжини Релятивістське сповільнення часу Відносність одночасності