Презентація на тему:
Волоконна оптика Ендоскопія

Домедична допомога. 1.Штучне дихання – його різновиди, методика та техніка проведення штучної вентиляції легенів. 2.Непрямий масаж серця, як спосіб відновлення діяльності серцево-судинної системи, методика його виконання. Тема1.Базова підтримка життя.

МЕТА: знати алгоритм дій з постраждалим без свідомості та порядок проведення реанімації; вміти володіти основними правилами проведення реанімації, маніпуляціями відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів та проводити непрямий масаж серця і штучне дихання; дотримуватися правил безпеки під час реанімаційних заходів.

Серцево-легенева реанімація (СЛР) - це комплекс заходів, які спрямовані на заміну і поновлення порушених при термінальних станах основних життєво важливих функцій організму (кровообігу та дихання), з метою попередження загибелі головного мозку. ТЕРМІНАЛЬНИЙ СТАН – це остання стадія життя (погранична між життям і смертю), в якій виокремлюють передагонію, термінальну паузу, агонію та клінічну смерть. Передагональний стан - це початкова стадія процесу вмирання, яка характеризується різким гальмуванням функцій центральної нервової системи, дихання та кровообігу з можливим розвитком коми. Термінальна пауза – перехідний період між преагонією та агонією, якому властиве різке прискорення дихання з наступною повною і раптовою зупинкою із швидким згасанням рогівкових рефлексів, подальшим гальмуванням кори головного мозку та виключенням його з регуляції життєво важливих функцій організму.

Агонія - характеризується короткотривалою активізацією всіх структур головного мозку. Однак, досягнувши максимуму, дихальні рухи зменшуються і швидко припиняються. Свідомість та очні рефлекси відсутні, тони серця глухі, артеріальний тиск не визначається. Пульс на периферійних судинах ниткоподібний або відсутній; частіше – виявляється лише на сонних артеріях. Можливе короткотривале відновлення свідомості, однак потім настає зупинка серця і дихання. Клінічна смерть - перехідний стан між життям і смертю, який починається з моменту припинення функцій ЦНС, кровообігу та дихання і триває до розвитку незворотніх змін у життєво важливих органах, особливо у тканинах головного мозку. Виокремлюються основні та допоміжні ознаки клінічної смерті. До основних відносяться відсутність пульсу на сонних артеріях та самостійного дихання, розширення зіниць, без їх реакції на світло. До допоміжних відносять відсутність свідомості, блідість. Соціальна смерть - частково зворотній стан, при якому втрачається функція кори головного мозку при збереженні вегетативних функцій. Біологічна смерть – незворотній стан, якому притаманна загибель всіх тканин організму, в зв”язку з чим оживлення організму, як цілісної системи, є неможливим. Характеризується появою трупних плям, трупним закляканням, сухістю рогівки, розм”якшенням очних яблук.

Встановлення діагнозу «клінічна смерть» має відбутися в проміжку не більше 8 – 10 секунд ! Тривалість клінічної смерті у звичайних умовах складає 3 – 4 хвилини! Елементарне підтримання життя На етапі елементарного підтримання життя виконуються дії для відновлення життєво важливих функцій організму - серця й дихання. При цьому заходи та їх послідовність визначають абревіатурою з трьох англійських букв - "АВС", яка добре запам'ятовується.

А - (англ. airway open - "відкриття дихальних шляхів") - звільнення ротової порожнини та дихальних шляхів від сторонніх тіл. В - (англ. breath for victim - "дихання для жертви") - штучна вентиляція легень. С - (англ. circulation his blood - забезпечення його кровообігу) - непрямий масаж серця.

Етап B - штучна вентиляція легень (ШВЛ) Основними і найбільш ефективними методами ШВЛ є штучне дихання за принципом «рот - до рота» і «рот-до носа». Метод із "рота до рота" є найбільш давнім і відомим. Для наповнення легень постраждалого використовується видихуване повітря рятувальника. Існує декілька різновидів цього методу, які відрізняються положенням рук рятувальника і способом закриття носа. Найпоширеніший і найзручніший такий метод: прочистивши дихальні шляхи, рятувальник одну руку кладе на задню поверхню шиї, утримуючи голову, а другу руку кладе на чоло постраждалого так, щоб було зручно двома пальцями (вказівним і великим) закрити ніс постраждалого .

Після глибокого вдиху рятувальник широко відкритим ротом закриває рот постраждалого й робить сильне вдування повітря в легені постраждалого. Одночасно ведеться спостереження за підняттям грудної клітки. Перші 3-5 вдувань треба робити в швидкому темпі, а наступні - з частотою 12-14 разів за хвилину. Після закінчення вдування рятувальник відводить свою голову вбік, у постраждалого відбувається пасивний видих через відкриті дихальні шляхи. При кожному вдуванні грудна клітка повинна підніматися, а під час видиху опускатися. Якщо грудна клітка не піднімається під час перших вдихів, необхідно ще раз виконати заходи по поновленню прохідності дихальних шляхів.

Інші варіанти методу "рот до рота", такі як притиснення носа щокою рятувальника, притиснення носа обома великими пальцями.

В тих випадках, коли щелепи потерпілого щільно стиснуті, ефективним є спосіб штучного дихання «з рота в ніс». З цією метою однією рукою закидають голову назад, а другою беруть за підборіддя і піднімають вверх нижню щелепу, закриваючи рот, проводять глибокий вдих і повітря видихають в ніс потерпілого. Штучне дихання у дітей виконується вдуванням повітря і до рота, і до носа одночасно. Частота вдувань у дітей до 8 років повинна бути 18-20 разів за хвилину, але об'єм вдування менший, щоб уникнути пошкодження легень.

Непрямий масаж серця Якщо всі заходи для поновлення прохідності дихальних шляхів та штучної вентиляції легень ефективно виконані, тоді наступним кроком повинно стати визначення роботи серця. Встановлення зупинки кровообігу визначається за простими клінічними ознаками: втрата свідомості; відсутність пульсу на артеріях, що забезпечують мозковий кровообіг (артеріях шиї); широкі, що не реагують на світло, зіниці; синюшно-блідий колір видимих частин тіла постраждалого. Втрата свідомості настає раптово. Ознака ця досить характерна. Дуже важливою ознакою є відсутність пульсу.

Непрямий масаж серця - простий захід, який не потребує ніякого обладнання і виконується в будь-яких умовах, одразу після виявлення зупинки кровообігу. Суть його в ритмічному стискуванні груднини в напрямку до хребта таким чином, щоб відстань між грудниною і хребтом зменшувалась на 3-5 см. При цьому серце стискується і виштовхує кров з шлуночків серця в мале і велике коло кровообігу. Після припинення тиску на груднину грудна клітка повертається в попереднє положення, внаслідок чого шлуночки серця знову наповнюється кров'ю. Частота натискувань - 100 разів за хвилину.

Техніка непрямого масажу: постраждалого кладуть на спину, на тверду поверхню, наприклад, підлогу. Рятувальник стає збоку від постраждалого, зап'ястям лівої руки спирається на середню частину груднини, зап'ястям правої руки на тильну частину зап'ястя лівої руки і стискує груднину в напрямку хребта, використовуючи вагу власного тіла на розігнутих в ліктях кінцівках. Тиснення на грудину повинно бути сильним, швидким і короткочасним.

Особливості непрямого масажу серця у дітей Непрямий масаж серця у дітей у віці до одного року виконують таким чином. Визначають лінію, яка з'єднує соски дитини. Перехрестя її з грудиною і є місцем непрямого масажу серця. Двома пальцями, вказівним та середнім, виконують інтенсивне натискування на грудину з такою силою, щоб грудна клітка прогиналася на 1,5-2 см, зі швидкістю 100 разів на хвилину. У дітей з 1 року до 8 років непрямий масаж серця виконується однією рукою , котру розташовують на нижній третині грудини, натискування проводять з такою силою щоб грудна клітка прогиналися на 2,5-3,5 см. Як і у дітей до одного року, необхідно підтримувати швидкість масажу 100 разів за хвилину, щоб при чергуванні з ШВЛ сумарна частота компресій грудної клітки складала 80 разів за хвилину. У дітей старших 8 років масаж серця виконується так, як і у дорослих. Частота компресій на грудну клітку повинна коливатися в межах 80-100 разів за хвилину.

При проведенні серцево – легеневої реанімації необхідно орієнтуватися на критерії її ефективності, основні з яких проявляються у наступному: шкірні покриви та видимі слизові набувають рожевого забарвлення; тіло потерпілого стає теплішим на дотик; відмічається ослаблена пульсація магістральних артерій; спостерігається невелика екскурсія грудної клітки; спостерігається реакція зіниць на світло, вони стають звуженими; виникають активні рухи голови, в меншій мірі – рук і ніг; Внаслідок подальших ефективних реанімаційних заходів відновлюється свідомість, з”являються серцеві тони, відбувається поступове підвищення артеріального тиску до 70- 80 мм рт. ст. Штучне дихання і непрямий масаж серця повинні виконуватися не менше 2-х годин; можна і більше за 2 години, коли починають з”являтися ознаки життя

Після успішного виконання серцево – легеневої реанімації з відновленням функції дихання та серцевої діяльності на дошпитальному етапі постраждалого потрібно якнайшвидше транспортувати у реанімаційний відділ лікарні для продовження наступних заходів, які позначаються літерами D, E, F, G, H, I. D – це продовження медикаментозного лікування; E – електрокардіографія або електрокардіоскопія; F – здійснення дефібриляції; G – оцінка загального стану, яка полягає у встановленні причини зупинки кровообігу та її усунення, а також можливості повноцінного врятування постраждалого з оцінкою ступеня пошкодження ЦНС; H – відновлення нормального мислення; I – інтенсивна терапія, спрямована на корекцію розладів функцій інших органів і систем.