Презентація на тему:
холодильні машини

1. Особливості економічного розвитку Англії На початку XVI ст. в сільському господарстві Англії сталися значні зміни. З появою мануфактур як в Англії, так і поза її межами зріс попит на англійську вовну. Багато землевласників, знехтувавши рільництвом, захопилися розведенням овець. Цей процес мав далекосяжні наслідки для розвитку Англії. Вовна перетворилася на головне багатство країни. Відтоді й дотепер мішок із вовною, як символ заможності Англії, знаходиться в палаті лордів англійського парламенту і служить сидінням для лорда-канцлера. Справжнім потрясінням для Англії стала “революція цін”. Внаслідок неї великі землевласники збільшили грошову ренту селян у три, п'ять, а подекуди і в сім разів. Селяни втрачали свої господарства, а з ними і єдиний засіб до існування, перетворюючись на жебраків. Головною галуззю промисловості стало виробництво сукна. Замість вовни в XVI ст. Англія почала вивозити до інших країн сукна з вовни. У 60-ті рр. XVI ст. сукна становили 80% усього англійського експорту. Саме зі зростанням попиту на сукно пов'язано поширення мануфактурного виробництва. У XVI ст. Англія ступила невеликою за територією країною. Володіння Англії в Ірландії були незначними, Шотландія також не входила до її складу. Населення Англії на початку XVI ст. складало близько 3 млн осіб, а наприкінці століття збільшилося до 4 млн (не рахуючи Шотландії). На початку XVI ст. Англія, на відміну від Нідерландів, не була міською країною: у містах жило не більш як 10% населення, наприкінці століття кількість міщан зросла до 20%. Англія залишалася переважно аграрною країною. Земля належала дворянам-землевласникам і королю. Переважна більшість селян власної землі не мала, за користування нею сплачувала грошову ренту.

У XVI ст. англійські купці почали засновувати нові капіталістичні акціонерні компанії. Купці об'єднували свої капітали і ставали акціонерами компанії, отримуючи прибутки відповідно до внеску. Назви компаній характеризували головні напрями англійської торгівлі. Після відкриття у 1553 р. північно-східного морського шляху до Московії виникла Московська компанія. У 70—88 рр. XVI ст. виникли Остзейська (або Істландська) компанія, яка вела торгівлю на Балтійському морі, Левантська (або Турецька) для торгівлі в Середземному морі та Гвінейська компанія (згодом вона перетворилася на Ост-Індську), яка зосередила у своїх руках торгівлю з Індією та Африкою. Внаслідок великих географічних відкриттів Англія опинилася на перехресті торговельних шляхів між Європою та Америкою. Це стало поштовхом до зростання зовнішньої торгівлі. Поодинці купцям було сутужно відправлятися в мандрівки до далеких берегів. На них чатували бурі, пірати, створюючи небезпеку втрати товарів і навіть загибелі. Щоби зменшити ризик, купці об'єднувалися в компанії. Перша така компанія виникла в 70-х рр. XV ст.

2. “Криваве законодавство” Збирати милостиню дозволялося тільки немічним і старим; тих, хто міг працювати, били батогом і зобов'язували повертатися додому. Якщо затримували вдруге — знову били та відрізали половину вуха. Кого затримували втретє — страчували як злочинця. Король Едуард VI “покращив” ці закони. Той, хто не працював, віддавався в рабство тому, хто на нього доніс. Хазяїн мав право примушувати його до будь-якої роботи, продавати, дарувати тощо. Аграрний переворот і розвиток ринкових виробничих відносин у сільському господарстві зумовили великі зміни в англійському суспільстві. Мануфактурні підприємства та господарства нових дворян не могли забезпечити роботою величезну кількість знедолених селян. Міста заполонили жебраки, величезні маси людей шукали роботи і, не знаходячи її, крали або старцювали. На початку XVII ст. в Лондоні налічувалося 50 тис. жебраків. Король Генріх VIII почав видавати закони, спрямовані проти старцювання.

3. Реформація в Англії. Англіканська церква Мал. Генріх VІІІ У XVI ст. Англією правила королівська династія Тюдорів. Саме за правління другого короля з цієї династії Генріха VIII (1509—1547 рр.) в Англії розпочалася Реформація. Генріх VIII — найбільш уславлений і освічений король, блискуча і водночас страхітлива особистість на англійському троні.

На відміну від Німеччини, де Реформація відбулася внаслідок народного руху “знизу”, в Англії Реформація відбувалася “зверху” — за активного втручання самого короля. Попервах, коли в Європі розгорнулася Реформація, Генріх VIII виступив проти неї. Він навіть узяв участь у полеміці проти М. Лютера, надіславши до Рима свій памфлет “на захист семи таїнств”, за що отримав від папи почесний титул “захисника віри”. Але особиста зацікавленість у звільненні від влади та опіки папи змусила Генріха VIII змінити свої погляди. Приводом для проведення Реформації стала відмова папи Климента VII дати Генріху VIII дозвіл на розлучення з його першою дружиною — іспанською принцесою Катериною Арагонською. За католицькими канонами дати такий дозвіл міг лише папа. Лондон перетворився в одне з найблискучіших міст Європи. Служити при дворі англійського короля бажали найвідоміші художники, скульптори, письменники з Італії, Німеччини. Король надав державні посади у своєму королівстві вченим-гуманістам. Канцлером Англії він зробив уславленого вченого-юриста, відомого гуманіста Томаса Мора. Проте коли Томас Мор відмовився сприйняти Реформацію, здійснену королем, і залишився католиком, його за наказом Генріха VIII було страчено.

Після смерті Марії Тюдор корона перейшла до доньки Анни Болейн та Генріха VIII — Єлизавети I (1558—1603 рр.). Єлизавета I відновила англіканську церкву, бо Рим не визнавав її прав на престол.

Як і в лютеранстві, декларувався принцип спасіння людини вірою, але в Англії зберігалися три таїнства: хрещення, причастя і спокута. Богослужіння мало здійснюватися лише англійською мовою за особливим служебником, затвердженим урядом. В іншому нова церква нагадувала католицьку: було дозволено шанування ікон, зберігалися розкішне вбрання духовенства, виконання органної музики, урочисті процесії. Порівняно з лютеранством і кальвінізмом англіканська церква мала більш поміркований характер. Було видано суворі закони проти католиків. Перехід з англіканської церкви в католицьку вважався державною зрадою. Діяльність ордену єзуїтів було заборонено. У 1571 р. прийнято англійський “Символ віри” (39 розділів), в якому проголошувалися основні принципи англіканської церкви.

4. Виникнення руху пуритан Пуритани розраховували на підтримку Єлизавети I, але помилилися. Королеві не сподобалися деякі погляди пуритан (відокремлення церкви від держави, підкорення короля церкві), і вона почала жорстоко переслідувати і карати їх. “Спершу вони вимагатимуть прибрати єпископів, — казала Єлизавета І, — а потім – і самого монарха”. Історія засвідчила, що королева виявилася далекоглядною. У середині XVII ст. сталася Англійська революція, яку багато істориків називають “Пуританською”. У ті буремні роки саме пуритани разом з англійським парламентом виступили проти короля Карла І Стюарта і засудили його до страти. Серед частини невдоволеної обмеженістю Реформації буржуазії поширились ідеї кальвінізму. Ці люди виступали за “очищення” англіканської церкви від залишків католицизму. Називали їх пуританами (від лат. purus — чистий). Пуритани відкидали всю церковну ієрархію, не визнавали влади єпископів. Поступово вони порвали з англіканською церквою, вийшли з неї та стали створювати власні церковні громади на чолі з обираними старшинами (пресвітерами).

5. Правління Єлизавети I Нова королева вміло лавірувала між давньою аристократією та новими дворянами, посилювала королівську владу, зберігаючи парламент і місцеве самоврядування. Все, що вона робила, виправдовувалося турботою про народ. Подейкували, що її символом був птах — пелікан, який, за легендою, годує пташенят м'ясом, вирваним із власних грудей. Такою вона вважала свою турботу про підданих. А водночас — видавала нові закони проти жебраків. Єлизавета I сприяла розвиткові англійської торгівлі й торгового флоту, надавала привілеї торговельним компаніям, а надто Ост-Індській. Свідченням успішного розвитку торгівлі стало відкриття Лондонської біржі (місце, де здійснювалися різноманітні торговельні операції). Засновникові біржі банкіру Грехему вона навіть присвоїла рицарське звання. Другу половину XVI ст. англійці назвали Єлизаветинською епохою. Остання королева з династії Тюдорів зуміла лишити помітний слід в історії Англії. Цікаво знати Єлизавета I — як зазначалося вище, донька Генріха VIII та Анни Болейн — росла забутою батьком, який зрікся її після страти дружини. Вчителі виявили в неї неабиякі здібності. Єлизавета дістала глибокі знання з математики, класичних мов. Під час правління Марії Тюдор вона опинилась у в'язниці. Після смерті Марії парламент проголосив її королевою Англії. Її руки домагалися наймогутніші володарі Європи — французький принц Франсуа Анжуйський, іспанський король Філіпп II, московський цар Іван IV Грозний. Усім вона відмовила і заявила, що повінчалася з народом Англії, а всіх підданих вважає своїми дітьми.

8. Боротьба проти Іспанії за панування на морі Єлизавета І всіляко підтримувала піратів, надавала їм ліцензії, які дозволяли нападати на іспанські й португальські кораблі. В Англії створювалися спеціальні компанії для організації піратських експедицій. Сама королева та її наближені були акціонерами цих компаній. Піратські експедиції завдавали величезної шкоди Іспанії, яка втрачала від них до 3 млн дукатів на рік, і сприяли збагаченню Англії. Значення піратів для розвитку Англії можна порівняти зі значенням конкістадорів для Іспанії, лише з тією різницею, що вони завойовували не суходіл, а море. Одночасно з боротьбою за підкорення Ірландії Англія розпочала спроби проникнення у Америку. Проте на її шляху була Іспанія, яка після об'єднання 1581 р. з Португалією мала в Америці величезні колонії. З Нового Світу пливли до Іспанії славнозвісні каравани кораблів, навантажених золотом і сріблом. Боротьба Англії проти Іспанії від середини XVI ст. набула форми контрабандної торгівлі з колоніями Іспанії та нападів піратів на її порти й кораблі, що перевозили золото до Європи.

Мал. Непереможна армада Останньою краплею, що переповнила чашу його терпіння, стала страта Марії Стюарт. Як захисник католиків в усьому світі, Філіпп II на заклик папи римського почав готуватися до війни проти Англії. Для вторгнення в Англію Філіпп II вирішив зібрати величезний флот. Проте 1587 р. Френсіс Дрейк за наказом Єлизавети здійснив зухвалий рейд до порту Кадіс — бази іспанського флоту і знищив більшість іспанських кораблів. Іспанцям довелося знову збирати флот. У 1588 р. Непереможна армада (так назвав свій флот Філіпп II) вирушила до берегів Англії. Вона налічувала 130 вітрильників із 20 тис. матросів. У Нідерландах на іспанців чекало ще 300 кораблів, які мали приєднатися до Непереможної армади. Командувати англійським флотом Єлизавета доручила Ф. Дрейку.

Дякую за увагу!!!