Презентація на тему:
жаба ага

Жаба-ага

Загальні ознаки Ага - одна із найбільших жаб - довжина її тіла досягає15-24 см, вага більше кілограма. Самці дрібніші за самок. Шкіра добре ороговіла, бородавчаста. Забарвлення неяскраве: зверху темно-буре або сіре з великими темними плямами. Черево жовте з частими бурими плямками. Характерні великі привушні залози по боках голови, які виробляють отруйний секрет та кісткові надочні гребні. Як і у всіх нічних видів, у жаби-аги наявні горизонтальні зіниці.

Поширення Природний ареал жаби-аги - від річки Ріо-Гранде в Техасі до центральної Амазонії та північно-східного Перу. Колись агу спеціально завезли для боротьби із комахами-шкідниками на східний берег Австралії, в південну Флориду, на Папуа-Нову Гвінею, Філіппіни, японські острови Огасавара та Рюкю, а також на більшість Карибських і тихоокеанських островів, включаючи Гавайі та Фіджи. Ага може жити в діапазоні температур 5 - 40 °C.

Екологія Жаби-аги зустрічаються від піщаних приморських дюн до узлісся тропічних лісів та мангрових заростей. Вони можуть зустрічатися у солонуватих водах. За це ага і отримала свою наукову назву Bufo marinus - «морська жаба». Спосіб життя в основному поодинокий. Переміщається ага короткими швидкими стрибками. Займаючи захисну позицію, вона роздувається.

Екологія Суха, ороговіла шкіра жаби-аги погано пристосована для газообміну, тому її легені досить розвинені ніж у інших амфібій. Ага може пережити втрату запасів води в тілі до 50 %. Як і всі жаби, день вона проводить у сховищах, виходячи на полювання в сутінки.

Життєвий цикл Личинки жаби-аги чорного кольору і непропорційно малі у порівнянні з дорослими особинами. Пуголовки живляться водоростями та іншими водяними рослинами, які вони зчищають з допомогою п’яти рядів зубів. Великі пуголовки інколи поїдають ікру інших аг. Метаморфоз відбувається через 2-20 тижнів після вилуплення личинок у залежності від живлення і темпе- ратури води. Жабенята, які тільки-но пройшли метаморфоз, також дуже дрібні - всього близько 1-1,5 см.

Після метаморфозу молоді жаби покидають водоймище і у великих кількостях можуть скупчуватися на берегах. Статеве дозрівання настає у віці 1-1,5 роки. Живуть у дикій природі жаби-аги до 10 років, а от у неволі - до 15 років. Тільки 0,5 % жаб, вилупившись із ікринок, доживає до репродуктивного віку. Життєвий цикл

Живлення Дорослі особини жаби-аги всеїдні: вони поїдають членистоногих та інших безхребетних – бджіл, жуків, багатоніжок, тарганів, сарану, мурахів, молюсків, також інших земноводних, дрібних ящірок, пташенят та звірків розміром з мишу. Не відмовляються від падалі та відходів. На морських узбережжях поїдають крабів та медуз. При відсутності корму можуть займатися каннібалізмом.

Розмноження Розмноження жаби-аги в основному приурочене до сезону дощів, коли утворюються численні водойми (червень-жовтень). Самці збираються в стоячих та повільних водах та криками, схожими на гучне муркотіння, підкликають самок. Самка відкладає за один сезон 4-35 тис. ікринок. Турбота про запліднені ікринки не проявляється. Інкубація триває від 2 до 7 днів. Як ікринки, так і пуголовки аги отруйні для більшості тварин і людини.

Отрута Жаба-ага отруйна на всіх життєвих стадіях. Коли доросла жаба стурбована, її залози виділяють молочно-білий секрет, що містить буфотоксини; вона здатна навіть, «вистрелювати» ним в хижака. Отрута аги - сильнодіюча і діє в основному на серце та нервову систему, викли- каючи слиновиділення, конвульсії, рвоту, аритмію, підвищення кров’яного тиску, а інколи і тимчасові паралічі та смерть від зупинки серця. Для отруєння достатньо простого контакту з отруйними залозами.

Дія отрути Отрута жаби-аги, яка проникає через слизову оболонку очей, носа і рота, викликає сильний біль, запалення і тимчасову сліпоту. Виділення шкірних залоз аги традиційно використовуються населенням Південної Америки для змочування наконечників стріл. Індійці західної Колумбії “доїли” отруйних жаб, поміщаючи їх у бамбукові трубки, підвішені над вогнищем і збирали виділену жовту отруту в керамічний посуд.

Значення для людини Жаб-аг пробували розводити для знищення комах-шкідників на плантаціях цукрової тростини і батату. В результаті цього вони широко розселились поза межами свого природного ареалу і самі перетворились на шкідників, так як стали причиною отруєнь місцевих хижаків, які не мали імунітету до їхньої отрути.

Жаба-ага: я отруйна!