Презентація на тему:
Виникнення життя на Землі

Виникнення життя на землі Щелкните, чтобы изменить стили текста образца слайда

Основні етапи виникнення життя Ознаки діяльності живих організмів виявлені багатократно в докембрійських породах, розсіяних по всій земній кулі. В Пд. Африці знайдені породи зі слідами діяльності мікроорганізмів, вік яких більше 3,5 млрд. років. Передбачувана історія виникнення життя викладена в трьох основних частинах: від атома до молекули; від молекули до полімеру; від полімеру до організму. Процеси, які передували виникненню життя на Землі, безперечно, здійснювались на основі тих же фізичних і хімічних законів, які діють на Землі і досі. Фізичні і хімічні властивості різних атомів і молекул робили обов’язковим взаємодію між ними. Говорячи про виникнення життя шляхом складних хімічних перетворень молекул, важливо мати на увазі, що ці процеси не мали єдиного і неповторюваного характеру, а могли протікати і, очевидно, протікали в неоднакових умовах і на різних ділянках поверхні Землі.

Умови на давній Землі Згідно з астрономічними та геологічними даними вік Землі становить приблизно 4,4 — 5 млрд. років. Поверхня планети була, напевно, голою і нерівною, оскільки на ній внаслідок вулканічної активності, переміщень і стиснень кори, викликаної охолодженням, відбувалося утворення складок і розривів.

Панспермія Панспермія — космогонічна гіпотеза про появу життя на Землі внаслідок перенесення з інших планет якихось «зародків життя». Була висунута німецьким ученим Германом Ріхтером у 1865 році і підтримана Германом Гельмгольцем і Сванте Арреніусом. За гіпотезою панспермії, розсіяні в космосі зародки життя (наприклад, спори мікроорганізмів) переносяться з одного небесного тіла на інше з метеоритами або під дією тиску світла. За допомогою панспермії пояснювали і появу життя на Землі. Після відкриття космічних променів і з'ясування дії радіації на біологічні об'єкти позиція гіпотези вельми ослабла.

Гіпотеза Опаріна-Холдейна 1923 року О. І. Опарін, виходячи з теоретичних міркувань, запропонував гіпотезу, що органічні речовини, можливо вуглеводні, могли утворюватися в океані з простіших сполук. Енергію для цих процесів постачала інтенсивна сонячна радіація, головним чином ультрафіолетове випромінювання, що потрапляло на Землю до того, як утворився озоновий шар, який зараз затримує основну його частину. На думку Опаріна, різноманітність простих сполук, що були в океанах, площа поверхні Землі, доступність енергії й масштаби часу дозволяють припустити, що в океанах поступово накопичилися органічні речовини й утворився первісний бульйон. У такому первісному бульйоні, на його думку, могло виникнути життя.

Гіпотеза РНК-світу Ця гіпотеза полягає у припущенні, що попередниками живих клітин були молекули РНК, а не білки. Важливим для розвитку цієї теорії є відкриття явища самореплікації (самовідтворення) молекул РНК. Вважається, що шляхом самореплікації молекули РНК еволюціонували до складніших клітинних утворень. На думку автора головною проблемою гіпотези залишається перехід від світу РНК до сучасного світу з його генетично контрольованим біосинтезом білків.

Еволюційна теорія Дарвіна Щелкните, чтобы изменить стили текста образца слайда

Еволюційна теорія Дарвіна Еволюційна теорія Дарвіна є цілісне вчення про історичний розвиток органічного світу . Вона охоплює широке коло проблем , найважливішими з яких є докази еволюції , виявлення рушійних сил еволюції , визначення шляхів і закономірностей еволюційного процесу та ін.

Сутність еволюційного вчення полягає в наступних основних положеннях: Всі види живих істот , що населяють Землю , ніколи не були кимось створені. Виникнувши природним шляхом , органічні форми повільно і поступово перетворювалися й удосконалювалися відповідно до навколишніх умов. В основі перетворення видів у природі лежать такі властивості організмів , як спадковість і мінливість , а також постійно відбувається в природі природний відбір. Природний відбір здійснюється через складну взаємодію організмів один з одним і з чинниками неживої природи ; ці взаємини Дарвін назвав боротьбою за існування. Результатом еволюції є пристосованість організмів до умов їх проживання і різноманіття видів у природі . Еволюційна теорія Дарвіна

У еволюційної теорії Дарвіна передумовою еволюції є спадкова мінливість, а рушійними силами еволюції - боротьба за існування і природний добір. При створенні еволюційної теорії Ч. Дарвін багаторазово звертається до результатів селекційної практики. Він намагається з'ясувати походження порід домашніх тварин і сортів рослин, розкрити причини різноманіття порід та сортів і виявити методи, за допомогою яких вони були отримані. Дарвін виходив з того, що культурні рослини і свійські тварини за низкою ознак подібні з певними дикими видами, а це неможливо пояснити з позиції теорії творіння. Звідси випливала гіпотеза, згідно з якою культурні форми походять від диких видів. Еволюційна теорія Дарвіна

Природний добір за Дарвіном Обставини, що сприяють природному добору за Дарвіном: 1. Мінливість властива будь-якій групі тварин і рослин, і організми відрізняються один від одного у багатьох напрямках. 2. Число організмів кожного виду, які народжуються на світ, більше того числа, яке може знайти їжу і вижити. Тим не менш, оскільки чисельність кожного виду в природних умовах постійна, слід припускати, що велика частина потомства гине. Якщо б всі нащадки якого-небудь виду виживали і розмножувалися, то дуже скоро вони витіснили б всі інші види на земній кулі. Велика кількість особин виду збільшує ймовірність прояву мінливості. 3. Неспоріднене схрещування, на думку Дарвіна, має велике значення. Він зазначає, що схрещування відбувається навіть там, де, як правило має місце самозапліднення. У цьому явищі, за словами Дарвіна, проявляється загальний закон корисності схрещування з іншими особинами того самого виду.

Природний добір за Дарвіном 4. Ізоляція також сприяє добору. За Ч. Дарвіном «в обмеженому й ізольованому ареалі, якщо він невеликий, органічні і неорганічні умови життя будуть звичайно майже однорідними, тому природний добір прагнутиме змінити всі особини виду, що змінюються, в одному й тому самому напрямку». 5. Величина ареалу виду також сприяє добору. У межах великого ареалу вид часто представлений великою кількістю особин, тим самим частіше проявляється мінливість. В умовах великого ареалу кожна нова форма, що має які-небудь переваги, дістає змоги широкого розселення. Широке розселення сприяє її диференціюванню на нові форми, тобто робить процес добору й еволюції інтенсивнішим.

Головним результатом еволюції, за Ч. Дарвіном,є вдосконалення пристосованості організмів до умов існування, що тягне за собою вдосконалення їх організації. У результаті дії природного добору зберігаються особини з корисними для їх процвітання ознаками.