Презентація на тему:
Теорії походження людини

Виконав Вчитель біології Гімназії №2 М.Хмельницького Савва Ольга Валеріївна Збірник проектів з біології людини 9 клас

Теорії походження людини

Теорії походження людини Проблема походження людини цікавила людство у всі часи. Це одна з найбільш важливих проблем природознавства. Тлумачення загадки походження людини завжди залежало від ступеня культурного та суспільного розвитку. Первісні люди вважали, що їх предки походять від тварин. Так, американські індійці з племені ірокезів вважали своїм прародичем болотяну черепаху, деякі племена Східної Африки — гієну. Індійці Каліфорнії вірили у те, що вони нащадки степових вовків — койотів.

У біблейського міфу про створення людини є, проте, і більш древні попередники. Набагато старше його, наприклад, вавілонська легенда, згідно якої людина була виліплена з глини, змішаної з кров'ю бога Біла. З глини ж виліпив людину і староєгипетський бог Хнум. Взагалі глина — основний матеріал, з якого боги ліпили людей в легендах багатьох племен і народів. Деякі з народностей навіть появу рас пояснювали кольором використовуваної богами, глини: з білої — біла людина, з червоної — червоний і коричневий і т.п.

Теорії походження людини Подібні уявлення існували серед людей століттями. І зараз існує гіпотеза, яка стверджує, що людина була створена надприродною істотою Богом. Але одночасно ще в давнину зародилася і інша думка — ідея про природне походження людини. Спочатку вона була просто здогадкою, яка несла в собі зерно істини. Так, давньогрецький мислитель Анаксимандр з Мілета (VII—VI ст. до н.е.) вважав, що живі істоти виникли з мула, нагрітого сонцем, і що поява людей також пов'язана з водою. Їх тіла, на його думку, спочатку мали рибоподібну форму, яка змінилася, як тільки вода викинула людей на сушу.

Теорії походження людини І тоді ж, в античні часи, виникла думка про схожість людини і мавпи. Ганнон з Карфагена вважав, наприклад, що горили західно-африканського побережжя — люди, покриті шерстю. Такі уявлення цілком зрозумілі: людиноподібні мавпи здавна вражали людей своєю схожістю з людиною і нерідко їх називали "лісовими людьми". І пізніше думка про спорідненість людини і мавпи приходила в голову багатьом ученим.

Теорії походження людини Відповісти ж на питання про виникнення та розвиток людини, ґрунтуючись лише на анатомічних дослідженнях і порівнянні людей з найближчими до людини ссавцями (перш за все з мавпами), було неможливо. В першу чергу слід було вирішити у всій повноті проблему закономірної еволюції природи в цілому. Розвиток мореплавання, великі географічні відкриття відкривали людям все новий вигляд тварин і рослин. Вперше класифікацію рослин і тварин склав шведський вчений Карл Лінней. Результати своєї роботи він виклав у працях: "Система природи" та "Філософія ботаніки". Він одним із перших звернув увагу на дивну подібність людини і людиноподібних мавп, об'єднавши їх в одне сімейство – ряд Приматів. Саме за пропозицією К. Ліннея людина одержала родову і видову назву – Homo sapiens – людина розумна. Можна сказати Карл Лінней заклав фундамент теорії Дарвіна.

Теорії походження людини Першу гіпотезу про походження людини запропонував Жан Батист Ламарк. Він висловив гіпотезу про природне походження людини від давніх мавп, які перейшли до прямоходіння. Вчений вбачав рушійну і спрямовану силу еволюційного процесу в непізнаному внутрішньому прагненні природи до прогресу. Еволюційні зміни, на думку Ламарка, мають пристосовний характер. Зокрема, пристосовні зміни рослин і тварин виникають під безпосереднім дією факторів навколишнього середовища. Свої еволюційні ідеї найбільш повно Ж. Б. Ламарк виклав у праці "Філософія зоології", яку було опубліковано в 1809 р. Ламарк виділяє два основних напрямки еволюції: градацію (східчасте підвищення рівня організації) та пристосувальну диференціацію видів. І хоча Ламарк не зміг розкрити причин людського генезису, його ідеї зробили величезний вплив на розвиток наукової думки, зокрема великого англійського природодослідника Ч. Дарвіна.

Жан Батист Ламарк

Теорія Дарвіна Англійський натураліст, Чарльз Дарвін у своїх роботах "Походження людини та статевий добі" (1871 р.) і "Про вираження емоцій у людини і тварин" (1872 р.). Він узагальнив величезний матеріал, що був накопичений до 70-их років XIX ст. та довів, що людина принципово не відрізняється від інших видів тварин і її еволюція відбувалася під дією тих же біологічних чинників еволюції — спадкової мінливості, боротьби за існування, природного добору. Ці ідеї Ч. Дарвін підтвердив багатьма незаперечними доказами. Наведені ним докази тваринного походження людини у найзагальнішому вигляді зводяться до: порівняльно-анатомічної схожості (подібної будови) людини та інших тварин; порівняльно-ембріологічної схожості (подібності зародків) людини й тварин; наявності у людини рудиментів та атавізмів.

Чарльз Роберт Дарвін

Теорія Дарвіна Таким чином, Ч. Дарвін, досліджуючи проблему природного походження людини, звернув основну увагу на людину як на біологічний вид — Ноmo sapiens. У той же час людина відрізняється від усіх тварин, включаючи людиноподібних мавп, якісною своєрідністю. Детально розглянув Дарвін і "спосіб" розвитку людини від якоїсь нижчої форми. Творець еволюційної теорії постарався врахувати при цьому всі можливі чинники: вплив середовища, тренування окремих органів, зупинки в розвитку, зв'язок між мінливістю різних частин організму. Він відзначив, що величезна перевага в порівнянні з іншими видами живих істот люди одержали завдяки прямоходженню, формуванню руки, розвитку мозку, виникненню мови. Всі ці властивості, на думку Дарвіна, людина придбала в процесі природного відбору.

Теорія Дарвіна Порівнюючи розумові здібності людини і тварин, Ч. Дарвін зібрав велику кількість фактів, що доводять, що людини і тварин зближують не тільки деякі інстинкти, але і зачатки відчуттів, цікавість, увагу, пам'ять, наслідування і уяву. Учений розглядав також проблему місця людини в природі. Він висловив припущення, що нашими предками були мавпи "людиноподібній підгрупі", які, проте, не були схожі ні з однією з мавп, що нині живуть. Прабатьківщиною людини Дарвін рахував Африку. Ця особливість виділяє людину серед інших представників усього тваринного світу і полягає в тому, що вона є істотою біосоціальною. На біосоціальну природу людини вказував Ф. Енгельс. У роботі "Роль праці в процесі перетворення мавпи на людину" (1876 р.) він показав, що саме соціальний, тобто суспільний спосіб життя і колективна праця виділили людину з тваринного світу, а сам процес праці став основним фактором, що змінив природу людини.

Теорії походження людини Отже як ми бачимо існує багато теорій походження людини. На сьогодні основними теоріями походження людини вважаються теорія Дарвіна і теорія зовнішнього втручання. У простому варіанті остання теорія передбачає людей нащадками інопланетних істот. Складніші варіанти теорії припускають також можливість породження людини розумної методами генної інженерії, управління еволюційним розвитком земного життя силами позаземного сверхразума і т.п. На сьогодні учені так і не пришли до єдиної думки, як з’явилася людина.

Основні етапи еволюції людини Згідно з палеонтологічними даними, від примітивної групи давніх ссавців — комахоїдних — близько 35 мли. років тому відокремилася група тварин, від якої походять примати. Із сучасних форм найбільш близькими до них є тупайя – нижчі серед сучасних приматів. Із приматами, особливо з напівмавпами, їх зближує будова черепа, збільшені розміри мозку поряд із редукованим нюховим відділом, свобода рухів великих пальців кистей та ін.

Теорії походження людини

Основні етапи еволюції людини Викопні антропоїди. Від предків сучасних тупайя у палеогені кайнозойської ери відокремилася гілка, яка дала предків сучасних людиноподібних мавп — парапітеків: невеликі тварини, які мешкали на деревах і харчувалися рослинами й комахами. Їх щелепи й зуби були подібні до щелеп і зубів людиноподібних мавп. Від парапітеків походять пропліопітекі: невеличкі мавпи, які харчувалися рослинною їжею. Згодом від них виникли орангутанги, гібони та дріопітеки (вимерле відгалуження деревних мавп — дріопітеки, які з'явилися 17-18 млн років тому в неогені і вимерли близько 8 млн років тому).

Череп Дріопітека

Основні етапи еволюції людини За 10 млн років життя в тропічних лісах у дріопітеків сформувалися передні кінцівки, пристосовані до пересування по деревах і добування їжі, великий головний мозок з добре розвинутими руховими відділами. Сучасні антропологи припускають, що популяції дріопітеків розселилися в різних місцях: предкові форми сучасних людиноподібних мавп — у дощових тропічних лісах (де вони пересувалися, в основному чіпляючись передніми кінцівками за гілки, — тут утворилося два види мавп: горила й шимпанзе). Інші популяції заселили відкриті простори, де наші предки були змушені спинатися на задні кінцівки, для того щоб краще обдивлятися місцевість.

Основні етапи еволюції людини Звільнення верхніх кінцівок від функції пересування (поряд з розвинутим головним мозком, органами чуття і стадним способом життя) було необхідною адаптацією для розвитку майбутньої трудової діяльності. Припускають деякі з популяцій дріопітеків започаткували еволюцію попередників людини. Таким чином, у палеогені лінія людей (родина Гомініди — Прямоходячі примати) відокремилася від лінії, яка веде до сучасних людиноподібних мавп.

Основні етапи еволюції людини У передгір'ях Гімалаїв в Індії, Пакистані, Південно-Східній Африці, на Близькому Сході і в Центральній Європі було знайдено рештки великої мавпи — рамапітека. Згодом вдалося визначити, що рамапітеки жили близько 814 млн років тому. У цей час, як показують палеокліматичні дані, клімат на Землі стан набагато холоднішим і на місці тропічних лісів почали формуватися савани. Саме в цей час рамапітеки "вийшли з лісу" і почали пристосовуватися до життя на відкритому просторі. Причиною такої перебудови, можливо, був пошук їжі, якої стало менше в джунглях, або потреба уникнути якихось сильних хижаків. На відкритому просторі необхідною стала фізична перебудова організму мавпи: перевагу мали ті особини, які могли довше протриматися на двох ногах у випрямленому положенні.

Череп Рамапітека

Основні етапи еволюції людини Наступна група австралопітеки (південні мавпи) — вимерла група гомінідів (рештки скелетів знайдено в Південній Африці) — вели груповий спосіб життя й займалися полюванням і збиранням. Почали освоювати вогонь. Вони жили близько 8-5 млн років тому, систематично використовували природні предмети (камені, палиці, кістки й т.п.) як знаряддя праці. Будова зубної системи австралопітеків показує, що ці тварини були всеїдними, а слабкий розвиток іклів узгоджувався з припущенням про те, що функції нападу й захисту в них повинні були перейти до верхніх кінцівок. Маса тіла австралопітеків становила 20-50 кг, зріст 120-150 см, об'єм мозку – близько 650 см3. Вони ходили на двох ногах у випрямленому положенні, руки були вільними й могли кидати камені, ловити тварин і виконувати інші дії.

Череп австралопітека

Реконструкція самиці австралопітека афарського

Австралопітек

Основні етапи еволюції людини Людина вміла (Homo habilis). Пізніше (2-3 млн років тому) австралопітеки дали початок більш прогресивному відгалуженню — Людині вмілій. Це нове видове найменування пов'язане із тим, що поряд з кістковими рештками цієї істоти було знайдено виготовлені нею знаряддя з гальки для різання й рубання. Зріст Людини вмілої досягав 150 см, об'єм головного мозку становив 750 см3, зуби — людського типу. Викопні представники сімейства Гомінідів (австралопітеки, групи виду Людина вміла) 1,5-2 млн років тому широко розселилися в Африці, Середземномор'ї, Азії. Використання знарядь, стадний спосіб життя сприяли подальшому розвитку мозку, виникненню мови, соціальності. Еволюція фізичних і суспільних особливостей перших людей охоплює три етапи: найдавніші люди, давні люди й сучасні люди.

Череп виду Людина Вміла

Основні етапи еволюції людини Найдавніші люди (археоантропи). У наш час відомо кілька викопних форм: Пітекантроп (мавполюдина), його рештки було виявлено на острові Ява. Після цього у XX ст. було знайдено ще кілька пітекантропів. До них належать синантроп (китайська людина) і гейдельберзька людина. Рештки синантропа було виявлено в 1927 р. у печері біля Пекіна, гейдельберзька людина (одержала свою назву за місцем знахідки) — у 1907 р. біля міста Гей-дельберг (Німеччина). Сучасна наука відносить усіх знайдених пітекантропів до одного виду — Людини прямоходячої (Ноmо еrесtus), яка жила приблизно від 2 млн до 200 тис. років тому.

Людина Прямоходяча

Основні етапи еволюції людини Усі найдавніші люди мали подібні ознаки. Зріст чоловіків становив близько 160 см. Масивна зі скошеним підборіддям щелепа сильно виступала вперед. Кістки черепа дуже товсті. Висота черепа порівняно з черепом сучасної людини була набагато меншою, але об'єм мозку становив уже 800-1400 см3. Ліва півкуля мозку в пітекантропів була більшою, ніж права. Поряд з добуванням рослинної їжі, велику роль відігравало полювання, про що свідчать знахідки в місцях проживання найдавніших людей (кістки дрібних гризунів, оленів, ведмедів, диких коней, буйволів й ін.).

Знаряддя праці

Основні етапи еволюції людини У печері Чжоу-Гоу-Дянь біля Пекіна де було знайдено рештки синантропів і їхні численні кам'яні знаряддя, виявлено і сліди багать (вугілля, зола, обпалені камені). Скупчення золи досягали в окремих місцях шести — семи метрів товщини. Імовірніше всього, що синантропи жили в печері протягом тривалого часу, вогонь добували імовірніше всього, коли траплялися лісові пожежі.

Основні етапи еволюції людини Давні люди (палеоантропи). Ця форма займає проміжне положення між археоантропами й викопними формами Людини розумної. До палеоантропів належать неандертальці (Homo neandertaliensis). Уперше їхні рештки було знайдено в долині річки Неандерталь у Німеччині в 1856 р. Давні люди порівняно з найдавнішими являли собою більш прогресивний тип людини. Зріст неандертальців становив 160 см, тіло було кремезним, з масивним кістяком, черепом видовженої форми й похилим чолом. Об'єм мозку досягав 1400 см . Особливості будови нижньої щелепи (слабо розвинутий підборідний виступ) свідчать, що в них уже були зачатки мови.

Основні етапи еволюції людини Неандертальці були широко розселені в Європі, Африці й Азії. Вони жили в льодовикову епоху від 250 до 35 тис. років тому, в печерах групами по 50-100 чоловік. Неандертальці вміли виготовляти різноманітні кам'яні знаряддя: ручні рубала, скребла, гостроконечники й ін. Чоловіки колективно полювали, жінки та діти збирали їстівні корені й плоди. Неандертальці постійно підтримували вогонь для приготування їжі, носили одяг зі шкіри убитих тварин (на місцях стоянок було знайдено кістяні голки).

Порівняння скелетів Неандертальця і сучасної людини

Основні етапи еволюції людини На даному етапі антропогенезу поряд з біологічними чинниками еволюції діяли й соціальні чинники: об'єднання зусиль у процесі праці, полювання й захисту, передавання накопиченого досвіду й традицій наступним поколінням, розвиток інтелекту та ін. Сучасні люди (неоантропи). Багато антропологів вважають, що наприкінці четвертинного періоду (приблизно 40-50 тис. років тому) нащадки неандертальців дали початок кроманьйонській людині, прямими нащадками якої є сучасні люди (Ноmо sapiens — людина розумна). Першими сучасними людьми вважають кроманьйонців. Кістяки кроманьйонців уперше було знайдено в печері поблизу села Кроманьйон у Франції в 1868 р.

Скелет Сучасної людини

Основні етапи еволюції людини Людина сучасного типу, імовірно, походить із Східного Середземномор'я та Передньої Азії. Пізніше вона широко розселилася в інших частинах земної кулі. Рештки викопних людей сучасного тину виявлені в Європі, Азії, Африці іі Австралії. Зріст кроманьйонців становив 180 см, розвинутий підборідний виступ вказував на добре розвинуту членороздільну мову, маса головного мозку не зазнала значних змін, але найбільш розвинутими виявилися лобові частки й зони, пов'язані з розвитком мови та мисленням. Цей стан розвитку людства визначається як перехід від біологічної еволюції до еволюції соціальної, якій відтепер належить провідна роль.

Череп та скребок Кроманьйонця

Антропогенез Антропогенез – виникнення та формування людини в процесі еволюції, пов'язані з розвитком його трудової діяльності, свідомості, членороздільної мови, а також з розвитком первісних форм суспільства. Характерні особливості сучасної людини не могли виробитися тільки під впливом чинників еволюції (мінливість, спадковість, природний відбір), що зіграли важливу роль тільки на перших етапах антропогенезу. Потім провідну роль почали грати соціальні чинники: суспільна праця та членороздільна мова.

Антропогенез Праця — це планова діяльність, зв'язана з використанням спеціальних знарядь. Вона властива тільки людині як істоті, здатній абстрактно мислити на відміну від тварин, для яких характерні елементи тільки конкретного мислення. Праця починається з виготовлення знарядь праці. Передумовою до праці був перехід людиноподібних предків людини до прямохождення і звільнення передніх кінцівок від функції підтримки і переміщення тіла.

Антропогенез На перших етапах антропогенезу руки наших предків могли виконувати тільки прості дії – схопити палицю, кинути камінь та інші. Це можуть робити і мавпи, але при цьому вони користуються однаково як передніми, так і задніми кінцівками. У предків людини, що використали переважно верхні кінцівки, виникали і поступово заглиблювалися зміни в їх будові. Зміни в будові руки сприяли появі можливості виготовляти прості знаряддя праці. Цей процес тривав сотні тисяч років. З часом знаряддя праці удосконалилися. З розвитком руки розвивається і ускладнюється головний мозок предків, оскільки, раніше ніж створити просту кам'яну сокиру, потрібне було його собі уявити, створити його образ.

Антропогенез Людиноподібні предки жили стадами, а тому праця із самого початку носила суспільний характер. Колективне полювання і захист від ворогів сприяли об'єднанню окремих індивідуумів і переходу від стадного способу життя до племінного. Сумісне полювання, підтримка вогню, виготовлення знарядь праці обумовлювали необхідність спілкування членів племені один з одним. Спочатку це здійснювалося за допомогою жестів і окремих звуків. Але з ускладненням трудових процесів таких простих сигналів стало недостатньо. Поступово розвивалася членороздільна мова, що вплинула на подальший розвиток головного мозку, на процеси мислення. На її базі розвинулася друга сигнальна система – здатність створювати поняття, образи на основі слова – абстрактне мислення.

Антропогенез Роль біологічних чинників (мінливість, спадковість, боротьба за існування) в подальшій еволюції людини значно зменшилася, і все більшого значення набували соціальні чинники. Праця людей ставала різноманітнішою і більш спеціалізованою. Виникло землеробство та тваринництво. Почали розвиватися різні ремесла, торгівля, зароджувалося мистецтво.

Антропогенез З виникненням на Землі Людини розумної її еволюція як біологічного вигляду значно сповільнилася. Змінилася і форма природного відбору у людей, тобто з рушійного відбору він перетворився на той, що стабілізує. В даний час дія відбору направлена на збереження існуючих генетичних характеристик людей і елімінацію (загибель) індивідуумів з несприятливими генотипами. Найчастіше елімінація індивідуумів виявляється в ранньому періоді розвитку (мертвонародження, рання дитяча смертність).

Антропогенез Із зменшенням ролі біологічних чинників зростає значення для еволюції людини соціальних чинників. Здатність до трудової діяльності, абстрактного мислення і членороздільної мови виникла і удосконалилася як специфічна властивість людини розумної в результаті впливу колективного способу життя на багато поколінь наших предків. Проте ці якості не закріпилися в генотипі і формуються у кожної сучасної людини в процесі його індивідуального розвитку (онтогенезі) тільки під впливом виховання і навчання.

Версія антропного принципу в будові Всесвіту. Версія дії у Всесвіті антропного принципу - може бути передана наступним чином: "Життя - це не випадковий спалах у природі, а космічний феномен; розум та матерія виникли на загальній основі, вони є лише різними аспектами єдиної реальності. В світі усе замислено так, щоб змогла з'явитися людина. Вона постає необхідним та суттєвим доповненням природи... Оскільки є людина. То Всесвіт володіє тими властивостями, якими він володіє". Вперше антропний принцип був сформульований у 1974р. Б. Картером. У так званому "сильному варіанті" його формулювання висувається теза про те, що саме людина є кінцевою метою усіх констант (сталих величин) та елементів Всесвіту. Отже, сутність даного принципу полягає у принциповій відмові визнати людину випадковим явищем загального світового процесу: все в космосі, в його складових, структурі, співвідношеннях орієнтоване на людину; людина і Всесвіт являють собою дещо початкове та органічно єдине. Слід сказати, що антропний принцип має непогане природничо-наукове підкріплення, проте, як і в будь-яких інших питаннях, результати наукових досліджень постають неповними та незавершеними. А це значить, що прийняття цього принципу передбачає певне внутрішнє переконання в його виправданості, внутрішнє відчуття його істинності.

Окрім того, прийняття антропного принципу самого по собі ще не прояснює ситуацію людського перебування у світі: нехай людина існує в цьому світі невипадково, але чому вона в ньому існує? Який сенс такого існування? Яким може бути в такому разі людське призначення? - На ці питання в змісті антропного принципу не існує виправданої відповіді, проте не викликає сумніву, що до нього слід ставитись серйозно.

Концепція тупикової гілки еволюції. Концепція походження людини внаслідок якоїсь фатальної помилки в ході природних процесів базується, скоріше за все, на психологічному почутті незадоволення людиною, її діями та результатами таких дій: людина - це істота, яка весь час робить помилки, а результати цих помилок кричуще суперечать вимогам розуму. Отже, людина заснована на відхиленні від належного. Конкретні аргументи на користь такої концепції є досить різноманітними: так, Ф.Ніцше вважав, що людина від природи не володіє надійними засобами для життя, а тому вона створює такі засоби штучно, через що віддаляється від природи і навіть про

Досить часто висуваються аргументи поганої біологічної пристосованості людини до життя, її непридатності до життєвих дій тривалий час після народження. Б.Ф.Поршнев, колишній радянський історик та культуролог, намагався аргументувати положення, згідно яким людський тип поведінки був зумовлений збоями в дії тваринних інстинктів в несподіваних ситуаціях. Що можна сказати відносно цих міркувань? * По-перше, те, що насправді людина досить непогано пристосована до суто біологічного виживання, і про це свідчать приклади із життя деяких відсталих людських спільностей (в районі островів Океанії та ін.). * По-друге, відсутність у людини від народження готових навичок людської діяльності в світлі вже розглянутих аспектів людської неспеціалізованості, універсальності та свободи слід розглядати як важливий позитивний чинник людського буття, а не навпаки. * По-третє, найважливіша вада розглянутих поглядів полягає в тому, що вони акцентують увагу на тому, чому людина не є звичайною твариною, проте не можуть майже нічого сказати на той рахунок, що саме робить людину людиною. Адже відхилення від генеральної лінії еволюції зовсім не обов'язково повинні приводити до шедеврів Відродження, до музики Л.Бетховена, вражаючих прикладів людської любові та самопожертви. Безумовно, не варто відкидати і цей момент - момент принципового виходу людини за межі суто тваринного типу поведінки та життя.

Концепція креаціонізму - створення. Християнська точка зору дається у Біблії як божественне відкриття. Людина є створінням (креацією) Бога із земного матеріалу. Вона -- недосконалий образ і подоба Бога, бо впала у гріх. Лише самовіддана любов і жертовність допоможуть людині здобути справжню віру і досконалість. В людині є елемент духовної тотальності, проте він даний через обмеження простором і часом; саме тому людина еволюціонує, здобуваючи досвід самовипробовування та свідомого руху до єднання із своєю сакральною причиною. Оскільки людина створена останньою, вона суто матеріально вбирає в себе потенції попередніх форм життя, але якісно їх перевершує, в оптимальному варіанті підпорядковуючи матеріальне духовному. Оскільки людина створена від надлишку любові та добра, то її призначення - перебувати в спілкуванні, діалозі із Богом, черпаючи від Нього найвищі почуття єдності із повнотою буття, із вищою красою та гармонією буття, почуття любові та свободи.

Як бачимо, концепція креаціонізму багато в чому є добре продуманою та привабливою. Вона в цілому непогано узгоджується із історичним досвідом людства. Проте вона не має фактичних підтверджень: її прихильники вважають, що основне свідчення на користь даної позиції слід шукати в глибинах свого серця та почуття. Концепція креаціонізму не узгоджується також із даними сучасних геології та археології, вона ніяк не інтерпретує відомості про неодноразові катастрофи на Землі, що приводили до радикальних змін у фауні та флорі; її прихильникам також важко пояснити, як узгоджується священна любов Бога до людини із численними людськими жертвами під час природних катастроф, воєн, епідемій та ін.

Концепція космічної еволюції людини і її філософські підстави. Формування сучасної наукової концепції космічної еволюції людини здійснюється багато в чому завдяки філософській системі вчення “Живої Етики”. По суті, вчення “Живої Етики” являє собою не що інше, як досить розроблену й оформлену теорію космічної еволюції людини. Ця проблема, по переконанню більшості фахівців, у вченні є центральною. І саме з нею тісно переплітаються інші аспекти Живої Етики - онтологічні, космологічні, етичні, гносеологічні, психологічні, соціальні і культурні. Поза всякими сумнівами, становлення філософських основ концепції космічної еволюції людини почалося задовго до появи в ХХ столітті вчення “Живої Етики”. Однак необхідно звернути увагу на одну украй важливу обставину. Ідея про космічну еволюцію людини з'являється в культурному просторі завдяки так званої езотеричної традиції пізнання. Так було на зорі становлення філософії в VI в. до н.е. Так було в Середні віки й епоху Відродження. Так було й у ХХ столітті. Адже, як відомо, Вчення Живої Етики є породження езотеричної філософії.

Таким чином, вимальовується наступна схема культурних трансляцій самої ідеї космічної еволюції людини і її філософських основ. Езотерична культура породжує цю ідею і періодично неї транслює в сферу екзотеричної культури - у міфологію, релігії, філософські вчення. Це відбувається протягом багатьох сотень років аж до ХХ сторіччя, коли починається наукове осмислення космічної еволюції людини. Однак наука приступає до вивчення даної проблеми не на порожнім місці. На неї впливають езотеричні доктрини (теософія, вчення Живої Етики, герметизм і ін.), а також екзотеричні філософські вчення, що впитали і зберегли визначені представлення про якісний розвиток людини як розумної істоти.

Атомістична теорія Левкіппа і Демокріта зіграла визначену евристичну роль у розвитку фізичного вчення про мікрочастинки. Аналогічна ситуація складається зараз з вченням Живої Етики, у якому езотерична доктрина космічної еволюції людини передбачає наукову концепцію космічної еволюції Homo Sapiens. Однозначно визначити, що в даній доктрині істинно, а що хибно, наука, поки не може. Є положення, що однозначно підтверджені. Наприклад, застосування ефекту Кірліан дозволило обґрунтувати гіпотезу про існування в живих організмів енергетичного поля, що відбиває у своїй структурі всі соматичні, сенсорні і ментальні процеси. Разом з тим, є положення, для аналізу яких наука не має достатньої кількості емпіричного матеріалу. Наприклад, гіпотеза можливості автономного існування свідомості як енерго-інформаційного поля від соматичного організму. Проте, на кінець ХХ сторіччя вчення Живої Етики виявляє собою найбільш цілісну, філософськи розроблену концепцію космічної еволюції людини.

Згідно з поглядом сляв’яно-аріїв, людина походить від божественного начала, але не безпосередньо, а опосередковано. Згідно з їх теорією, люди походять від народжених верховним Богом Родом божеств – Даждьбога, Стрибога і т.д. відповідно до роду, в якому людина народилася. Згідно з теорією тих же сляв’яно-аріїв, свобода вибору людини обмежена. Людина повинна виконувати свої життєві завдання і функції відповідно до варни (касти) в якій вона народилася. Усього є чотири варни – волхви, витязі - воїни, весі господарі і непосвячені. Те, в якій варні людина народжується, залежить від її карни (карми), або ж напрацювань в попередніх життях. Може залежати від роду, у якому людина народжується. Частиною життєвого шляху людини є життя відповідно до своєї варни і виконання своїх життєвих завдань у єдності із своїм родом, своєю нацією, своєю расою. Ціллю життя славяно-арія є життя по законах Прави – вищого божественного світу для того, щоб наблизитися до вищого пізнання, духовно і тілесно поєднатися з Богом. Досягається ця ціль шляхом молитов, медитацій, славлення бога Рода та божеств (Даждьбог, Перун, Велес, Леда, Леля, Мокоша і т.д.), які є його іпостасями і породжуються ним, життя у гармонії із світом і своїм призначенням, виконанням своїх обов’язків.

Ведичний індійський світогляд розглядає людину як частинку Бога, свого роду клітинку, яка народжується у певній касті відповідно до свого інтелектуального та духовного розвитку та відповідно до своєї карми і повинна виконувати свою дхарму – обов’язок. Виконуючи свою дхарму та використовуючи різні методи духовного розвитку – медитації, начитку мантр, йогу, вивчення священних писань, любов до Бога, любов і поклоніння божествам – Брахмі, Шиві, Вішну, Калі, Парваті, Сарасваті, які є різними іпостасями єдиного Бога, людина може досягти єдності з верховним Богом –Брахманом, що і є ціллю її життя. При відмові від розвитку людина перероджується у нижчому світі.

Згідно з концепцією Буддизму, істота народжується в тілі людини як результат еволюції свідомості від більш примітивних форм, таких як рослина. тварина і т.д. І хоча люди не є рівними за своїм інтелектуальним, емоційним та культурним розвитком, у всіх людей є чиста природа, або ж природа Будди. Людина творить своє життя своїми думками, словами і вчинками, але не є повністю вільною. Вона трансмігрує, тобто перероджується в 6-ти світах – пекельному світі, світі голодних духів, світі тварин, людей, асурів (напівбогів) та богів. Три світи є нижчими – це світ пекельний, світ голодних духів, світ тварин. Світи асурів та богів є вищими, однак народження в цих світах не гарантує людині вічного щастя, оскільки із цих вищих світів істоти можуть переродитися в нижчих. Ціллю життя людини є усвідомлення нею своєї природи Будди. Таке усвідомлення є результатом приведення свідомості у особливий трансовий стан – стан просвітлення, що може здійснюватися різними методами. Ці методи багато в чому подібні на методи Індуїзму. Це та ж медитація, начитка мантр, вправи буддійської йоги, особливі дихальні техніки - пранаями. Усвідомивши свою природу Будди, людина може вийти з кола трансміграції і отримати свободу вибору – втілюватися чи ні, в якому світі втілюватися і т.д. У Буддизмі не розглядаються питання про наявність чи відсутність Бога, а пропонується зосередити свою увагу на тому, як стати просвітленою істотою і отримати вихід із кола смертей і народжень. Виконання практик із школ Буддизму, таких як Дзогчен може привести до повної трансформації фізичного тіла у чисту енергію іще при житті людини, або ж до перетворення тіла людини в світло п’яти кольорів (реалізація веселкового тіла). В момент смерті така людина, яка усвідомила повністю свою природу Будди, зустрічається із так званою Материнською мудрістю - природою і поєднується з нею.

Світогляд Джунь юань цигун (один із напрямків цигун та даосизму) говорить про те, що людина є істотою, яка виникла з первісної субстанції Дао. Первісна субстанція Дао, яку не можна осягнути обмеженим розумом, розділила себе на дві енергії – інь і янь, вони породили третю енергію – дитину, три породжують тисячі речей. Є дві статі людини, які є виразом двох енергій. Сама ж людина є ланкою, яка пов’язує небо і землю. Завданням людини є духовний розвиток і досягнення просвітлення, тобто вищого плану енергії і свідомості, при якому людина повністю контролює своє життя і смерть. Акцент робиться на енергетичні практики та на єдність людини з природою. Початком процесу є приведення до балансу двох енергій, поєднання у собі неба і землі, підйом рівня своєї енергії та покращення її якості. В результаті енергетичних практик, душа отримує таку кількість і якість енергії при якій, (в залежності від рівня її енергії) вона може виходити із тіла з метою відвідання інших світів та вимірів та навчання в них, трансформовувати своє тіло таким чином, щоб перетворювати його у чисту енергію. Одним із наслідків такої трансформації може бути самоспалення фізичного тіла після смерті, замість розкладання звичайним чином. Після смерті така душа може вибирати перехід в будь-який інший світ – вимір згідно із своїм енергетичним потенціалом та згідно з напрацьованою енергією добрих справ (Де). Усього згідно з вченням Джунь юань цигун є 27 світів.

Нарешті, однією з нових теорій є походження людей від інопланетян. Згідно з цією теорією, інопланетяни з різних сузір’їв та зоряних систем прибули на землю і заснували свої колонії. Саме цим визначається наявність на території землі людей різних рас і різних кольорів шкіри. Тому раніше практично у всіх расах існували заборони на міжрасові шлюби. Так як кожна колонія засновувалася прибульцями із різних місць, кожна із них привезла свою систему вірувань, свій пантеон божеств, і т.д. Ці божества є насправді предки людей – інопланетяни. Інопланетянами згідно з цією теорією були також великі вчителі людства, такі, як Ісус Христос. Саме прибуттям з інших планет пояснюється наявність у багатьох народів легенд, згідно з якими їх правителі є богами, або мають божественне походження (прийшли із неба). Так фараони вважалися посланцями богів, імператор Китаю вважався сином неба, а японці вважають, що вони походять від дочки неба.

Є теорія про перебування на землі як про школу для розвитку та удосконалення душі. Згідно з цією теорією, душа людини приходить із тонкого світу для проходження на землі уроків, які сприяють її розвитку. При цьому долю людини визначають небесні ієрархії. Вони пишуть за душу її долю в період до її втілення на землі і підписують із нею контракт про втілення і про життєві досвіди, які ця душа буде проживати. Вважається, що відхід від контракту породжує тяжкі наслідки для такої душі. Слідування ж контрактним зобов’язанням приведе людину до вищого щаблю у її розвитку і у відповідній ієрархії.

Нарешті найцікавіша теорія про походження людини та її місію є наступна. Людина з самого початку була вільним і самостійним творчим духом, який вільно творив і вільно спілкувався з іншими духами. Але знайшлися духи, які захотіли бути кращими за інших. Ці духи об’єдналися і утворили певну спільність, метою якої було поневолення інших. Вони придумали, що нібито той дух, яким є людина, є недосконалим і переконали в цьому інших. Вони придумали поняття влади і поняття релігії. Вони переконали інші духи, що вони не можуть бути пов’язаними із вищою силою – Богом і Брахманом напряму, а повинні користуватись посередниками – священиками, гуру, іншими релігійними лідерами. Релігійні системи були створені таким чином, щоб вони протирічили одна одній по своїй ідеології і намагалися вижити одна одну (як, наприклад, християнство тимчасово майже повністю витіснило з нашої території слав’яно-арійський ведизм). Ці духи, будучи керівниками різних релігій, переконували послідовників кожної з них, що вони найкращі і найправильніші, а інші грішні і неправильні. І що тільки їх релігія може привести людину до щастя і до єднання із Богом. Для тих, хто не повівся на жодну з релігій, придумали так звані езотеричні вчення, які теж тримають людей під наглядом і контролем лідерів цих вчень. Ціллю усієї цієї діяльності є відділити людину від самої себе, від її єдності із Богом, або ж із своїм вищим «я», відділити людей одне від одного, зіштовхувати їх між собою у конкурентній боротьбі, стимулювати і породжувати страх, злобу і ненависть. Для чого це потрібно? Дуже банально – задля влади над людьми та особистого збагачення. Згідно з цією теорією ціллю людського життя є знайти шлях до Бога спочатку у собі, а тоді у інших, повернути собі втрачену колись свободу вибору. Це шлях внутрішнього пошуку для повернення у стан вільного духу який перебуває у процесі творчого самопізнання і самореалізації. Згідно з цією ж теорією, кожен з духовних вчителів людства намагався повернути духові-людині її божественну основу і повернути її до себе. Але їх послідовники неминуче спотворювали первісні вчення і створювали ієрархічні структури, спрямовані більше на захоплення влади і заробляння грошей, ніж на справді духовне самопізнання їх послідовників.

На мій погляд, кожна людина може вибрати ту концепцію життя, яка їй до вподоби, або створити свою власну, і прожити її. Кожна з них буде працювати для людини, яка її вибирає чи створює. Але необхідно також з повагою відноситися до людей, які вибирають реалізовувати у своєму житті альтернативні концепції, якщо таке життя не завдає іншим шкоди і не обмежує інших в їх власному розвитку. Нав’язування ж своїх теорій і концепцій є нерозумною та шкідливою тратою часу і енергії. При наявності взаємної терпимості до духовних та світоглядних поглядів на Землі буде мир і повноцінний розвиток кожного.

Система органів опори і руху

Опорно-рухова система – комплекс кісток, хрящів, суглобів, зв’язок і м'язів, який дає опору тілу і забезпечує пересування в просторі, а також рух окремих частин тіла відносно один одного

Функції ОРС Опорна – підтримання тіла людини у вертикальному положенні; Захисна – захист внутрішніх органів; Рухова; Кровотворна – утворення еритроцитів у червоному кістковому мозку.

Опорно-рухова система – комплекс кісток, хрящів, суглобів, зв’язок і м'язів, який дає опору тілу і забезпечує пересування в просторі, а також рух окремих частин тіла відносно один одного

Кістки скелета утворені:

А) трубчасту кістку, Б) плоску кістку, В) короткі кістки.

Пронумеруйте структурні частини трубчастої кістки 4 - жовтий кістковий мозок 2- губчаста речовина 5- окістя 1 - червоний кістковий мозок 3 - компактна речовина

фото мікропрепаратів, кісткова та хрящова тканини.

Це цікаво: У дитини близько 270 кісток, а у дорослого їх 206. це пояснюється тим, що з роками деякі кістки зростаються в одну. Після 40 років людина починає “рости вниз”. Кожні 10 років ріст зменшується на 1 см. За рахунок висихання хрящів у суглобах і хребті. Повітряний гімнаст Валентин Дикуль внаслідок падіння з висоти зламав хребет. Кілька років він пролежав у ліжку паралізованим. Згодом розробив власну гімнастику, завдяки якій не тільки зміг рухатись, але й повернувся до цирку силовим акробатом. Ним створений Центр реабілітації, де до активного життя повертаються інваліди з подібними травмами.

Скелет людини

Скелет людини

Позначте цифрами перелічені нижче кістки: Лобна кістка Скронева кістка Тім'яна кістка Верхня щелепа Нижня щелепа І - ключиця ІІ – лопатка ІІІ – грудина ІV – шийний хребець V - ребро

Підкресліть правильні відповіді: Хребет людини в нормі функціонально має кількість вигинів: а) два; б) три: в) чотири. Викривлення хребта вбік називають: а) лордоз: б) сколіоз Ушкодження зв'язок, що з'єднують суглоби - це: а) розтягнення, б) перелом. До плоских кісток скелета належать: а) кістки фаланг пальців, б) кістки таза. Лопатка належить до кісток: а) плоских: б) довгих; в) трубчастих

Розв'яжіть кросворд: 1.Викривлення хребта вбік. 2.Плоска кістка, що виконує захисну функцію. 3. Частина нижньої кінцівки. 4. Кістка плечового пояса . 5. Сполучнотканинна оболонка кістки. 6. Двоголовий м’яз плеча. 1 С 2 У 3 Г 4 Л 5 О 6 Б

М’язи та рух

М’язи та рух Кожен рух людини виконується за допомогою м'язів. Одиничний м'яз може виконувати лише одну дію, він скорочується і цим спричиняє рух. Але коли м'язи працюють разом, взаємодіючи один із одним, вони виконують безліч різноманітних рухів.

М'язи, які розташовані під шкірою, утворюють м'язову тканину. Скелетні м'язи кріпляться до кісток за допомогою сухожиль, утворених сполучною тканиною М’язи

Кожне м'язове волокно складається з оболонки, ядра і ниток-міофібрил. Міофібрили складаються з іще тонших ниток – міофіламентів. Міофіламенти створені білком актином і міозином Загальна макроскопічна будова м'язу 5 - плазматична мембрана 6 – клітини 7 – мікроволокна 1 – сухожилля 2-скелетний м'яз 3 - м'язове волокно 4 - ядра