Презентація на тему:
Санітарно-гігієнічна експертиза проектів. Гігієнічні вимоги до земельних ділянок під забудову ЛПЗ та їх територіальної системи забудов лікарень та їх гігієнічна оцінка. (3)

Санітарно-гігієнічна експертиза проектів. Гігієнічні вимоги до земельних ділянок під забудову ЛПЗ та їх територіальної системи забудов лікарень та їх гігієнічна оцінка.

До закладів охорони здоров`я відносять такі об`єкти: - лікувально-профілактичні заклади, - санаторії, - профілакторії, - аптеки, - молочно-раздавальні пункти, - станції переливання крові.

Лікарні являються лікувально-профілактичними закладами, необхідними для надання населенню стаціонарної допомоги. Лікарні можуть проектуватися у комплексі з поліклінікою або станцією швидкої і невідкладної медичної допомоги, пологовим будинком, перинатальним центром.

Улаштування та організація діяльності ЛПЗ, згідно з гігієнічними вимогами, дають можливість створити: - найкращі умови зовнішнього середовища для хворих; - сприяють впровадженню лікувально-охоронного режиму;

- запобігають виникненню внутрішньолікарняних інфекцій; - полегшують лікувальну роботу медичного персоналу; - сприяють якнайшвидшому видужанню хворих та забезпеченню оптимальних умов для діяльності медичних працівників. Адже без відповідних гігієнічних умов терапевтичні дії є безсилими.

В залежності від району обслуговування багатопрофільні лікарні поділяють на: ● дільничні; ● районні; ● центральні районні; ● міські; ● обласні (краєві).

Самостійними типами лікарень є: лікарні швидкої медичної допомоги, лікарні відновного лікування, дитячі.

Для надання стаціонарної допомоги певного профілю предназначені спеціалізовані лікарні – інфекційна, туберкульозна, психіатрична.

Спеціалізованими стаціонарними закладами являються і пологові будинки, які надають медичну допомогу вагітним, породілям, новонародженим, гінекологічним хворим.

Будівництво и реконструкція лікарень в нашій країні ведеться у відповідності із СНіП 2.08.02-89 «Громадські будівлі та споруди» з урахуванням санітарних правил облаштування, оснащення і експлуатації лікарень, пологових будинків та других лікувальних стаціонарів(СанПіН 5170-90).

Існують чотири основні системи забудови лікарняних комплексів: 1. децентралізована; 2. централізована; 3. змішана; 4. централізовано-блочна.

1.При децентралізованій, або павільйонній, системі забудови лікарняний заклад складається з ряду окремих, порівняно невеликих, малоповерхових корпусів (павільйонів), в яких розміщуються різні за профілем лікувальні відділення. Слід відзначити, що її перевагою є добра ізоляція відділень лікарні між собою, що, у свою чергу, полегшує запровадження лікувально-охоронного режиму і запобігає виникненню внутрішньолікарняних інфекцій.

2. Централізована система забудови характеризується тим, що лікувальний заклад міститься в одному багатоповерховому будинку, при цьому здешевлюється будівництво і полегшується експлуатація санітарно-технічних служб, скорочуються шляхи пересування хворих і медичного персоналу від окремих відділень до діагностичних і фізіотерапевтичних кабінетів.

3. Змішана система забудови передбачає об'єднання в одному головному корпусі лікарні загальносоматичних відділень, лікувально-діагностичних кабінетів, лабораторій, централізованого приймального покою тощо. Разом із тим, в окремих будинках розміщуються поліклініка, інфекційне та пологове відділення, секційна і господарські служби. Ця система поєднує позитивні властивості децентралізованої та централізованої систем.

4. Зараз частіше застосовують централізовано-блочну систему, при якій лікарня складається з декількох корпусів (терапевтичного, хірургічного тощо), зблокованих в одне ціле. У цьому випадку краще використовуються позитивні сторони централізованої системи будівництва.

За допомогою підземних, наземних або поверхових переходів на каталках перевозять хворих, пересувну лікувально-діагностичну апаратуру і різноманітні вантажі, що дозволяє більш ефективно застосовувати можливості лікувального закладу.

Основним елементом архітектурної композиції при застосуванні централізовано-блочної системи є головний корпус - лікувально-діагностичний блок, до якого приєднуються стаціонар і поліклініка. Такий варіант, у свою чергу, забезпечує як централізацію медичних процесів, так і використання обладнання та реалізацію принципу ізоляції окремих лікувальних відділень.

Централізовано-блочна система дозволяє об'єднати функціонально однорідні підрозділи і створити відповідні комплекси (операційний, стерилізаційний, рентгенодіагностичний, лабораторний тощо).

У західних країнах через обмежену площу земельної ділянки часто будують централізовано-блочні лікарні у декілька наземних і 2-3 підземні поверхи, в яких розміщують операційний комплекс, стерилізаційний відділ, бомбогазосховище, господарські та допоміжні служби тощо.

При цьому на сьогоднішній день технічні і інженерні можливості дозволяють повністю забезпечити кондиціонування повітря, раціональне опалення та освітлення і створити на всіх об'єктах нормальні й стабільні умови праці.

В Україні однаковою мірою функціонують лікарні всіх систем. Оскільки наука і техніка, в тому числі й медицина, технологія лікарської справи, санітарна техніка, постійно зазнають вдосконалення, поглиблення і наукового розвитку, в нас постійно перебудовуються і добудовуються лікарняні будівелі.

Особливі вимоги пред'являють до лікарняної ділянки: 1. При розміщенні лікарні на околиці населеного пункту легше вибрати ділянку, достатню за розмірами й озелененням. 2.Тут менше шуму, пилу і гігієнічного комфорту значною мірою залежить від місце розташування та інших чистіше повітря.

3.Тому туберкульозні, психіатричні лікарні або реабілітаційні центри, непов'язані з амбулаторним прийомом хворих, часто будують навіть за межами населеного пункту. 4. Амбулаторії, щоб наблизити медичну допомогу до населення, доцільно розміщувати у центрі району обслуговування. 5. А лікарні загального типу, які мають стаціонар і поліклініку, нерідко розташовують у межах селітебної зони.

Земельна ділянка повинна знаходитися з навітряного боку і на значній відстані від джерел шуму та об'єктів забруднення повітря. Необхідно, щоб рівень шуму на її території в денний час не перевищував 45 дБ, у нічний - 35 дБ.

Земельна ділянка лікувально-профілактичного закладу повинна розташовуватись на добре інсольованій та провітрюваній території. Бажано, щоб вона знаходилась поблизу від водопровідної мережі, каналізаційних комунікацій, джерел водопостачання та якомога далі від місць спуску стічних вод, а також поза зоною впливу промислових підприємств та інших джерел забруднення навколишнього середовища.

Площа земельної ділянки для лікарень загального типу, залежно від загальної кількості ліжок, повинна складати від 80 до 300 м2, для дитячих лікарень - від 135 до 250 м2 з розрахунку на 1 ліжко. Для лікарень, що розташовані у приміській зоні, площа земельної ділянки збільшується, порівняно з вказаними, на 15-20 %.

Вибираючи земельну ділянку під забудову, необхідно мати відомості про те, що раніше було розташовано на цій території. Недопустимо використовувати ті ділянки, на яких були розміщені склади отрутохімікатів, радіоактивних речовин, сміттєзвалища тощо, а також якщо рівень залягання ґрунтових вод становить менше 1,5 м до підошви фундаменту.

Спеціалізовані лікарні чи лікарняні комплекси (з кількістю лікарняних місць більше 1000), назначені для перебування хворих протягом довгого часу, їй необхідно розміщувати в приміській зоні чи окраїнах району, по можливості в зелених масивах, з дотриманням розривів від населеної території не менш, ніж 1000 м. Площа зелених посаждень та газонів повинна становити не менше 60 % загальної площі ділянки, а площа садово-паркової зони - 25 м2 на чоловіка.

Ділянка лікарні повинна мати по периметру полосу зелених насаджень шириною не менше 15 м з двухрядної посадки високостволових дерев та ряду чагарників. До території лікарень мають бути прилаштовані зручні підїздні шляхи з твердим покриттям. Аналогічні тверді покриття повинні мати внутрішні проїзди та пішохідні доріжки.

На земельній ділянці виділяють ряд функціональних зон: - зону лікувальних корпусів для неінфекційних хворих, - зону інфекційного та пологового відділень, - зону поліклініки, - зону радіологічного та патологоанатомічного корпусів, - садово-паркову та господарську зони. Ділянка повинна мати окремі в'їзди до лікувальних корпусів і господарської зони та патологоанатомічного відділення.

На території лікарні мають бути такі зони: -лікувальних комплексів - садово-паркова; для інфекційних - поліклініки; и неінфекційних хворих; -патологоанатомічного корпусу, господарських та інженерних споруд.

До складу лікарні загального типу входять: 1) приймальне відділення; 2) стаціонар із терапевтичним і хірургічним, акушерсько-гінекологічним, дитячим, інфекційним, анестезіологічно-реанімаційним, радіологічним відділенням, відділенням переливання крові з банком крові та кровозамінників тощо; 3) поліклініка;

4) лікувально-діагностичні підрозділи з відділеннями функціональної діагностики, рентгенодіагностики, фізіотерапевтичним, реабілітації та лікувальної фізкультури; 5) патологоанатомічне відділення з моргом; 6) допоміжні служби - харчоблок, пральня з дезкамерою, центральний стерилізаційний відділ, майстерні з ремонту медичної техніки й апаратури, гараж, овочесховище тощо; 7) адміністративно-господарська частина - канцелярія, медичний архів, бібліотека тощо.

Розміщення всіх вищезазначених підрозділів у лікарняних будівлях залежить від системи лікарняного будівництва. Будинок поліклініки розташовують ізольовано на відстані 30-50 м від лікувальних корпусів. Необхідно, щоб вхід у поліклініку був окремим.

Площа забудови лікарні повинна становити 12-15 %, зона зелених насаджень — не менше 60 %, решта території - пішохідні й проїжджі дороги. Ширина захисної зеленої смуги за периметром ділянки - 15-30 м.

Смуги зелених насаджень повинні бути розташовані між функціональними зонами лікарень шириною 15 м. Санітарний розрив між лікувальними корпусами та харчоблоком, патологоанатомічним корпусом і захисною смугою зелених насаджень - не менше ніж 30 м. Патологоанатомічний відділ з моргом розміщують в ізольованому місці, якого не видно з вікон лікарні.

Приймальне відділення. Приймання хворих є дуже відповідальною ділянкою роботою лікарні. Тут складається перше враження хворого про заклад, покликаний вилікувати його. Даний момент має велике значення для психологічного настрою пацієнта та успіху лікування. Таким чином, можна сказати, що приймальне відділення є дзеркалом лікарні.

Із підвітряного боку і нижче за рельєфом місцевості, на відстані 30-40 м від лікарняних будинків, розташовують господарське подвір'я з центральною котельнею, пральнею, дезінфекційною камерою, гаражами, складськими приміщеннями, овочесховищем. Господарське подвір'я ізолюють від інших зон смугою зелених насаджень завширшки 8-10 м.

До складу приймального відділення входять: - вестибюль, - довідкова, - роздягальня, - ванни-душові, - убиральня.

Слід відзначити, що перераховані частини розташовуються за потоковим принципом. Більшість хворих приймають у приймальному відділенні, яке міститься в головному корпусі. Окремими потоками йдуть інфекційні хворі, породіллі, хворі із шкірно-венеричною патологією та діти.

Хворі, направлені лікарями поліклініки на стаціонарне лікування, звертаються у приймально-виписну канцелярію, де їх приймає черговий медперсонал. Там пацієнтів реєструють, якщо необхідно - обстежують, проводять санітарну обробку, видають лікарняний одяг, взуття, рушник, дають направлення, вказують номер палати і проводять у відповідне відділення. Породіллі, минаючи канцелярію, потрапляють в акушерсько-гінекологічне відділення, заразні хворі - в інфекційне відділення.

Хворих, які потребують швидкої допомоги, направляються безпосередньо у лікувальне відділення приймального відділення. Це одна або дві великі палати на 10-12 ліжок, які розділено шторами з тканини або плівкового матеріалу, утворюючи начебто бокси. До кожного ліжка підведено трубопроводи для подачі кисню й інших медичних газів.

Біля кожного ліжка є настінні електричні лампи, сигналізація, яка дозволяє викликати медперсонал. Палати обладнано тумбочками, шафами для медикаментів та особистих речей хворого. У приміщенні є діагностична і лікувальна пересувна апаратура, яка в лічені секунди може бути подана до будь-якого ліжка. У палаті є умивальник.

Стаціонар складається із спеціалізованих відділень, призначених для пацієнтів із захворюваннями одного профілю. Спеціалізоване відділення є найважливішим функціональним елементом лікарні. Якщо в ньому міститься понад ЗО ліжок, його організовують із палатних секцій і розташованих між ними приміщень, які є спільними для всього відділення.

Згідно із сучасною світовою наукою і практикою, ліжковий фонд стаціонару поділяється на чотири класи: 1. Ліжка 1-го класу призначені для реанімації та інтенсивного лікування: їхня частка сягає 20 % щодо всіх ліжок. Це найбільш вартісні й оснащені ліжка і потребують відповідного штатного за безпечення. 2. Ліжка 2-го класу - для відновлювального лікування. Орієн товно їхня частка становить 45 % усього ліжкового фонду.

3. Ліжка 3-го класу - для тривалого лікування хворих із хронічною патологією. Складають 20 % усього ліжкового фонду. 4. Ліжка 4-го класу - для медико-соціального призначення, їх найменше - 15 %. Ліжка 2-го і 3-го класів становлять дві третини всього ліжкового фонду (65 %). Вони можуть бути організовані у вигляді денних стаціонарів або стаціонарів удома.

Патологоанатомічний корпус має бути максимально ізольованим від палатних корпусів та не проглядуватися з вікон лікувальних та рододопоміжних приміщень. Відстань від патологоанатомічного корпусу до палатних корпусів, харчоблоків має бути не менше 30 м.

На території инфекційної лікарні мають бути виділені «чиста» та «брудна» зони, ізольовані одна від одної лінією колючих земельних насаждень. На виїзді із «брудної» зони має бути передбачена покрита площа для дезінфекції транспорту.

Вимоги: Відстань між корпусами з вікнами палат має бути 2,5 м висоти протилежностоячої будівлі, але не менше 25 м. Віварій повинен знаходитися на відстані не менш, ніж 50 м від палат та 100 м від жилих приміщень.

Прибирання території повинно проводитися щоденно. Для прибирання сміття та побутових відходівна території встановлюються сміттєві баки зі щільно прилягаючими кришками на спеціальних площадках з асфальтним чи бетоновим покриттям.

Відстань площадки зі сміттєвими баками до палатних та лікувально-діагностичних відділень має бути не менше 25 м. Сміттєві баки повинні систематично підлягати промиванню та дезінфекції.

Вивіз сміття та харчових відходів має здійснюватися щоденно. Територія лікарні має бути віддалена від джерел шуму і забруднення повітря, грунту та води.

Між промисловими підприємствами та лікарняними ділянками встановлюються санитарно-захисні зони шириною залежно від шкідливості виробництва (СанПіН 22.1.1/2.11.1031-01). Найбільш зручною для розміщення лікарняного комплексу є ділянка прямокутної форми зі співвідношенням сторін 1:2, 2:3.

Лікарняна будівля повинна бути розміщена у напрямку зі сходу на захід, палати для інфекційних хворих краще розміщувати з оріентацією на південну сторону горизонту, операційні – на північну, для інших допустима вільна орієнтація.

Административно-господарчі будівлі можна розміщувати на межу ділянки. Щільність забудови ділянки лікарні повинна знаходитись в межах 12-15%. Площа земельних насаджень та газонів займає не менше 60% территорії.

В інфекційних лікарнях та відділеннях багатопрофільних лікарень для прийому хворих передбачаються приймально-оглядові бокси, кількість яких визначається в залежності від кількості ліжок у відділенні: до 60 ліжок - 2 бокси, від 60 до 100 ліжок - 3 бокси, від 100 ліжок — 3 4- 1 (додатковий бокс на кожні 50 ліжок у відділеннях).

До складу приміщень прийомно-оглядового боксу повинні входити: вхідной тамбур (зовнішній); оглядове приміщення; прибиральна та пердбокс, який служить шлюзом для входу персоналу з коридору прийомного відділення.

Площі приміщень прийомного відділення повинні становити: оглядова (без гінекологічного крісла) — 18 м2; санітарный пропусник: роздягальня - 6 м2, ванна з душем - 10 м2, процедурна - 12 м2, перев`язочна - 22 м2.

Внутрішнє планування прийомного відділення має забезпечувати профілактику профілактику внутрішньолікарняних інфекцій, які іноді приводять до status letalis, в іншому випадку час перебування паціентів у стаціонарі зростає.

Серед факторів, сприятливих для зростання внутрішньолікарняних инфекцій, можна відмітити такі: 1) поява нових діагностичних та лікувальних маніпуляцій; 2) приймання лікарських засобів (іммунодепрессантів), подавляючих іммунітет.

Серед госпіталізованих пацієнтів зросла кількість людей похилого віку, ослаблених дітей, пацієнтів з раніше невиліковними хворобами. Важливу роль в профілактиці внутрішньолікарняної інфекції відіграє сестринський персонал. Контроль за внутрішньолікарняними інфекціями здійснюють спеціалісти.

До складу боксів повинні входити: - санвузол (туалет + ванна), - палата, - шлюз між палатою та коридором, тамбур із виходом назовні. Полубокс назначений для індивідуальної госпіталізації хворого, але, на відміну від боксу, не має зовнішнього виходу.

Нормативи площі палати на ліжко: - інфекційне та туберкульозне відділення для дорослих - 7,5 м2 на ліжко, для дітей - 6,5 м2 на ліжко; - опікове- 10,0 м2 на ліжко; - інтенсивної терапії — 13,0 м2 на ліжко; - дитячі неінфекційні — 6,0 м2 на ліжко; - інші — 7,0 м2 на ліжко.

Основою стаціонару є палатна секція, що складаеться з: 1. палат, 2.поста чергової медичної сестри, 3.кабінету лікаря, 4.процедурної, 5.буфетної, 6.клізменної, туалету для хворих, 7.приміщення для миття суден, 8.приміщення для брудної білизни, 9.кладової чистої білизни, 10.приміщення денного знаходження хворих.

При поєднанні палатних секцій в відділення передбачаються деякі приміщення: -кабінет завідуючого; -кімната старшої медичної сестри, -кімната сестри-господарки; -приіещення для збереження аппаратури; -приміщення для персоналу; -туалет для персоналу.

В палатній секції для дорослих допускається знаходження 30 ліжок; для дітей до 1 року -24 ліжка.

Окрім палатних відділень до структури палатних відділень належать: - приймальне відділення; - приміщення виписки; - операційні блоки та операційний відділ; - відділ функціональної діагностики; - клініко-діагностичні лабораторії; - патологоанатомічне відділення; - аптека; - стерилізаційне відділення; - пральні; - харчоблок.

Приміщення лікарень, пологових будинків, повинні мати природне освітлення. Освітлення іншим світлом або лиш штучне освітлення допускається в кладових приміщеннях, санвузлах, ваннах, душових, гардеробних для персоналу.

Операційні, що проектуються с природним освітленням, необхідно орієнтувати на північний-захід, північ, північний-схід. Штучне освітлення повинне: відповідати призначенню приміщення; бути достатнім, регульваним і достатнім; не сліпити людину.