Презентація на тему:
Пристосування тварин до середовища існування

СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ ТВАРИН. ПОВЕДІНКА ТВАРИН. ЗВ’ЯЗОК ТВАРИН з ІНШИМИ КОМПОНЕНТАМИ ЕКОСИСТЕМ. Урок № 6

Мета. Освітня. Сформувати знання учнів про середовища існування тварин; звернути увагу на поведінку тварин та взаємозв’язок тварин з іншими компонентами екологічних систем. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та явища, уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища та всіх живих організмів, які мешкають у довкіллі.

Середовище життя — це та частина природи, у якій живуть організми, зазнаючи різних її впливів і самі впливаючи на неї. Усі організми перебувають у певних умовах навколишнього середовища, які включають у себе все неживе й живе.

Від поняття «середовище проживання» слід відрізняти поняття «умови проживання» — сукупність життєво необхідних факторів середовища, без яких живі організми не можуть існувати (світло, тепло, волога, повітря, ґрунт). На відміну від них, інші фактори середовища хоча й справляють істотний вплив на організми, не є для них життєво необхідними (наприклад, вітер, іонізуюче випромінювання, атмосферна електрика).

головні компоненти середовища проживання, тобто умови існування, без яких тварина не може обійтися і які завжди чинять на нього вплив в процесі життя це їжа, вода, повітря, температура середовища, житло, інші організми.

Біосфера Біосфера - це оболонка Землі, населена живими організмами.

Межі біосфери заселена полностью (выполнено не в масштабе)

Водне середовище. Вода є середовищем проживання багатьох організмів. З води вони отримують також усі необхідні для життя речовини: їжу, воду, гази. Тому якою б високою не була різноманітність водних організмів, усі вони мають бути пристосовані до головних особливостей життя у водному середовищі

У товщі води постійно перебуває велика кількість дрібних представників рослин і тварин, для яких характерне життя в завислому стані. Багато тварин пристосовані до пересування у водному середовищі. Активні плавці (риби, дельфіни, інші тварини) мають характерну обтічну форму тіла й кінцівки у вигляді плавників їхнє швидке плавання полегшується також особливостями будови зовнішніх покривів та наявністю спеціальної змазки — слизу, що знижує тертя об воду.

Вода має дуже високу теплоємність, тобто властивість накопичувати й утримувати тепло. Завдяки цьому у воді не буває різких коливань температури, які часто трапляються на суші. Це дуже комфортне для тварин середовище.

Наземно-повітряне середовище. Наземно-повітряне середовище було освоєне в ході еволюції після водного. Найбільш важливим фактором життя в наземно-повітряному середовищі є властивості та склад повітряних мас. Густина повітря набагато нижча, ніж густина води, тому в наземних організмів дуже розвинені опорні тканини — внутрішній та зовнішній,скелет. Форми руху вкрай різноманітні. У повітрі пересуваються птахи й чимало комах.

Повітряні маси характеризуються величезним об'ємом і повсякчас перебувають у русі. Температура повітря може змінюватися дуже швидко й на великих просторах. Тому організми, котрі живуть на суші, мають численні пристосування, що дозволяють витримувати різкі зміни температури або уникати їх.

Найкращим пристосуванням є розвиток теплокровності, яке виникло саме в наземно-повітряному середовищі. Загалом наземно-повітряне середовище більш різноманітне, ніж водне, оскільки умови життя в ньому істотно змінюються в часі та просторі.

Ґрунт. Ґрунт як середовище проживання — це верхній шар суші, утворений мінеральними частинками, переробленими діяльністю ґрунтових мешканців. Це важливий і дуже складний компбнент біосфери, тісно пов'язаний з її іншими частинами.

Життя ґрунту надзвичайно різноманітне. Деякі організми проводять у ґрунті все життя, інші — частину життя. Ґрунт відіграє величезну роль у житті рослин. Умови життя в ґрунті багато в чому визначаються кліматичними факторами, найважливішим серед яких є температура.

Тіла організмів як середовище проживання. Тіла багатьох організмів можуть служити життєвим середовищем для інших організмів (паразитів або симбіонтів). Головну роль для них має велика кількість їжі, відносна стабільність умов, захищеність від несприятливих факторів;

Життя всередині іншого організму характеризується великою сталістю порівняно з життям у відкритому середовищі. Тому організми, що знаходять собі місце в тілі рослин або тварин, часто повністю втрачають органи й навіть системи, необхідні видам, котрі живуть вільно. В організмів, що поселилися всередині інших організмів, не розвинені органи чуття або органи руху, замість них виникають пристосування для свого утримання в тілі хазяїна та ефективного розмноження.

В організмів, що поселилися всередині інших організмів, не розвинені органи чуття або органи руху, замість них виникають пристосування для свого утримання в тілі хазяїна та ефективного розмноження.

Фактори середовища—це ті умови, які впливають на організм. Серед них, як вам відомо, розрізняють три основні групи: фактори неживої природи; фактори живої природи; фактори, пов’язані з діяльністю людини.

Фактори неживої природи — це температура, світло, вологість, сольовий і газовий склад, вітер або течія, рельєф тощо. Одні з них, наприклад світло й температура, визначають розповсюдження по Землі більшості рослин та багатьох тварин. Інші, наприклад грунт, рельєф, кількість опадів, часто визначають утворення угруповань рослин, а разом з ними й розселення тварин.

Небагато факторів середовища залишаються протягом тривалого часу більш-менш сталими. Більшість з них змінюється як протягом доби (температура повітря, освітленість, вологість), так і протягом року (температура повітря, тривалість дня, сніговий покрив тощо). Нарешті, бувають зміни клімату через роки та десятиліття. Відповідні зміни відбуваються також у життєдіяльності рослин і тварин.

Частина простору, у межах якої поширені особини виду називається ареал. Сукупність організмів, які існують на ділянці місцевості з менш-більш однотипними умовами довкілля і взаємодіють між собою називають біоценозом.

А сукупність організмів та умов середовища називають біогеоценозом або екосистемою. Кожен вид у біогеоценозі живиться певною їжею і в свою чергу є базою живлення для інших видів, тобто вони пов’язані ланцюгами живлення.

Зв’язки і взаємовідносини між тваринами теж можуть бути найрізноманітніші. Треба зазначити, що всі ці взаємозв’язки надзвичайно складні. Часто буває важко визначити, корисні вони чи шкідливі для тих або інших організмів. Щоб вижити і залишити після себе потомство, тваринам потрібно пристосовуватися до склався в середовищі існування комплексу умов існування.

Діяльність людини, що впливає на життя організмів, називають антропогенним фактором. При цьому мають на увазі як безпосередній вплив людини на ті чи інші організми (скажімо, полювання, рибальство), так і непрямий. Наприклад, вирубуючи ліс, людина безпосередньо не знищує тварин, але створює такі умови, що одні з них не можуть існувати, а інші, навпаки, дістають можливість для посиленого розмноження. Останнім часом антропогенні фактори набувають дедалі більшого значення.

Принцип єдності організму та середовища ґрунтується на таких основних положеннях: 1 ) живі організми існують як відкриті системи, унаслідок чого вони поглинають із середовища чи видияють у середовище речовини й енергію 2) у зв'язку з постійною взаємодією організмів із середовищем у живих істот сформувалися процеси регуляції 3) живі організми здатні пристосуватися до умов середовища 4) не лише середовище впливає на організми, а й живі істоти зумовлюють зміни неживих і живих компонентів середовища

Отже, живі організми можуть існувати лише за умов постійного й нерозривного взаємозв 'язку із середовищем існування.