Презентація на тему:
"Палеоценова епоха"

Палеогеновий період «Палеоценова епоха» Підготувала: учениця 7А класу НВК «Гімназія №14» м.Луцьк Горковчук Анна

Зміст: Найголовніше про палеоцентову епоху Характерне для палеоценового періоду Фізико-географічні умови

Найголовніше про палеоцентову епоху Від 65 до 55 млн. років тому. Палеоцен ознаменував собою початок кайнозойскої ери. У той час материки все ще знаходилися в русі, оскільки "великий південний материк" Гондвана продовжував розколюватися на частини. Південна Америка виявилася тепер цілком відрізаною від іншого світу і перетворилася у свого роду плавучий "ковчег" з унікальною фауною ранніх ссавців. Африка, Індія й Австралія ще далі відсунулися один від одного. Протягом усього палеоцену Австралія розташовувалася поблизу Антарктиди. Рівень моря понизився, і в багатьох районах земної кулі виникли нові ділянки суші.

У палеоцені поступове місце вимерлих амонітів (найпоширенішої групи молюсків) у Світовому океані зайняли нові види черевоногих і двостулкових молюсків. З'явилися нові різновиди морських їжаків і форамініфер. Зникнення іхтіозаврів, плезіозаврів і інших морських форм життя, що вимерли наприкінці крейдового періоду, залишило в харчових ланцюгах морів і океанів безліч пробілів. Поступово ці пробіли заповнилися новими групами м'ясоїдних кісткових риб і акул, що прийшли на зміну вимерлим рептиліям — основним океанським хижакам.

Раптова загибель динозаврів залишила без нагляду багато "харчових ніш". В результаті частина ранніх ссавців перейшла до денного способу життя і суттєво урізноманітнила свій раціон. З'явилися також схожі на гризунів тварини, іменовані багатогорбистими, які жили на деревах, ці примати були величиною з білку — як видно, всеїдні. Дуже швидко ранні ссавці еволюціонували в безліч груп тварин усілякого вигляду і розмірів, що дозволяло їм заселяти практично будь-яке середовище проживання. Самими маленькими, імовірно, як і раніше залишалися комахоїдні. Більш великі тварини стали активними мисливцями, які харчувалися падлом (мертвими тваринами). З'явилися і по-справжньому великі травоїдні і хижаки. Незграбні травоїдні ссавці, амбліподи, поїдали листя й іншу рослинність. Бивні і дивні роги служили для захисту від хижаків. Амбліпода був невеликий: не більше поні. Плоскостопі м'ясоїдні ссавці, креодонти, по розмірах були не крупніше горностая, або: більше самого величезного ведмедя.

Палеоценова епоха Палеоценова епоха була найтеплішою та найвологішою. На суходолі переважали біоценози, основою яких були дерев'янисті покритонасінні (буки, дуби), голонасінні (кипарисові, соснові, гінкгові та ін.), скам'яніла смола яких відома під назвою «бурштин», та папороті. їхні рештки, потрапляючи на дно водойм, перетворились на буре вугілля.

На початку епохи вимерло багато груп давніх ссавців, що з'явилися у тріасовий і юрський періоди мезозойської ери. З'являються представники сучасних рядів хижих, гризунів і зайцеподібних, а також кілька нині вимерлих рядів. У морях досягають розквіту радіолярії та велетенські бентосні форамініфери з діаметром черепашки до 5 см . 

З'являються та широко розповсюджуються бурі водорості. У кінці епохи остаточно вимирають белемніти та багато видів хрящових риб. Із кісткових риб бурхлива адаптація відбувається серед променеперих. Вони стають домінуючою групою прісних і солоних водойм.

Висновок У палеоцені багато плацентарних ссавців залишалися маленькими тваринами, чимось схожими на своїх крейдових предків. Однак незабаром вони почали складати серйозну конкуренцію сумчастим. Плацентарні дуже швидко еволюціонували, і серед них виникали все нові види. Здатність підтримувати постійну температуру тіла, прогресивний спосіб розмноження і великий головний мозок дозволили їм стати процвітаючою групою тварин і поступово встановити своє панування на всій поверхні земної кулі. Сьогодні вони — найбільш процвітаюча група хребетних тварин. Нині їх нараховується близько 4000 видів. До них відносяться такі добре відомі тварини, як собаки, кішки, кажани, кити і мавпи, включаючи людиноподібних. Плацентарні ссавці населяють майже всі природні зони Землі. Вони пристосувалися до життя в самих пекучих пустелях і в самих холодних районах нашої планети, адаптувалися до умов проживання в повітрі й у воді.