Презентація на тему:
Одномембранні органели

Одномембранні органели

Будова та функції ендоплазматичної сітки Серед органел клітини найрізноманітнішими є одномембранні органели. Це оточені мембранами відсіки цитоплазми у вигляді пухирців, трубочок, мішечків. До одномембранних органел відносять ендоплазматичну сітку, комплекс Гольджі, лізосоми, вакуолі, пероксисоми тощо. Загалом вони можуть займати до 17% об'єму клітини. Ендоплазматична сітка – це одномембранна органела еукаріотичних клітин у вигляді замкненої системи канальців і плоских мембранних мішечків-цистерн.

ЕПС утворюють цистерни, трубчасті мембранні канальці, мембранні міхурці-везикули (транспортують речовини, що синтезуються) і внутрішня речовина – матрикс з великою кількістю ферментів. Ретикулум містить білки і ліпіди, серед яких багато фосфоліпідів, а також ферменти синтезу ліпідів, вуглеводів. Мембрани ЕПС, подібно до компонентів цитоскелету, полярні: з одного кінця вони нарощуються, а з іншого – розпадаються на окремі фрагменти. Розрізняють два види ендоплазматичної сітки: шорстку (гранулярну) і гладку (агранулярну). Шорстка ЕПС має рибосоми, які утворюють комплекси з іРНК, і присутня у всіх живих еукаріотичних клітинах, однак ступінь її розвитку різний і залежить від спеціалізації клітин. Гладка ЕПС не має рибосом і є похідною від шорсткої. Вона переважає в клітинах надниркових залоз, у м'язових клітинах, клітинах основних залоз шлунку. Будова Опишите исследования в 3–5 пунктах.

Гладка і шорстка ЕПС виконують спільні функції: 1) розмежувальну – забезпечує упорядкований розподіл цитоплазми; 2) транспортну – здійснюється перенесення в клітині необхідних речовин; 3) синтезуючу – утворення мембранних ліпідів. Функції Види та функції ЕПС Агранулярна 1) депонуюча; 2) синтез ліпідів і вуглеводів; 3) детоксикуюча Гранулярна 1) біосинтез білків; 2) модифікуюча; 3) участь в утворенні комплексу Гольджі

Комплекс Гольджі, його будова та функції Комплекс Гольджі – це одномембранна органела еукаріотичних клітин, основними функціями якої є зберігання та виведення надлишків речовин з клітин організму й утворення лізосом.

Побудована з мішечків, які називають цистернами, системою трубочок і міхурців різних розмірів. Цистерни комплексу Гольджі (КГ) також полярні: до одного полюса підходять міхурці з речовинами, які відриваються від ЕПС, з іншого полюса – міхурці з речовинами відокремлюються . У клітинах комплекс Гольджі розміщений, здебільшого, поблизу ядра. КГ є в усіх еукаріотичних клітинах, але його будова у різних організмів може бути різною. Мембрани комплексу Гольджі синтезуються гранулярною ЕПС, яка прилягає до нього. Під час поділу клітини КГ розпадається на окремі структурні одиниці, які випадково розподіляються між дочірніми клітинами. Функції 1) участь у побудові біологічних мембран; 2) утворення лізосом; 3) утворення пероксисом; 4) синтез сполук поверхневого апарату; 5) участь у секреції речовин з клітини. Будова

Лізосоми, будова та функції Лізосоми – це одномембранні органели еукаріотичних клітин, які мають вигляд округлих тілець. В одноклітинних організмах їх роль полягає у внутрішньоклітинному травленні, у багатоклітинних – вони виконують функцію розщеплення чужорідних для клітини речовин.

Лізосоми мають вигляд міхурців діаметром близько 0,5 мікрометрів, оточених мембраною і заповнених гідролітичними ферментами, що діють у кислому середовищі. Ферментний склад лізосом дуже різноманітний, він утворений протеазами , амілазами, ліпазами, нуклеазами та ін. Усього нараховується до 40 різних ферментів. При ушкодженнях мембрани ферменти виходять у цитоплазму і викликають швидке розчинення клітини. Лізосоми утворюються шляхом взаємодії КГ і гранулярної ЕПС. Ферменти лізосом синтезуються в гранулярній ЕПС та за допомогою міхурців переносяться до КГ, розташованого поряд з ендоплазматичною сіткою. Відтак через трубчасті розширення КГ ферменти переходять на його функціональну поверхню і упаковуються в лізосоми Функції 1) аутофагія – розщеплення в аутофаголізосомах власних компонентів клітини, цілих клітин або їхніх груп; 2) гетерофазія – розщеплення в фаголізосомах чужорідних речовин; 3) травна функція – в одноклітинних організмах ендосоми зливаються з фагоцитозними міхурцями і утворюють травну вакуолю, яка здійснює внутрішньоклітинне травлення; 4) видільна функція – видалення з клітини за допомогою залишкових тілець неперетравлених решток. Будова

Вакуолі та їх значення для клітин Вакуолі – одномембранні оргонели, заповнені рідиною. Утворюються вакуолі з міхурців ЕПС або КГ. Розташовуються в цитоплазмі прокаріотичних клітин, клітинах тварин, рослин. Особливо добре розвинені вакуолі в клітинах рослин, де займають більшу частину клітини. Мембрана, що їх оточує, називається тонопластом, а водний вміст – клітинним соком. Функції У клітинах вакуолі виконують дуже різні функції: перетравлення складних органічних речовин, видалення надлишку води і продуктів обміну, запасання речовин, підтримання сталої форми клітини, накопичення токсичних продуктів обміну, захист від поїдання та ін.

Єдина мембранна система клітин Єдина мембранна система – це комплекс мембранних структур, пов'язаних між собою просторово та функціонально. Тож до складу ЄМС входять: ЕПС, КГ, лізосоми, вакуолі, пероксисоми. Функціональний зв'язок цих органел у клітині можна продемонструвати на прикладі секреції травних ферментів у клітині підшлункової залози: у гранулярній ЕПС з амінокислот синтезується білок → накопичується в КГ, де відбувається синтез неактивних травних ферментів → концентрування ферментів у пухирцях Гольджі → перенесення їх до плазматичної мембрани → злиття пухирців з мембраною і виділення ферментів.