Презентація на тему:
"Валерій Шевчук"

Ліпше бути ніким, ніж рабом. Валерій Шевчук Український письменник, літературознавець, публіцист.  Валерій Шевчук (1939, 20 серпня)

Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення в 1956 р. школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Не вдалося і Валерій повернувся додому. Працював на ремонті Житомирського сільськогосподарського інституту (тепер — Житомирський національний агроекологічний університет) будівельним-підсобником.

У цей період захоплювався вивченням літератури, зокрема української. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга  Д. Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, «встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя». Г. Сковорода

У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: «Січ» (студія імені В. Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960 р. почав писати новели. У 1958 р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Київський університет

У 1961 р. дебютував оповіданням «Настунька» За 1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел, наступного року - 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах «Вітчизна» та «Літературна Україна». Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна — «Вона чекає його, чекає» — була навіть пізніше екранізована

1966 р. закінчив повість «Середохрестя». 1967 р. вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України. 1969 р. написав повість «Золота трава». У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». 

 Протягом 1979 — 1999 pp. Валерій Шевчук видав такі книги: «Крик півня на світанку» (1979), «Долина джерел» (1981), «Тепла осінь» (1981), «На полі смиренному» (1983), «Дім на горі» (1983), «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984), «Барви осіннього саду» (1986), «Три листки за вікном» (1986), «Камінна луна» (1987), «У череві апокаліптичного звіра» (1995), «Око прірви» (1996), «Жінка-змія» (1998), «Юнаки з вогненної печі» (1999), «Біс плоті» (1999) та ін.

1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури», наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном». З 1988 р. Валерій Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України. У 1999 р. був нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст.

На сьогоднішній день В. Шевчук — викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

В. Шевчук лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001). 29 листопада 2011 року була започаткована  у Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка премія Валерія Шевчука (Премія Шевчука) — творча відзнака за кращу книгу прози, видану українською мовою за попередній календарний рік. Книга М.Ільницького  «Людина в історії « (1989), у якій розглянуто твори Валерія Шевчука