Презентація на тему:
Кикоть Валерій Михайлович

Розділ: література рідного краю Кикоть Валерій Михайлович і Озірний Олексій Антонович

Кикоть Валерій Михайлович Кикоть Валерій Михайлович народився 29 липня 1961 року в селі Червона Слобода на Черкащині в сім'ї робітників. Закінчив Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка та аспірантуру при університеті. Працював військовим перекладачем у країнах Африки ( Ефіопії, Єгипті, Судані ), Ємені, Об'єднаних Арабських Еміратах, Англії та Німеччині. Сполучені Штати Америки він об'їздив уздовж і впоперек. Перед поверненням до Черкас останні чотири роки працював на Закавказзі.

Пізнаючи світ і себе в цьому світі, він випробовував себе на різних роботах і посадах: працював генеральним менеджером спільного американсько-азербайджанського підприємства ефірно-кабельного телебачення, викладав у вищому навчальному закладі, організовував ВНЗ, Українсько-Американську асоціацію обіймав у галузі освіти, створював приватну фірму, спільне підприємство. Наснагу для своєї творчості він черпає з джерел своєї душі, його поезія - це поезія його життєвих доріг. „Валерій Кикоть - це поет-мандрівник, світлого променя в душі.

Він сам і його поезія вабить чесністю передовсім до самого себе”, - так відгукується про свого колегу по письменницькому цеху Людмила Тараненко Творчість так просто не дається, - зізнається Валерій Михайлович, - її не сплануєш, не передбачиш. Вона відбирає чимало життєвої енергії. Заболіла душа от і шукаєш для неї ліків. І тоді найкращими ліками від душевного й фізичного болю стає поезія. М. В. Кикоть подорожує за кордоном.

Автор книг “Вірші. Переклади”, 1994, “Промені самотності”, 1998, “Один аспект мого життя”, 2001, “Королева дощу”, 2002, „Сніг помирає на землі”, 2004, „Тексти на піску”, 2005, „Квітка у вогні”, 2006, публікацій в українській та зарубіжній періодиці, наукових праць у галузі теорії і практики художнього перекладу. Поезія та проза позначені ліричністю, медитативністю, філософським наповненням та наявністю підтексту. Поезія перекладалася азербайджанською та македонською мовами. Перекладає з англійської, переважно класиків американської поезії.

Нині ж він випробовує себе на державній службі в облдержадміністрації. Щоденна клопітна робота не заважає йому творити. Проте, як зауважує Валерій Михайлович, на службі він сумлінний службовець, а поетом буває лише вдома. Його лірика глибоко філософічна. „Ніцше у філософії був поетом, а Кикоть у поезії є філософом", - так влучно висловився письменник Григорій Білоус, характеризуючи особливість поезій Валерія Кикотя. Залишаємо літературознавцям поціновувати достоїнства поетичних творів Валерія Кикотя, а вам, шановні читачі, пропонуємо добірку поезій із п'ятої книжки віршів і прози „Сніг помирає на землі", рукопис якої вже отримав схвальні відгуки черкаських письменників. Книжка вийшла друком на початку цього року.

Кикоть Валерій Михайлович на презентації своєї книжки в Польщі.(2007р.)

Кикоть Валерій Михайлович член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів. Автор книжок „Вірші. Переклади" (1994), „Промені самотності" (1998), „Один аспект мого життя" (2001), „Королева дощу" (2002), публікацій у поетичних колективних збірниках, у газеті „Літературна Україна", часопис „Холодний Яр", журналах „Сова", „Політика і культура", в інших вітчизняних та зарубіжних виданнях.

Озірний Олексій Антонович Озірний Олексій Антонович народився 1954 року в с. Вербівка Городищенського району. Навчався на факультеті фізичної культури Черкаського педагогічного Інституту. Жив і працював у Звенигородці спочатку у школі , потім психологом у Звенигородському центрі для молоді . Пише вірші. Друкувався в обласній та республіканській періодиці в колективних збірниках "Молоді черкаські поети" та "Толока", часописах "Український засів", "Дзвін", "Жива вода", альманах "Холодний Яр".

Олексій Озірний член Національної Спілки письменників України. Багато часу він приділяє роботі з творчою молоддю Звенигородщини - керує літературно-мистецьким об’єднанням "Звенигора". О. Озірний не міг не бути поетом. Сама Шевченкова земля виплекала його. По один бік Вербівки (села в якому він народився) - Тарасові Вільшана, Кирилівка, Моринці, по другий - Стеценкові квіти, по третій - пилиповичева Кайтанівка, Осьмаччина , Куцівка... Народ може бути щасливим, лише пройшовши шляхом прощі - осягнення, визнання гріховності попереднього свого життя І покаяння за нього, відмови від нього. Тому й назвав поет свою першу збірку "Пройда" (1995). У передмові до неї Дмитро Чередниченко пише: "Олекса Озірний - поет, що може гідно презентувати Шевченків край, його слово-чітке й глибоке, його думка - виколисана з болів коріння, його почуття - щирі і чесні":

В 1995 році виходить друга збірка О.Озірного "Козцький цвинтар". Творчість Олекси Озірного достойно оцінена - збірки "Проща" та "Козацький цвинтар" в 1997 ролі відзначений премією "Берег надії" ім. Василя Симоненка. Як автор поетичних збірок «Проща» та «Козацький цвинтар», численних публікацій в українських часописах та за кордоном - Австралії, Канади, США. Сьогодні О. Озірний працює у Черкаському міському відділі культури.

Використана література: В. Пахаренко О. Озірний козак.: (Кілька думок про дебют зб. віршів О. Озірного "Проща") // Холодний Яр. - 1996. - № 5. - С. 68-72. Кикоть В. Вірші. Переклади. - Черкаси; Сіяч. 1994.- 104 с. Кикоть В. Промені самотності; Поезії, переклади. - Черкаси; Сіяч. 1998. - 136 с. Непорожній О.С. Українська література.-К:Освіта,1995.-623с. http://www.vlada.kiev.ua/ums http://www.day.kiev.ua