Презентація на тему:
Амосов Микола Михайлович(6 грудня 1913 - 12 грудня 2002)

Амосов Микола Михайлович (6 грудня 1913 - 12 грудня 2002) Підготував учень 31-М групи Шамбір Олександр

Біографія М.М. Амосов народився 6 грудня 1913 р. в с. Ольхово Вологодської губернії. 1932 р. він закінчив Череповецький механічний технікум, після чого 3 роки працював змінним механіком на Архангельській електростанції. 1939 р. М.М. Амосов з відзнакою закінчив Архангельський медичний інститут, а 1940р. – з відзнакою Всесоюзний заочний індустріальний інститут. Під час Великої Вітчизняної війни М.М. Амосов був на фронті провідним хірургом польового госпіталю. З 1947 до 1952 р. працював головним хірургом Брянського обласного відділу охорони здоров’я і в цей час почав широко займатися грудною хірургією, проводив велику наукову роботу, 1953 р. захистив докторську дисертацію.

Біографія 1952 р. М.М. Амосов як видатний спеціаліст з грудної хірургії був запрошений до Київського інституту туберкульозу для керівництва спеціально створеною клінікою торакальної хірургії. Тут з особливою повнотою розкрився його різнобічний талант хірурга і дослідника, фізіолога й інженера, стали особливо плідною наукова, організаторська, практична, педагогічна і громадська діяльність.

Біографія Молодий хірург Микола Амосов Череповецький механічний технікум

Досягнення М.М. Амосов став одним з ініціаторів широкого впровадження в нашій країні хірургічного лікування захворювань легень, вніс багато нового в розвиток цієї проблеми. Його дослідження сприяли значному зниженню захворюваності на туберкульоз й корінному підвищенню ефективності лікування захворювання легень. 1961 р. праці М.М. Амосова з легеневої хірургії були відзначені Ленінською премією.

Досягнення У подальшому основним напрямком діяльності М.М. Амосова стала серцева хірургія. 1955 р. він уперше в Україні почав хірургічне лікування вад серця й одним із перших у Радянському Союзі 1958 р. широко запровадив у практику метод штучного кровообігу. 1963 р. Микола Михайлович першим у Радянському Союзі виконав протезування мітрального клапана, а 1965 р. уперше в світі створив і впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів. М.М. Амосов започаткував низку нових методів хірургічного лікування вад серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу.

Досягнення Один з етапів протезування мітрального клапану Перехресний кровообіг з найближчим родичем Аппарат штучного кровообігу

Праці М.М. Амосова з хірургічного лікування захворювань серця були відзначені Державною премією України (1998), Золотими медалями (1967, 1982) і срібною медаллю (1978) ВДНГ СРСР. У клініці, створеній М.М. Амосовим, виконано близько 7000 резекцій легень, понад 95 000 операцій із приводу захворювань серця, у тому числі понад 36 000 зі штучним кровообігом. 1983 р. клініка серцевої хірургії, якою керував М.М. Амосов, була реорганізована в Інститут серцево-судинної хірургії й на сьогодні є Українським республіканським кардіохірургічним центром. Щорічно в інституті здійснюється близько 3000 операцій на серці, у тому числі близько 2000 – зі штучним кровообігом. Проводиться розробка найважливіших проблем із серцевої хірургії. М.М. Амосов був першим директором, а з 1988 р. – почесним директором інституту.

1955 р. М.М. Амосов створив і очолив першу в країні кафедру грудної хірургії для вдосконалення лікарів. Потім з неї відокремилася кафедра анестезіології. Ці кафедри підготували понад 700 спеціалістів для України й інших республік Радянського Союзу. Крім хірургії, М.М. Амосов велику увагу приділяв сучасним проблемам біологічної, медичної і психологічної кібернетики. З 1959 до 1990 рр. він очолював відділ біологічної кібернетики Інституту кібернетики НАН України. Під керівництвом М.М. Амосова проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця й розробка методів машинної діагностики захворювань серця, розробка і створення фізіологічної моделі “внутрішнього середовища організму” людини, моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини. Нетрадиційність підходу, оригінальні погляди М.М. Амосова отримали широке визнання в нашій країні й за кордоном. За дослідження в галузі біокібернетики в 1978 і 1997 рр. він був нагороджений Державною премією України.

Підготував 22 доктори наук і понад 150 кандидатів наук, багато з яких очолюють великі наукові центри. М.М. Амосов був членом президії правління Українського товариства хірургів і кардіологів, Міжнародної асоціації хірургів і Міжнародного товариства серцево-судинних хірургів, Міжнародного товариства медичної кібернетики, Наукової ради з кібернетики України, членом редколегії редакційних рад багатьох вітчизняних і зарубіжних журналів. Свою роботу М.М. Амосов поєднував із великою громадською діяльністю, був депутатом Верховної Ради СРСР п’яти скликань. Микола Михайлович широко відомий як письменник. Його повісті “Думки і серце”, “Записки з майбутнього”, “ППГ 2266 (Записки польового хірурга)”, “Книга про щастя і нещастя” неодноразово видавалися в нашій країні і за кордоном. М.М. Амосов відзначений багатьма високими урядовими нагородами СРСР, Почесною відзнакою Президента України.

Відомий хірург у віці 90 років вигадав свій власний «рецепт» подолання старості – вирішив, що з роками можна боротись за допомогою сильного збільшення навантажень. Його зарядка – 2500-3000 рухів, половина з яких – з 5-кілограмовими гирями. Незважаючи на тяжкі хвороби, вік та погану спадковість (батьки та рідні не доживали навіть до п’ятдесяти), Микола Михайлович був настільки бадьорим, що спершу вважав: зможе подовжити життя до ста років. Свою систему обмежень і навантажень учений виклав у книзі «Роздуми про здоров’я», її наклад досяг 7 млн. примірників.

Клініка імені М. Амосова

Твори М.Амосова

12 грудня 2002 р. на 90-му році життя помер видатний хірург і вчений, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської й 3 Державних премій України, академік НАН і АМН України, заслужений діяч науки України, професор, доктор медичних наук Микола Михайлович Амосов. Ось як писали по смерті хірурга українські видання: «Усі вважали його людиною надзвичайно вольовою й сильною. Так і було, але за цими рисами ховалася вразлива, чутлива до чужого болю душа. Він надзвичайно переживав після невдалих операцій. Якось на операційному столі в М.Амосова померла дівчинка, і це було для нього настільки важким ударом, що він удома не знаходив собі місця. Несподівано для себе сів за письмовий стіл і записав усе, що пережив того дня. Так «народився» Амосов-літератор, і його книжки були настільки щирими й цікавими, що видавалися мільйонними накладами й успішно розходилися».