Презентація на тему:
"ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ"

Олександр Якович Кониський належить до того типу письменників – і водночас громадських діячів, які, не претендуючи на перші місця на "п’єдесталі" літератури певного періоду, зробили для неї наполегливою буденною працею більше, аніж хто інший.

Чи не найточніше життєву позицію Кониського характеризує його-таки вірш: Покинь високії слова. Возьмись за просте діло: У нас робітників нема, А ватажки нам надоїли. Кониський і був тим робітником на ниві українського письменства та громадського життя, без якого важко уявити другу половину ХІХ століття. І.Франко писав, що "Се був чоловік,— говорить далі І. Франко,— немов створений для перехідної доби, для заповнення ріжних люк, "для заселення пустелі, як каже Гейне".

За широтою діяльності з Кониським можуть зрівнятися хіба П.Куліш, Б.Грінченко та І.Франко (порівняння з останнім буде найдоречнішим, беручи до уваги і суспільствознавчі праці).

Життєвий шлях О.Кониського.

За підозрою в належності до нелегальної політичної організації в 1863 р. Кониського заарештували й вислали спочатку до Вологди, а потім до Тотьми. Та, повернувшись із заслання, Кониський, проживаючи під постійним поліцейським наглядом у Єлисаветграді, Бобринці, Катеринославі, не опускає рук, залишається вірним ідеї національного відродження свого народу.

"В потребі умів бути і новелістом, і повістярем, і драматиком, і поетом, і публіцистом, і сатириком", - так охарактеризував письменницьку діяльність О.Кониського І.Франко.

Кращі твори раннього Кониського близькі до творів Марка Вовчка тематикою, антикріпосницьким спрямуванням, певною спорідненістю стилістичних прийомів. Як і Марко Вовчок, Кониський виявляє себе майстром короткого епічного жанру, часто вдається до використання оповідної манери викладу, надає можливість самим героям — представникам народної маси — висловитися про своє гірке життя, систему образів і лексику щедро черпає з ресурсів усно-розмовної народної мови, фольклорних джерел.

Олександр Кониський – один з видатних трудівників на ниві українського письменства та громадської справи "темної пори" – другої половини ХІХ століття. "Палкий, діяльний, енергійний, Кониський більше здався б на громадського діяча, але природа не обминула його й літературним хистом і багато сили поклав він на розвиток рідного слова, якого великим був знавцем"  Праця для України, на благо її життя та її літератури – ось лейтмотив життя Кониського, незалежно від того, в якому таборі він знаходився. Чи не найактивніший учасник всіх громадських справ, був об’єктом як похвали, так і жорсткої критики. В літературі Кониський виступив як реаліст, причому кожен його твір був практичною реалізацією пропагованих ним ідей. Він не був революціонером, дотримуючись еволюційних та просвітницьких поглядів в українському питанні. Важливу роль Кониський відіграв як критик і публіцист, сформувавши засади народницького літературознавства, народницької критики, що стала провідною на десятиліття.