Презентація на тему:
Іван Карпенко-Карий

Іван Карпенко-Карий

Справжнє ім'я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім "Карпенко-Карий" поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»). Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше - канцеляристом міської управи. Іван Тобілевич

1864 - на службі в повітовому суді. 1865 - переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.

1870 - одружився з Надією Карлівною Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського (її внучатий племінник - відомий російський кінорежисер Андрій Тарковський). Яко посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому 7 дітей. Перша дружина Надія Тарковська

1881 - втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина. 1883 - в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М.Старицького.

Драматургові довелось переїхати до Новочеркаська, куди його було вислано у травні 1884р., за участь у діяльності гуртка та за допомогу політичним “злочинцям”. Щоб заробити на прожиття, піднаглядний Тобілевич працював підручним коваля, а згодом відкрив палітурну майстерню. 1886 - у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І.Карпенка-Карого.

1883 - одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького. 1884 - заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна». 1886—1887 - опублікував п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля». Софія Дітковська

1887 - отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі, названому на честь першої дружини, Надії (у Єлисаветградському повіті). Нині хутір є історико-культурним заповідником. 1888 - із І.Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата - Панаса Саксаганського. П. Саксаганський. І. Карпенко-Карий

1890 — вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч». Тобілевич І.К. у ролі Калитки у виставі "Сто тисяч" за п'єсою І.Тобілевича, 1896р.

1897 - склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив Панас Саксаганський. 1899 - написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття. 1900—1904 - створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море».

1906 - захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. 15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування. Драматурга поховано на хуторі Надія. Могила І.К.Тобілевича на кладовищі села Карлюгівка, поблизу хутора Надія.

Тобілевич І.К. у ролі Назара та Тарковська Н.К. у ролі Галі у виставі "Назар Стодоля" за драмою Т.Шевченка. Напис: "Ивану Карповичу Тобълевичу отъ Галі. N.N" Кінець 60-х років ХІХ століття.

Назар, Орися, Юрій – діти І.К.Тобілевича з нянею Шевченко Н.Т. Єлисаветград, фотоательє Ф.Кирдановського, 1883 р. Збірки “Драми та комедії” (4 та 5 том)

Рукопис драми "Мазепа" та план драми "Ґандзя", 1890-ті рр. Передано у 1958 році Кресаном А.А., зятем І.К.Тобілевича (м. Київ) Фонди Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Тобілевич Марія – донька І.Тобілевича.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!