Презентація на тему:
"Українське бароко"

Українське бароко

На західні землі України бароко прийшло рано,в перші роки XVII століття. Католицька громада Львова вже у 1644 році мала дивний зразок італійського бароко - Стрітенський костел босих кармелітів (збережений). Архітектор Джованні Баттиста Джизлєнні майже точно скопіював храм Карло Мадерно у Римі, побудований там у 1603 році . Зберігся й Петропавлівський костел, і монастир у Луцьку,побудований архітектором з Венеції Джакомо Бріано у 1606-1610 роках. Не вщухає захоплення й від костелу св. Трійці в містечку Олика, побудований Радзивіллами, де працювали Б. Моллі та Я. Маліверна ще в 1635-1640 роках (збіднілий,пошарпаний, але збережений). А будуть ще церковні барокові велетні в Барі, Городенці, Бучачі , Микулинцях, Золочеві, Вінниці, Ізяславі, Кременці,Почаєві. Шедеври бароко донині стоять у Львові, Бердичеві, Кам'янці-Подільському, Наварії, Угневі, Підкамені, Богородчанах.

Архітектура бароко На зміну архітектурі Відродження наприкінці ХVІ ст. приходить бароко, що відзначається : складними планами; контрастами об'ємів; пишним декоративним оздобленням. Головними об'єктами мистецтва бароко в архітектурі є : церква; палац ( кольоровий мармур, бронза, розписані статуї.)

Славилось мистецтво бароко водограями: водяні каскади, що шлейфами спадали донизу, у поєднанні з химерними скульптурами (морськими божествами, тритонами) створювали фантастичне враження. Карнизи фасадів помітно висунуті вперед, криволінійний обрис створює враження легких коливань декору. Архітектурні ансамблі бароко органічно вписуються в навколишнє середовище, стаючи частиною рухливого й мінливого світу.

Варфоломій Растреллі Андріївська церква Київ 1747-1753

Церква всіх святих Києво-Печерська Лавра 1696-1698

Троїцький собор 1674-1676

Колокольня Софіївського собору в Києві 1701

Брама Зборовського в Києві 1746-1748

Вівтар часовні Боїмова у Львові

Український живопис в стилі бароко В українському живописі стиль бароко позначився насиченістю композицій, колористичною вишуканістю й декоративністю. Персонажі на іконах і портретах зображуються в дорогому одязі, типаж і аксесуари українізуються («Св. Параскева П'ятниця», 1701, майстра Пилипенка з с. Високого, розписи Рутковича в церкві Скваряви та Кондзелевича в Богородчанах). У портреті помітне прагнення до імпозантності пози, небуденного оточення (портрет воєначальника Григорія Гамалії в Київському музеї українського мистецтва). Риси піднесеності і декоративності яскраво виявилися у скульптурі ратуші в Бучачі, рельєфах дзвіниці Софійського собору в Києві. Риси бароко виступають також у розписах Троїцького собору Густинського монастиря (кінець XVII ст.) та пізніше Троїцької церкви Києво-Печерської лаври, виконаних під керівництвом А. Галика. Тут композиції сповнені динаміки й руху, а персонажі подані в природних позах, в золототканому і багато орнаментованому одязі.  

Зображення святого Георгія Київ 18 століття

Зображення Святих великомучениць Анастасії та Уліанії Київ 1740

Відтворені образи Святих великомучениць Варвари та Катерини Львів 1740

Український іконопис в стилі бароко Бароко яскраво відбилося в різьбі дерев'яних іконостасів середини XVIII ст., які являли собою величні декоративні композиції, що ніби золототканими завісами закривали вівтар (іконостас Покровської церкви в селі Великі Сорочинці Полтавської обл., 1732, та ін.), а також у ювелірних виробах (келихи, блюда, оправи Євангелія тощо) і в книжковій графіці, гравюрах.

Ікона Покрови Богородиці перша половина 18 століття

Ікона Святого Миколая з житієм 1680-1685

Зразок розпису церкви в стилі бароко приблизно 1760

Бароко в літературі На Україні першим письменником, у якого знаходяться риси барокового стилю, можна вважати Івана Вишенського: його довгі періоди, нагромадження паралелізмів, сміливі антитези, стиль промовця чи ліпше пророка, майже неймовірне нагромадження формальних прикрас (що у цього геніального письменника ніколи не закривають, не усувають з поля уваги змісту) могли б дозволити нам прилучити його твори до літератури бароко, коли б джерела його стилістики не були зовсім інші: це святе Письмо та отці церкви, найбільше, мабуть Златоуст. Щоправда, Вишенський, мабуть, знав уже бароковий стиль (з польської полемічної літератури) та де в чому міг його й наслідувати. Але ідеологія його теж зовсім не барокова: це не програма сполучення цінних елементів ренесансу зі старою традицією, а програма повного повороту до чистої традиції. Але цікавий приклад «бароковості» Вишенського перед бароко характеризує спорідненість бароко з українським духовним стилем; так само характерний є й бароковий характер деяких сторінок пишного «пізньовізантійського» стилю Галицько-Волинського літопису.

Справжній початок бароко — це Мелетій Смотрицький, це проповіді та почасти вірші Кирила Транквіліона Ставровецького, а повна перемога бароко — утворення київської школи. Найбільшими культурно-політичними успіхами, які відіграли велику роль в історії українського барокового письменства, були: відновлення православної ієрархії 1620 р. та заснування київської школи 1615 р. і її реформи, проведені Могилою (1644 р.) та Мазепою (1694 р.). Іван Вишенський Кирил Транквіліон Ставровецький Мелетій Смотрицький

Бароко в Україні поширюється в усіх жанрах тодішньої літератури. В поезії українського бароко виникає силабічний вірш, поряд з яким існує також вірш народний. Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня. Різноманітні жанрові форми існують і всередині поезії світської: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо. українського бароко були так звані «віршові іграшки» — твори експериментальні, формотворчі, певною мірою «авангардистські». Поширені були такі форми, як акростих і мезостих (у першому початкові літери кожного рядка утворювали ім’я автора, у другому — потрібні слова складалися з літер, що знаходилися посередині вірша), кабалістичні вірші (числове значення слов’янської абетки давало можливість підрахувати рік написання твору), фігурні вірші (друкувались у формі хреста, яйця, чарки тощо). І. Величковський створює «раки літеральні» — вірші, рядки яких можна читати однаково як справа наліво, так і зліва направо («Анна пита мя я мати панна…»), алфавітний вірш, слова якого починаються з літер алфавіту («Аз благ всѣх глубина, // Дѣва єдина…»), вірш-Протей, що створювався за допомогою механічної перестановки слів з місця на місце: Яко ниву рясно плоди украшают, Тако діву красно роди ублажают. Ниву рясно плоди украшают яко, Діву красно ублажают тако. Рясно плоди украшают ниву, Красно роди ублажают тако діву...