Презентація на тему:
організація навчання

Забезпечення ефективного планування та організації освітнього процесу дошкільного навчального закладу . Підготувала студентка Фіяло Яна

План: 1. Забезпечення ефективного планування та організації освітнього процесу дошкільного навчального закладу. 2. Особливості освітнього простору сучасного дошкільного навчального закладу. 3. Організація освітнього середовища.

1. Забезпечення ефективного планування та організації освітнього процесу дошкільного навчального закладу. Для успішного здійснення завдань дошкільної освіти вирішальною має стати практика визнання пріоритету дитячого буття, за якої в центрі уваги є дитина. Щоб забезпечити гармонійну єдність процесів виховання і навчання, спрямовану на розвиток і саморозвиток дітей, необхідне цілеспрямоване, раціональне планування.

Відмінною рисою планування є його спрямованість на створення і зміну організованих процесів розвитку, виховання і навчання. Воно дозволяє обґрунтовувати прогноз, розробку і реалізацію тих змін в конкретному педагогічному середовищі, які сприяють його вдосконаленню. Зазначимо, що під «педагогічним плануванням» ми розуміємо процес.

Продуктами планування в інтелектуально-інформаційному плані є організація різних видів діяльності, які несуть у собі як раціональні, так і ціннісно-смислові риси. Здійснення запланованих дій відбувається в оточенні деякого динамічного внутрішнього і зовнішнього середовища, яке впливає на процес реалізації дій певною мірою

Основні пріоритети подальшого розвитку та оптимізації дошкільної освіти: – впровадження особистісно - орієнтованої моделі виховання; – гуманізація освітньо-виховного процесу; – орієнтація на активне проходження дитиною кожного вікового періоду дошкільного дитинства; – впровадження інноваційних освітніх технологій; – інтегрований підхід до організації та змісту освіти; – забезпечення наступності між дошкільною і початковою ланками безперервної освіти; – взаємодія суспільного і родинного виховання.

Планування освітнього процесу в різних вікових групах дошкільного закладу має відповідати низці сучасних вимог: орієнтуватися на пріоритетні потреби сьогодення у забезпеченні належної якості розвитку, вихованості і навченості дитини дошкільного віку; забезпечувати право дитини на реалізацію свого природного потенціалу, її основних життєвих тенденцій до самореалізації, саморозвитку і самозбереження; забезпечувати право педагога на свободу вибору під час визначення форми планів, напряму та змісту власної педагогічної діяльності; спиратися на досягнення психологічної, педагогічної та інших наук, передового педагогічного досвіду;

органічно поєднувати формування базису особистісної культури дошкільника з національною культурою українського народу, культурними надбаннями попередніх поколінь і світової культури; здійснюватись на засадах доцільності, помірності, відповідності обраній стратегії та державній програмі; враховувати міжпредметні, інтегративні зв’язки, досягаючи взаємопроникнення і логічного підпорядкування всіх складових плану під час вибору тематики різних форм роботи з дітьми, визначення ускладнень змісту і методики їх проведення.

Умовами ефективної організації життєдіяльності дитини в дошкільному закладі є: Забезпечення емоційного комфорту, створення атмосфери доброзичливості, надання дитині можливості звернутися до дорослого в ситуаціях страху, невідомості; сприяння відчуттю захищеності, довіри до навколишнього світу. Створення розвивального, природного, предметно-ігрового та соціального середовища. Інтеграція змісту освіти в різних видах діяльності дітей. Професійна готовність педагога ( компетентність в основних сферах життєдіяльності, знання вікових та індивідуальних особливостей дошкільників, готовність до змістовного спілкування з ними, володіння сучасними освітніми технологіями).

Буття дитини в дошкільному закладі – це послідовний перебіг певних його складових, які нормують чергування активної діяльності та відпочинку. Основні з них : ранкові, денні, вечірні прогулянки; різноманітні гігієнічні процедури; харчування ( сніданок, обід, підвечірок); ігри ( самостійні та організовані); спілкування ( з дорослими та дітьми); заняття ( колективні, підгрупові, індивідуальні, самостійні); відпочинок, релаксація, сон.

Здійснений аналіз уможливлює формулювання основних положень щодо планування освітнього процесу в умовах сучасного дошкільного навчального закладу: 1. Основою планування є та програма виховання дітей в дитячому садку, яка прийнята для керівництва і ставить перед педагогами конкретні завдання щодо формування особистості дошкільника. 2. План має будуватися на основі дидактичних принципів: взаємозв’язку всіх розділів виховної роботи, систематичності, послідовності, доступності, повторюваності матеріалу, диференційованого та індивідуального підходів до дітей.

3. При складанні плану враховуються конкретні педагогічні умови (віковий склад групи, рівень розвитку дітей, оволодіння знаннями, навичками, уміннями, умови дитсадка, напрями роботи колективу та інше). 4. План мусить бути календаризованим, тобто чітко передавати зміст роботи з малюками впродовж дня. У ньому вказується, в яких видах діяльності, на яких заняттях, в які моменти життя буде здійснюватись та чи інша виховна робота. 5. Форма планування може бути різною (для педагога-початківця, стажиста, вищої кваліфікаційної категорії). Вона затверджується педагогічною радою дошкільного закладу, заноситься в протокол (із вказівкою прізвища педагога і форми планування – поширеної чи спрощеної). Проте в жодному випадку не допускається пропущення окремих видів занять та діяльності дітей пішохідні переходи, сюжетно-рольові ігри, конструктивно-будівельні, театралізовані ігри, самостійна художня діяльність, художня праця і таке інше.

2. Особливості освітнього простору сучасного дошкільного навчального закладу. На думку К. Крутій «освітній простір» відноситься до складних, багатоаспектних педагогічних явищ, які характеризуються не стільки кількісними, скільки якісними показниками. Необхідною умовою планування освітнього простору ДНЗ є визначення аспекту сприйняття цього особливого педагогічного явища. Обраний аспект відноситься до низки сутнісних характеристик освітнього простору ДНЗ і є системоутворювальним чинником

Освітній простір ДНЗ складається з таких компонентів: взаємодія з різними освітніми інститутами, соціальними партнерами й учасниками педагогічного процесу; предметно-розвивальне середовище; освоєння змісту дошкільної освіти.

Принципи планування освітнього простору охоплюють: розвиток дошкільника в контексті особистісно-зорієнтованого підходу з урахуванням сензитивних періодів, провідних видів діяльності, а також творчого розвитку дитини як суб’єкта своєї життєдіяльності; урахування соціокультурного контексту проектування, його культуровідповідності та діалогічності; ампліфікацію (збагачення) умов розвитку від мономоделі середовища до середовища відкритого типу; інтеґрацію спілкування, пізнавальної, перетворювальної, оцінно-контрольної та інших видів діяльності дитини; взаємодію соціокультурного досвіду, професійного, особистісного досвіду педагога і особистісного досвіду дитини; співтворчість і співпраця всіх суб’єктів освітнього простору.

Проектування освітнього простору ДНЗ – складний багаторівневий процес, що реалізовує у взаємозв’язку діагностичну, проектно-нормативну, прогностичну, організаційно-координаційну, коректувальну, аналітико-інформаційну педагогічну діяльність

Об’єктами проектування освітнього простору є: вихованість і навченість дітей, професійна компетентність і майстерність педагога, процеси педагогічної діяльності; діяльність (творча, трудова, професійна). Основними функціями управління проектуванням освітнього простору науковці називають інформативну, мотиваційну, розвивальну, координаційну

3. Організація освітнього середовища. Освітнє середовище – це форма діяльності людей, яка утворюється в результаті їх спільної взаємодії в освітньому процесі.

Отже, під освітнім середовищем розумітимемо спеціально створене предметне й соціокультурне оточення дитини, що включає різні види умов і засобів здобуття освіти, способи забезпечення продуктивної діяльності, це система впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, які містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні.

Не можна не зазначити і той факт, що в педагогічній теорії і практиці поширеним є також поняття «розвивальне середовище», яке близьке за змістом до поняття «освітнє середовище».

Ми дотримуємось визначення, запропоноване К. Крутій, яка під розвивальним освітнім середовищем розуміє спеціально змодельовані умови, що забезпечують різноманітні варіанти вибору шляху розвитку і дорослішання особистості. Створення освітнього середовища дозволяє дитині усвідомити власні можливості, виявити ініціативу і всебічно реалізувати себе.

Важливим у плануванні та організації освітнього середовища в ДНЗ є вимога у тому, що цей процес має базуватися на аналізі вікових та індивідуальних особливостей вихованців, підпорядковуватися принципам доцільності ( здорового глузду ) та системності. Педагог планує освітню роботу як з усіма вихованцями, так і з окремими дітьми ( новачками, тими, хто часто хворіє і не відвідує через це дошкільний заклад, хто з різних причин має проблеми в особистісних досягненнях тощо).

Варто час від часу застосовувати диференційований підхід у доборі різних за змістом, складністю, умовами організації завдань; надавати вихованцям можливість самостійно обрати зміст, матеріал, варіант виконання. Це стосується як групи в цілому, так і дітей, які випереджають або відстають від них ( поділ умовний, оскільки розвиток – процес динамічний).

Реалізація сучасних підходів до освіти дошкільнят (здійснення ідей розвивального навчання та особистісно-орієнтована модель взаємодії вихователя і дитини) можлива тільки при дотриманні принципів побудови освітнього середовища в групі ДНЗ.

Н. Лохвицька виокремила такі основниі принципами облаштування освітнього середовища для дітей в дошкільних навчальних закладах є: 1. Принцип взаємодії означає, що провідною умовою впровадження особистісно орієнтованої моделі взаємодії дорослого з дітьми є встановлення між ними позитивних стосунків.

2. Принцип активності, самостійності й творчості полягає в тому, що діти, діючи в організованому предметно-ігровому середовищі, мають змогу розвивати власні інтереси, певні риси характеру, емоції та почуття. 3. Принцип динамічності полягає в тому, що предметне довкілля, яке оточує дитину, змінюється залежно від її віку, індивідуальних особливостей, пори року, тем, які вивчаються.

4. Принцип вільного центрування передбачає створен ня певних куточків залежно від програми навчання і виховання дітей. 5. Принцип емоційного комфорту передбачає створення в групі домашнього затишку – атмосфери, в якій дитина почувається психологічно врівноважено. 6. Принцип естетичності полягає у правильному доборі обладнання за кольором, формою, розмірами та в оптимальному розміщенні предметів у предметно-ігровому середовищі.

7. Принцип зв’язку з реальним життям передбачає відповідність розвивального предметного середовища сучасним вимогам, тобто соціокультурним особливостям суспільства, в якому діти живуть. 8. Принцип урахування вікових особливостей дітей полягає в тому, що добирання матеріалів і розміщення їх у куточках розвивального середовища здійснюється залежно від віку вихованців.

До основних видів освітнього середовища належать: ігрове, предметно - розвивальне, навчальне, інформаційно-освітнє середовище

Психолого-педагогічні дослідження вітчизняних вчених (Артемова Л. В., Бойченко Н. О., Кудикіна Н.В.,  Григорепко Г. І., Щербакова К. Й. та ін.) свідчать про формування важливих новоутворень у грі – провідній дитячій діяльності. Тому не випадково грамотне педагогічне керівництво ігровою діяльністю є однією з умов повноцінного розвитку дошкільника. Реалізація цієї умови потребує і правильної організації предметно-ігрового середовища, за допомогою якого педагог створює для дитини зону найближчого психічного розвитку.

Предметно-ігрове середовище буде розвивальним за умов, якщо: воно розширює, поглиблює уявленим дошкільників про особливості людською житла та найважливіші для людського буття споруди соціального призначення і транспорт. удосконалення вміння дитини використовувати за призначенням предмети та знаряддя; вправляє в умінні самостійно визначати ігровий сюжет, робити його змістовним, розподіляти ігрові ролі, дотримуватися правил рольової поведінки, налагоджувати ігрову взаємодію, використовувати й розподіляти іграшки та ігрові атрибути; реалізовувати ігровий задум, перетворювати ігровий простір; орієнтує в творах мистецтва (образотворчого, музичного, театрального, літературного), допомагає опанувати мову цих видів мистецтва, передавати художній образ різними мистецькими засобами, стимулювати до творчості.

На сучасному етапі найбільш відомою є класифікації іграшок, запропонована С. Новосьоловою. На нашу думку, ця класифікація найбільш повно відображає реальну ситуацію відносно іграшок нового покоління, які сприяють розвитку дитини. Автор виділяє такі іграшки: – сюжетно-образні; – дидактичні (навчальні); – іграшки-головоломки; – музичні; – спортивні; – театральні; – святково-карнавальні; – іграшки-забави.

Навчальне середовище ДНЗ, тісно взаємопов’язане з предметно-розвивальним, оскільки у своїй діяльності педагог використовує всі компоненти предметного середовища, тому навчальне середовище ми розуміємо як систему матеріальних об’єктів і засобів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її інтелектуального і фізичного стану відповідно до вимог основної загальноосвітньої програми дошкільної освіти.

Інформаційно-освітнє середовище ДНЗ. Сучасне світове цивілізоване співтовариство здебільшого базується на інформаційних телекомунікаційних технологіях. Під впливом процесу інформатизації створюється, розвивається нова структура – інформаційне суспільство. Активне впровадження технологій інформатизації сучасного суспільства торкнулося й системи освіти. Забезпечення галузі освіти теорією і практикою розробки та використання ІТ є одним з найважливіших засобів державної освітньої парадигми, спрямованої на створення максимально сприятливих умов для саморозвитку особистості

Виходячи з особливостей діяльності ДНЗ, інформаційне середовище у контексті планування та організації освітнього процесу в ДНЗ може розглядатися на двох рівнях: на рівні інформаційне середовище дошкільного навчального закладу – ведення ділової документації дошкільної установи, документації керівника дошкільного закладу, методиста; створення електронних баз та паперових носіїв інформативної, довідкової та професійної літератури; ведення фінансового обліку ДНЗ; ведення (електронне та паперове) документації медсестри, завідувача господарчої частини; створення сайту ДНЗ, електронне листування та обмін інформацією тощо.

на рівні інформаційного середовища групи дошкільного закладу – відображення на електронних носіях планування роботи вихователя протягом дня (тижня, місяця, кварталу, року); використання комп’ютерного обладнання в освітньому процесі; використання різних видів ТЗН.