X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Ергономіка у структурі перетворювальної діяльності

Завантажити презентацію

Ергономіка у структурі перетворювальної діяльності

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Роботу виконала: Невмивана Юлія І. Ергономіка у структурі перетворювальної діяльності

Слайд 2

Бізнес вийшов на якісно новий рівень конкурентної боротьби за виробництво продуктів і збут продукції. У сучасному інформаційному суспільстві зростає роль людини як суб’єкта праці і управлінця виробництвом. Оригінальні задуми, сформульовані словами, образи уяви і фантазії у зображеннях, пошукові макети або виробничі зразки з матеріалів — це продукти творчості: наукової, художньої, технічної. Продукти всіх трьох видів творчості поєднуються у нових перспективних проектах, які приймає виробництво. Проектне формотворення продовжується машинним тиражуванням. Для реалізації проектів розробляються новітні технології. Результатом технологій є масовий випуск продукції. Продукти творчості «опредмечуються» у продукції технологічних процесів. У сучасній ергономічній науці з’явилися нові задачі досліджень: Вивчення людини як компонента автоматизованої системи виробництва. Проектування нових засобів виробничої діяльності. Підготовки, тренування і відбору операторів. Досліджується низка чинників, які впливають на людину як компонента автоматизованої системи виробництва: втома, монотонність операцій, перцептивне та інтелектуальне навантаження, умови роботи, фізичні фактори довкілля, біомеханічні та психофізіологічні чинники. Проектування нових засобів виробничої діяльності спрямовується здебільшого на забезпечення взаємодії людини і машини. Для цього проектуються візуальні і слухові індикатори, органи управління, спеціальні вхідні системи ЕОМ, нові інструменти і прилади. Задачі системного характеру, пов’язані з розподілом функцій між оператором і машиною, з організацією робочого процесу віднесено до підготовки, тренування і відбору операторів. 1. Загальні питання ергономіки

Слайд 3

Офіційно термін «ергономіка» був прийнятий в Англії у 1949 році, коли група вчених поклала початок організації ергономічних досліджень. Наукове вивчення трудової діяльності пов’язують з ім’ям американського інженера Ф. Тейлора і його учнів. У результаті їхніх досліджень була створена і впроваджена у виробництво концепція інженерного проектування методів роботи і покладений початок ергономіці. Тейлоризм розглядав людину як частину машини або як додаток до неї. 2. Історія становлення та сутність ергономічної науки

Слайд 4

Подальший розвиток виробництва вимагав урахування психологічної складової процесу праці. Відтоді і до цього часу досліджуються психологічні властивості людини в процесі праці: сприйняття, пам’ять, мислення, здатність концентрувати увагу, а також розроблені деякі психодіагностичні методи відбору робітників для певних трудових процесів. У другій половині XX століття видатний учений Роджер Сперрі отримав Нобелівську премію за відкриття функціональної асиметрії правої і лівої півкуль головного мозку. Учений використав апаратурні методи діагностики. Завдяки спеціальним шоломам у студентів фіксувалися електромагнітні хвилі, індуковані мозком у процесі різних видів діяльності: прослуховувалася музика, робилися математичні розрахунки, читалися поетичні і прозові твори, розглядалися графічні зображення, створювалися умови для занурення у світ мрій тощо. Виявилося, що одні види діяльності зумовлюються лівим мозком, а інші — правим. Причому у момент активності однієї півкулі інша «відпочиває». Завдяки відкриттю явища функціональної асиметрії у діяльності півкуль мозку людини стало зрозуміло, що працівників можна поділити за трьома основними типами: «художники-глядачі», «мислителі-слухачі», «майстри-діячі»

Слайд 5

Ергономіка застосовує різноманітні методи дослідження, які використовуються різними науками, зокрема технічними й гума нітарними. Таке різноманіття пов'язано зі специфікою самого об'єкта дослідження та складністю трудової діяльності як процесу. Незважаючи на те, які методи використовуватимуться для до слідження системи, виокремлюють три основні принципи вив чення ергономічних явищ: єдність свідомості та діяльності; людину як визначальний елемент системи, в якій відносини формуються як «суб'єкт праці — засоби праці»; системності та комплексності. 3. Методи й засоби ергономічних досліджень

Слайд 6

Сутність першого принципу у тому, що будь-яка трудова діяль ність обов'язково є цілеспрямованою, а, отже, свідомою, тобто такою, що має соціально-економічну мету задоволення інтересів соціальних груп суспільства. Крім того, ергономіка, моделюючи системи, ставить завдання не лише задовольнити об'єктивні по треби людства, а й забезпечити розвиток особистості, ефективне використання творчого потенціалу. Другий принцип свідчить про те, що будь-які наукові дослі дження систем мають починатися з аналізу людини як елемента системи, адже вона не лише є цілеформуючим елементом, а й може обирати, змінювати засоби праці, впливати на зовнішнє се редовище. Останній принцип є дуже важливим, оскільки, зважаючи на динамічність системи, її не можна розглядати одномоментно. До слідження необхідно проводити послідовно та постійно. Крім то го, даний принцип вимагає розгляду системи як єдиного цілого та узагальнення відокремлених знань щодо стану та перспектив проектування кожного з елементів системи, тому для системного підходу в ергономіці характерним є обов'язковий аналіз можли вих наслідків експлуатації системи, зокрема ризиків для здоров'я людей та змін навколишнього середовища.

Слайд 7

ІІ. ЕргоНОмічний підхід до праці

Слайд 8

Загальні поняття Умови праці - сукупність виробничих, економічних, соціальних та інших чинників трудового середовища, які впливають на здоров я і працездатність людини в процесі праці. Ергономіко-педагогічні умови праці - сукупність специфічних чинників, що впливають на обсяг і тривалість навчально-інформаційного, психофізіологічного та емоційного навантаження у процесі навчально-виховної діяльності учителів і учнів. Соціально-економічні - включають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці. Психофізіологічні фактори - обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне і нервово-психічне навантаження монотонність, темп і ритм праці). Санітарно-гігієнічні умови - визначають зовнішнє виробниче середовище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення тощо), а також санітарно-побутове обслуговування на виробництві. Естетичні - сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу тощо). Соціально-психологічні   фактори - характеризують взаємовідносини в трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат. 1. санітарно-гігієнічні та естетичні умови праці

Слайд 9

Слайд 10

Навчальні приміщення та робочі місця максимально сприятливо освітлюють, що має велике значення для забезпечення працездатності учнів. Недостатнє освітлення пригнічує психіку дитини і гостроту зору та слуху, а отже, працездатність і якість навчальної діяльності. Шкільне освітлення влаштовують із дотриманням таких критеріїв: достатність; рівномірність у часі та просторі; відсутність тіней на робочому місці і ймовірності засліплення; уникнення перегріву приміщення. Для освітлення шкільних приміщень використовують природне та штучне освітлення. Природне освітлення. Воно є найкращим за біологічними властивостями для очей людини, однак для створення оптимальних умов навчання природне освітлення теж нормують, дотримуючись таких вимог: вікна класів, кабінетів і лабораторій (крім кабінетів креслення та малювання) орієнтують на південь, південний схід чи схід, за необхідності застосовують сонцезахисні пристрої; для максимально тривалого проникнення сонячних променів у приміщення вікна мають бути витягнутими в горизонтальному напрямку і розташованими якнайближче до стелі, а від підлоги - на висоті 75-80 см; вікна повинні мати достатні розміри та якісне скло (показник світлопропускання не менше 80%), а міжві-конні проміжки не мають перевищувати ЗО-50 см. Освітлення

Слайд 11

Гігієнічну оцінку природного освітлення визначають комплексом показників: коефіцієнтом природного освітлення, світловим коефіцієнтом, кутом світлового отвору, кутом падіння світла, коефіцієнтом заглиблення. Коефіцієнт природного освітлення (КПО) - це відношення освітленості (в люксах) горизонтальної поверхні на робочому місці до освітленості розсіяним світлом горизонтальної поверхні поза будівлею, виражене у відсотках (для навчальних приміщень не менше 1,25-1,50% ). Світловий коефіцієнт - це відношення загальної площі заскленої поверхні вікон до площі підлоги у приміщенні (у навчальних приміщеннях - понад 0,20; у жилих кімнатах - понад 0,12). Кут світлового отвору - кут, під яким видно небо із точки на робочому місці (не менше 5°). Цей показник залежить від зони розриву, тобто відстані між вікнами та об'єктами, які затуляють світло (будинки, дерева тощо). Зона розриву має становити 2-3 висоти затуляючого об'єкта. Кут падіння світла - кут у вертикальній площині, під яким видно засклену площу вікна із точки на робочому місці (не менше 27°). Коефіцієнт заглиблення - відношення висоти верхнього краю вікна від підлоги до глибини (ширини) приміщення (не менше 0,5).

Слайд 12

Штучне освітлення Ним користуються для освітлення шкільних приміщень у похмурі дні та темний час доби. Штучне освітлення має недоліки порівняно з природним, наприклад, позбавлене ультрафіолетової та деяких інших складових спектра. У навчальних приміщеннях рекомендовано використовувати люмінесцентні лампи, мінімальна санітарна норма освітлення звичайного навчального місця яких становить 300 люксів, а у кабінетах креслення та малювання - 400 люксів. Загальна потужність усіх люмінесцентних ламп у класі має бути не менше 1200 Вт. З метою продовження терміну придатності люмінесцентних ламп не рекомендовано вимикати їх під час перерв, бо часте вимикання та вмикання призводить до пошкоджень. За необхідності природне та штучне освітлення використовують одночасно.

Слайд 13

Фізичні параметри повітря визначають оптимальну придатність приміщення для людини, оскільки суттєво впливають на терморегуляцію її організму. Найсприятливішим для людини є повітряне середовище за температурою 18-20 °С, відносною вологістю 40-60% і невеликими швидкостями руху повітря (0- 0,3 м/с). За таких умов у школярів оптимальне самопочуття, максимальна працездатність і результативність навчання. У холодному приміщенні рухи учнів недостатньо координовані, значна кількість енергії витрачається на підтримання оптимальної температури тіла. Якщо в класі жарко, діти теж додатково витрачають енергію внаслідок фізіологічного протистояння перегріванню. При цьому серцево-судинна система функціонує з напруженням, порушується водно-сольовий обмін, що призводить до швидкої стомлюваності школярів. Велике значення для терморегуляції організму має відносна вологість повітря (відношення кількості водяних парів, які містяться у повітрі за певної температури, до максимально можливої їх кількості). Підвищена вологість повітря шкідливо впливає на організм унаслідок утруднення терморегуляції тіла через потовиділення за підвищеної температури повітря. Мікроклімат

Слайд 14

Природна вентиляція Природна вентиляція полягає у проникненні повітря через пори, щілини, але переважно через кватирки, фрамуги, двері тощо. Для ефективної природної вентиляції необхідна різниця температур атмосферного повітря і повітря приміщення у межах 15-20 °С. Режим провітрювання шкільного приміщення передбачає такі заходи: наскрізне провітрювання приміщень перед початком занять, між змінами та після закінчення занять протягом 10-20 хвилин за температури нижче 0 °С і 1,0-1,5 год. - за температури +10 °С і вище; провітрювання на перервах при відкритих вікнах і дверях класу до температури в приміщенні не нижче +12 °С; періодичне або постійне провітрювання класів під час уроків через фрамуги; наскрізне провітрювання коридорів і рекреацій (приміщень для відпочинку) під час уроків; штучна вентиляції майстерень, спортивних залів* лабораторій та природна вентиляції цих приміщень. Повітряно-тешювий режим у школі регулюють як за допомогою вентиляції, так і системи опалення. Опалення в школі має відповідати таким санітарним вимогам: достатність нагрівання повітря (18-20 °С); рівномірність нагрівання повітря в часі та просторі з перепадом не більше 2-З °С; однаковий ступінь нагрівання стелі, підлоги, стін і повітря приміщення; чистота повітря у приміщенні, яке опалюється.

Слайд 15

Шумовий компонент у навчальному середовищі формується вуличним і шкільним шумом. У приміщеннях гучність шуму та його частотний зміст (висоту шумових звуків) з'ясовують за допомогою спеціального приладу - шумоміра. За його відсутності рівень шуму визначають за відстанню, на якій можна сприймати людську мову нормальної гучності. Силу шуму вважають помірною, коли мову зрозуміло на відстані 2,5 м. За підвищеного шуму мову нормальної гучності можна почути на відстані 2 м, а за сильного - на відстані 1,0. Шумовий фон у класі створюють самі учні та технічні засоби навчання. Наприклад, навіть шум нормального дихання становить 10 дБ; мова - 2-3 дБ; а аудіопрогравач - 85 дБ. Тому інтенсивність шуму на уроці перебуває в межах 50-80 дБ. Робота учнів в умовах шуму негативно відображається на їх здоров'ї. Під впливом шуму посилюється газообмін, знижуються моторна і секреторна функції шлунка, прискорюється пульс, частота дихання, підвищується кров'яний тиск. Шум несприятливо впливає на функції нервової системи, викликає запаморочення, головний біль, шум у вухах. Шум гучністю до 50 дБ знижує працездатність і підвищує поріг слухової чутливост