Презентація на тему:
Тканини як рівень організації життя. Шкіра та похідні

Частина 3. Будова та функція клітин Лекція 8. Тканини як рівень організації життя. Шкіра та похідні. Авторський експериментальний проект

Фізіологія Фізіологія – наука, що пояснює функції та закономірності функціонування біологічних систем, базуючись на знаннях про структуру та хімічний склад функціональних одиниць.

Але не все так просто: Фізіологія як окрема наука не існує!!! Фізіологія = (біо)фізика + (біо)хімія + морфологія

Фізика Фізика – наука, що вивчає функції природних та штучних систем, що існують у Всесвіті, як в цілому, так і їх окремих структурно-функціональних елементів, а також механізми, якими можна впливати на окремі елементи або на систему в цілому.

Біофізика Біофізика (біологічна фізика) – наука, що вивчає функції біологічних систем (живих організмів), як в цілому, так і їх окремих структурно-функціональних елементів, а також механізми, якими можна впливати на функції окремих елементів або на систему в цілому.

Хімія Хімія – наука, що вивчає корпускулярну, атомарну та молекулярну будову (хімічний склад) природних та штучних систем, що існують у Всесвіті, як в цілому, так і їх окремих елементів та зміни у будові корпускул, атомів чи молекул (хімічні процеси), що відбуваються в цих системах.

Біохімія Біохімія (біологічна хімія) – наука, що вивчає хімічний склад біологічних систем або їх окремих елементів та хімічні процеси, що протікають в цих системах.

Морфологія Морфологія – наука про будову елементів системи на різних рівнях організації. І все!

Рівні організації живих систем Корпускулярний Атомарний Молекулярний Ультраструктурний Клітинний Тканинний Органний Організменний Популяційний Біоценотичний

Тканина Тканина – це утворення, що складається з клітин, що можуть буди з’єднані між собою за допомогою міжклітинних контактів, мають спільну будову, спільне походження та виконують схожі функції. Між клітинами знаходиться матрикс (міжклітинна речовина).

Гістологія Гістологія – розділ фізіології, що вивчає будову біологічних систем на тканинному рівні, функції тканини в цілому та її окремих елементів (клітин), організацію та взаєморозміщення елементів, зміни, реорганізацію та відновлення після пошкодження і реакцію тканини на умови навколишнього середовища.

Міжклітинні контакти У деяких тканинах клітини вільно розташовуються у матриксі (сполучна тканина). У інших тканинах клітини (епітеліальна, м’язова) щільно прилягають одна до одної. Щоб контактувати між собою, клітини з’єднуються за допомогою спеціальних міжклітинних контактів. За допомогою цих контактів, клітини можуть обмінюватися хімічними речовинами, передавати електричний заряд (збудження), каскадно транспортувати певні речовини.

Міжклітинні контакти

Щільний контакт

Nexus

Synapse

Види тканин За морфогенетичним принципом виділяють наступні види тканин: Сполучна тканина Епітеліальна тканина М’язова тканина Нервова тканина

Сполучна тканина Сполучна тканина – це тканина, основними функціями якої є сполучення, підтримка або відокремлення різних тканин в організмі людини одна від одної. Характерна особливість сполучної тканини – велика кількість матриксу і мала кількість клітинних елементів на одиницю об’єму.

Види сполучної тканини Каркасна сполучна тканина Транспортна сполучна тканина Скелетна сполучна тканина Спеціальна сполучна тканина

Види каркасної сполучної тканини Пухка волокниста сполучна тканина Щільна неоформлена сполучна тканина Щільна оформлена сполучна тканина

Структурно-функціональною одиницею каркасної тканини є колаген

Види спеціальної сполучної тканини Ретикулярна тканина Біла жирова тканина Бура жирова тканина + Слизова тканина (лише у ембріона)

Накопичення та вивільнення ліпідів

Види транспортної сполучної тканини Кров Лімфа

Види скелетної сполучної тканини Гіалінова хрящова тканина Еластична хрящова тканина Волокниста хрящова тканина Кісткова тканина

Хондроїтин

Гіалуронова кислота

Дозрівання хондроцитів

Епітеліальна тканина Епітеліальна тканина – це тканина, основними функціями якої є покрив внутрішніх та зовнішніх поверхонь тіла, захист від факторів навколишнього середовища та формування селективно проникного захисного бар’єру. Характерна особливість епітеліальної тканини – щільне прилягання клітин одна до одної з великою кількістю міжклітинних контактів та майже повна відсутність матриксу.

Одношаровий плоский епітелій

Одношаровий низький призматичний (кубічний) епітелій

Одношаровий високий призматичний (стовпчастий) епітелій

Одношаровий багаторядний епітелій

Багатошаровий епітелій

Перехідний епітелій

Додаткові утвори епітеліальних клітин Епітеліальні клітини можуть мати додаткові утвори на своїй апікальній поверхні задля збільшення площі поверхні або для створення цілеспрямованого руху речовин, що проходять повз їх апікальну поверхню. До таких утворів відносяться: Війки (цилії) Просторові війки (стереоцилії) Мікроворсинки

Каркас мікроворсинки

Залози Залоза – це сукупність епітеліальних клітин, що продукують та виділяють специфічні речовини – секрет. За способом виділення секрету виділяють: Мерокринні залози Апокринні залози Голокринні залози За типом виділення секрету розрізняють: Екзокринні залози Ендокринні залози

Залози Здебільшого залози мають вивідні протоки. За кількістю вивідних протоків розрізняють: Прості нерозгалужені залози Прості розгалужені залози Складні залози Залози також можуть мати різну будову кінцевих секреторних відділів. За формою секреторні відділи поділяються на: Тубулярні Ацинарні Змішані (тубулоацинарні)

Прості залози Складні залози

Мерокринний тип секреції

Апокринний тип секреції

Голокринний тип секреції

Келихоподібні клітини

Пошарова будова шкіри

Меланоцити

Ніготь: загальна будова

Ніготь: пошарова будова

Наступна лекція Тема: «Кістки та їх з’єднання – частина 1» Дата проведення: 30 вересня 2014 року Пропозиції та побажання висловлюйте в усній або письмовій формі персонально лектору або координатору проекту.