Презентація на тему:
Багатоклітинні

Багатоклітинні. Губки.

? Одноклітинність Багатоклітинність? Перехід до багатоклітинності.

Припускають, що багатоклітинні тварини походять від колоніальних най простіших, подібних до вольвокса. При поділі клітини такого організму не розхо дяться, а злипаються. Контакти між клітинами здійснюються через пори - отвори в клітин ній оболонці, якими вони з'єднуються між собою. У колонії вольвокса всі клітини однакові (за винятком статевих). Згодом у тварин, подібних до вольвокса, сформувалась спеціалізація клітин: одні виконували функцію добування і перетравлювання Їжі, інші слугували для руху, треті вико нували функцію дихання і т. Д. Так могли виникнути справжні багатоклітинні організми. Невелика ділянка колонії вольвокс (схематично) 1-вегетативна особина колонії 2-цитоплазматичний місток 3-більша особина колонії, в результаті розвитку котрої з'являються нові , дочірні колонії Колонія вольвокс з дочірніми колоніями всередині материнського.

Деякі вчені вважають ,що багатоклітинні тварини ведуть свій рід від джгутикових а саме від представників ряду протомонад. Протомонади – це дуже дрібні джгутикові(10-25 мікрон довжиною),котрі мають 2 джгутика. Один направлений вперед і активно рухається , інший -позаду -виконує функцію руля . Представники - різні види роду Bodo.

В кінці ХІХ було висунуті дві теорії : одна німецьким вченим Е. Геккелем , а інша – російським вченим І. І. Мечниковим Походження багатоклітинних організмів за Е.Геккелем 1- бластула 2-гаструляція 3-4- гастрея(зовнішній вигляд та повздовжній розріз) Тварина фагоцителла за І.І.Мечниковим

Довгий час вчені взагалі не вважали губок за багатоклітинний організм а рахували їх колоніями. До того ж було незрозуміло , рослини це чи тварини, придумали навіть спеціальний термін зоофіти (тварино-рослини). Але згодом визнали їх тваринами. 1. Аксинелла; 2. Каликс 3. Сифонокалина; 4.Распаілія; 5.Геодія; 6.Галіхондрія

Губки - тип найпримітивніших багатоклітинних тварин Губки - найпростіші з усіх багатоклітинних тварин. Для них характерний клітинний рівень організації. У тілі губок немає ні тканин, ні органів. Є лише спеціалізовані групи клітин, що ви конують ту чи іншу життєву функцію.

ектодерма мезоглея ентодерма У багатьох губок тіло має вид келиха або мішечка, прикріпленого до субстрату (дна, каменів, черепашок). У верхній частині розташований отвір — устя (оскулум), через яке порожнина тіла губки (атрїальна порожнина) сполучається з навколишнім середовищем. Тіло складається з трьох шарів — екто-, мезо- й ентодерми. хоаноцити. плоскі клітини

Склероцити ектодерма ентодерма мезоглея Опорні клітини У мезоглею занурені: 1) опорні клітини, що формують скелет. 2) амебоцити, що мають псевдоподії, беруть участь у травленні, здатні перетворюватися на інші види клітин; 3) статеві клітини.

Скелет губок розвивається в мезоглеї. Він складається з фибриллярного білка колагену або органічної речовини спонгина і мільйонів мікроскопічних голок (спікул), утворених кремнеземом або вуглекислим вапном. Будова скелета служить основною ознакою класифікації губок. Близько 5000 видів губок, що зустрічаються переважно в морях від поверхні до глибини 8 км., поділяють на три класи: вапнякові губки (скелет з карбонату кальцію), звичайні губки (скелет з одно- або чотиривісних голок кремнезему, рідше із спонгіна), скляні або шестипроменеві губки (кремнеземний скелет з шестиосних голок). До звичайних губок відносяться більше 95 % всіх видів. вапнякові звичайні скляні

Верхній ряд, зліва направо: Dysidea granulosa, Polymastia penicillus, Tetilla leptoderma, Aplysilla rosea. Нижній ряд, зліва направо: Geodia sp., Haliclona sp., Mycale rotalis, Pseudoceratina crassa До звичайних губок відносяться більше 95 % всіх видів

Верхній ряд, зліва направо: Mycale loveni, Tedania ignis, Hymeniacidon heliophila, Myxilla fimbriata. Нижній ряд, зліва направо: Suberites massa, Monanchora unguifera, слоновье ухо, бадяга

Вапнякові губки. Зліва направо: Clathrina coriacea (біла губка), Leucandra heathi, Leucosolenia botryoides Вапнякові губки відомі з докембрію.

Скляні губки. Зліва направо: Aphrocallistes, Farrea Скляні губки відомі з девона.

Тіло (діаметр від кількох міліметрів до 2 м) глечикоподібної, кулястої чи циліндричної форми.

Стінки губок пронизані каналами, через які в центральну порожнину надходить вода разом із киснем і харчовими об'єктами (бактерії, водорості, найпростіші та ін.).

Розмножуються губки як статевим, так і нестатевим шляхом. У разі статевого розмноження зрілий сперматозоїд однієї губки виходить через устя і з потоком води потрапляє в порожнину іншої, де за допомогою амебоцитів доставляється до зрілої яйцеклітини. Дроблення зиготи та формування личинки, окрім деяких винятків, відбувається усередині материнського організму. Личинка зазнає ряд складних змін, виходить через устя в навколишнє середовище, прикріпляється до субстрату й перетворюється на дорослу губку. Нестатеве розмноження здійснюється брунькуванням або фрагментацією. У разі брунькування дочірня особина утворюється на материнській і містить, як правило, усі види і клітин. Унаслідок фрагментації тіло губки розпадається на частини, кожна з яких за сприятливих умов дає початок новому організму. Губки мають високу здатність до регенерації. Большая часть губок гермафродиты. В теле каждой губки развиваются и сперматозоиды и яйцеклетки. Сперматозоиды одной губки оплодотворяют яйцеклетки другой. Начальные стадии развития яйца протекают внутри материнского организма. Затем личинка выходит наружу. Свободно плавает, в это время с ней происходит ряд превращений. Прикрепляется к субстрату. Личинка еще несколько раз изменяется и превращается во взрослую губку. Личинки губок резко отличаются от взрослых особей по строению и образу жизни. То есть личиночное развитие сопровождается метаморфозом.

Середовище існування та спосіб життя. У світовій фауні відомо до 5 тисяч видів, на Україні понад 30.Губки живуть тільки у водному середовищі, більшість із них в морях, деякі - на великих глибинах. У прісних водоймах зустрічаються рідко. Бодяга Кілька видів цих прісноводних губок живе в чистих водоймах по всій Україні. Тіло бодяги може мати різні форми. Живиться найдрібнішим планктоном і розчиненими органічними частинками, фільтруючи воду водойм. Замулення не терпить. Восени бодяга відмирає. Зимує у вигляді гемул — бруньок, що розвиваються в тілі губок. Гемули витримують пересихання водойм, а навесні, коли у водоймах знову з’являється вода, з них за лічені дні розвиваються нові особини.

Губки, поширені по всій нашій планеті. Але найчисленніша ( і за біомасою, і за видовим складом) фауна губок тропічних і субтропічних морів. Найбільше скупчення губок спостерігається там, де багато каменів. Останнім часом виявляли губок і на най більших глибинах світового океану (понад 6 тис. м). Тривалість життя губок від кількох тижнів і місяців до багатьох років. Поодинокі і колоніальні форми ведуть прикріплений спосіб життя.

Значення губок у природі та житті людини. Роль губок в екосистемах. Сучасні види належать до в складу ланцюгів живлення водних екосистем. Губки безперервно пропускають крізь тіло волу, тим самим фільтруючи ЇЇ. Деякі губки використовуються як туалетні, для медичних і технічних потреб. Скляні губки - як прикраси.

Масивний скелет кембрійських губок утворили поклади вапняку та крейди. Колонії кембрійських губок утворювали рифи. Юрський губковий риф Среднекембрійськая губка з унікального місцезнаходження Burgess Shale

Це цікаво! Губки будують скляні структури, що є дивом інженерії Коли ви останній раз говорили по телефону або підключалися до Інтернету, ви, швидше за все, використовували оптичні волокна.: морська губка Euplectella| ростить скляні спікули які є відмінними оптичними волокнами. Учені були вражені схожістю оптичних волокон губок з волокнами, які розроблялися людьми протягом багатьох років.

Губка використовує безліч шарів стекла, які скріплюються органічним клеєм, що робить структуру надзвичайно стійкою до розломів і тріщин. «Якби ми тільки змогли навчитися у природи, ми, можливо, в майбутньому відкрили б альтернативний спосіб виробництва оптичних волокон» «Скелет цієї істоти – просто посібник по інженерній механіці, пропонує цінні знання, які приведуть до нових концепцій в матеріалознавстві і інженерному проектуванні»

Структурні деталі морської губки Euplectella| відповідають інженерним принципам, використовуваним в конструкціях будівель, таких як Swiss Re Tower в Лондоні, готелі De| Las Artes в Барселоні..

Закріплення знань учнів. (Розв'язування задач і вправ.) 1.У Баренцевому морі живе близько 150 видів морських губок. У Білому - 50, у Чорному -~ 30, у Каспійському - один вид, а в Балтійському губок зовсім немає. Користуючись таблицею, зро біть висновок про пристосованість морських губок до певних умов життя. Море % солі у воді Баренцеве 32-34 Біле 26~27 Чорне 16-18 Каспійське 12-13 Балтійське 6-8