Презентація на тему:
Милан Кундер

1 квітня 1929 (86 років) Мі лан Ку ндера 

Мі лан Ку ндера — всесвітньо відомий чесько-французький письменник, поет, прозаїк, драматург; із 1975 року мешкає у Франції. Твори пише чеською та французькою мовами.

Народився у Брно Чехословаччина в інтелігентній сім'ї Людвика Кундери, чеського музикознавця та піаніста, який з 1948 до 1961 року був головою Музичної Академії Брно. З раннього віку вчився грати на піаніно зі своїм батьком. Закінчив школу в 1948 році та почав вивчати літературу та естетику на Факультеті Мистецтв Карлового Університету, але через два семестри розпочав навчання в Академії Кіно, де відвідував лекції з режисури та написання сценаріїв. В 1948 році майбутній письменник приєднався до комуністичної партії, яка на той період була головною в країні. В 1950 році він та ще один чеський письменник, Ян Трефулка, були виключені з партіï за «антипартійну діяльність». Кундера також був виключений з університету. Письменник використав цей інцидент для написання новели «Жарт» (1967). Пізніше Кундера читав лекції зі світової літератури в Академії Кіно.

Ми постійно переписуємо наші власні біографії та безперервно надаємо речам нового значення. В такому розумінні, переписувати історію — як в Оруела — зовсім не не гуманно. Навпаки, це дуже гуманно. Кундера належав до генерації чехів, дитинство якої пройшло під впливом Другої Світової Війни та німецької окупації. Німецький тоталітаризм пробудив в них позитивне ставлення до марксизму та комуністичної партії. В інтерв’ю з британським письменником Яном МакЕваном Кундера сказав:

З середини 1950х років Кундера став знаменитістю в комуністичній Чехословаччині. Кундера написав низку літературних статей, які бурхливо обговорювалися, захищав авангардну поезію з комуністичної точки зору. Він був головною лібералізуючою силою чеської офіційної літератури. У 1956 році його членство в партії було відновлене. Добре зустріли літературне дослідження Кундери під назвою «Мистецтво новели: подорож Владислава Ванчури до великої етики» (1960). Твір написаний під впливом угорського марксиста Георга Лукача.

У 1970 році він був виключений другого разу. Через деякий час його книжки зникли з полиць магазинів і бібліотек. У 1975 році з дружиною покинули Чехословаччину та переїхали до Франції, де його запросили викладати в університеті. Кундера ще в Празі цікавився французькою культурою та літературою, і в нього з’явився шанс порівняти Захід зі Сходом — і піддати обидва жорстокій критиці. У 1978 році Кундера переїхав до Парижу, де він розпочав читати лекції в Еколь де от Етюдс (Ecole des Hautes Etudes). В 1982 році Кундера закінчив роман «Нестерпна легкість буття». В 1988 році за цім романом Філіп Кауфман зняв фільм, і Кундера набув всесвітньої відомості, хоч він і був незадоволений цим фільмом. Зараз Мілан Кундера живе у Франції з дружиною.

роман Мілана Кундери, написаний у 1982 році і вперше опублікований у 1984 у Франції. Дія відбувається в 1968 році у Празі. У цій книзі автор стверджує, що буття повне нестерпної легкості, тому що кожен з нас живе всього один раз: «Einmal ist Keinmal» (нім. одного разу - те ж саме, що ніколи, тобто «те, що сталося одного разу, могло зовсім не відбуватися»). Тому кожне життя несе в собі таємничу випадковість, кожна наша дія не може повністю визначити наше майбутнє. Будь-який вибір не обтяжений наслідками, а тому не важливий. У той же час наші дії стають нестерпними, якщо постійно замислюватися про їхні наслідки, тому життя можна охарактеризувати як «Нестерпна легкість буття». Нестерпна легкість буття

Деякі критики відносять цей твір до постмодернізму. Перше видання чеською мовою вийшло у 1985 році у видавничому домі «68 видавців» (Торонто). Вдруге чеською мовою книга вийшла у жовтні 2006 року в Брно, (Чехія), через 17 років після Оксамитової революції (до тих пір Кундера не визнавав її).

Головний герой, Томаш, та його дружина — фотограф Тереза, в 1968 році переїжджають до Швейцарії, щоб врятуватись від радянської окупації. Тереза повертається до Чехословаччини, та Томаш їде за нею. Коли він повертається на Батьківщину, з політичних причин стає чистильником вікон. Його переслідує поліція, та він з дружиною переселяється до села, де живе з нею, поки вони не гинуть у автомобільній катастрофі. Паралельна лінія відображає відношення чеської емігрантки художниці Сабіни та шведського викладача Франца, які базуються на нерозумінні. Франц є жертвою наївних міфів, та він безглуздо гине в Камбоджі в марші проти геноциду. Мілан Кундера показує сильну любов до своєї країни. Пізніше він розширює своє захоплення на всю Центральну Європу та говорить, що вона дала світу купу великих фігур — таких, як Фройд, Ейнштейн, Кафка, Музиль та ін. Росія, з думки Кундера, руйнує культуру Центральної Європи, є втіленням стандартизації, централізації.

Дякую за увагу!