Презентація на тему:
"Казки О.С. Пушкіна"

Казки О.С. Пушкіна Виконала: учениця 5-Г класу Кирлейза Олександра

Олександр Сергійович Пушкін (1799 — 1837) - російський поет, драматург та прозаїк, творець сучасної російської літературної мови.

Казки поет писав у зрілий період своєї творчості, хоча цікавився ними все життя. З захопленням слухав Пушкін казки своєї няні Орини Родіонівни, вивчав, збирав і записував фольклор різних народів, а потім талановито використовував його у своїх творах.

У листі до брата він писав: "Що за розкіш ці казки, кожна є поема". Сам поет написав п'ять казок: "Казка про попа і наймита його Балду" (1830), "Казка про царя Салтана, про сина його славного й могутнього богатиря князя Гвідона Салтановича та про прекрасну царівну Лебедицю" (1831), "Казка про рибака та рибку" (1833), "Казка про мертву царівну та сімох богатирів" (1833), "Казка про золотого півника" (1834).

В основу більшості своїх казок поет поклав народну творчість. Так, для "Казки про царя Салтана..." він використовує народну казку "Косоручка". Значне місце в казках Пушкіна займає природа. Інколи вона співчуває героєві. Так, у "Казці про царя Салтана..." "хвиля вільна водяна бочку винесла легенько і відлинула тихенько".

Більшість казок Пушкіна має сатиричний характер, і сатира в них ще більш соціальне загострена, ніж у народних. Наприклад, "Казка про попа і наймита його Балду" - це гостра сатира на попів. Жадібний піп шукає дешевого служника, який вмів би "і коні доглядати, і шить, і варить, і майструвати". Проте піп не тільки скупий, а й дурний, бо понадіявся на російське "авось". До того ж він ще й боягуз: тремтячи від страху, боячись розплати, він посилає Балду до чортів збирати оброк.

Мова героїв є одним із засобів їх характеристики. Так, мова вередливої злої баби ("Казка про рибака та рибку") пересипана вульгаризмами. "Ой дурило ти, недотепа",- кричить на діда зла баба. Не краща мова і розгніваної цариці ("Казка про мертву царівну і сімох богатирів"), яка викрикує перед дзеркальцем: "Ах ти ж, капоснеє скло! Брешеш ти мені на зло". З творами Пушкіна читачі не розлучаються ніколи. "У кожного віку - свій Пушкін. Для маленьких читачів - це казки. Для десятирічних - "Руслан і Людмила ". В дванадцять-тринадцять років нам відкривається пушкінська проза, "Полтава", "Мідний вершник". В юнацькі роки - "Онєгін" і лірика. А потім і вірші, і проза, і лірика, і поеми, і драматичні твори, і статті, і щоденники, і листи... і це вже назавжди!".