Презентація на тему:
Іссумбосі

Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик Японська народна казка

Давно колись жили собі чоловік і жінка, та не було в них дітей. А тому ходили вони щодня у храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика.     І от одного дня знайшовся в них синок завбільшки з мізинчик.     — Ой, яка гарненька дитина! — раділа мати.     — Скоро підросте і нам допомагатиме! — тішився батько.

Батько й мати назвали сина Іссумбосі, тобто Хлопчик-Мізинчик, і берегли його як зіницю ока. Хлоп'я було розумне, та от біда — нітрохи не росло.

Минув час, і от надумав Іссумбосі вибитися в люди, впав навколішки перед батьками і просить:     — Будь ласка, відпустіть мене у столицю.     Спочатку батько й мати не знали, що й відповісти, але згадали, який він у них розумний, і погодилися з його проханням. 

Хлопчик зробив собі меч із голки, що дала мати, і вранці всі троє подалися на берег річки.     — До побачення! — гукнув Іссумбосі і поплив униз за водою у чайній чашці, веслуючи паличками для їжі хасі.

  Через кілька днів добрався він до столиці, переповненої людьми, каретами і кіньми.     — Оце так столиця! — промовив хлопчик, прошмигуючи між ногами у людей.

Невдовзі його увагу привернув величезний будинок.     — Дозвольте зайти! Дозвольте зайти! — гукнув Іссумбосі щосили, стоячи на ґанку.     За якийсь час двері відчинились, і на порозі з'явився ошатно вдягнений вельможа.     — Дозвольте зайти! — так само голосно повторив Іссумбосі.     — Цікаво, хто це говорить? Спантеличений вельможа оглянувся навколо. —     Я тут! Я тут!

Іссумбосі вибрався з дерев'яного взуття на гета і затупцяв ногами.     — Ого, який дивовижний чоловічок! Вельможа посадив Іссумбосі на долоню.     — Мене звати Іссумбосі. Я хотів би стати вашим слугою,— мовив хлопчик.  

 — Гаразд, я беру тебе на службу.     Вельможі відразу сподобався цей маленький, але жвавий хлопчик.     Іссумбосі був працьовитий і кмітливий, а тому в домі всі його любили.

Та найбільше припав він до серця дочці багатого вельможі.

 Одного разу Іссумбосі супроводжував її до храму. Дівчина боялася, щоб на хлопця не наступили ногою, і посадила його за пояс свого кімоно.

Коли ж вони поверталися додому, в темній вуличці на них раптом напали два оні — чудовиська в людській подобі з бичачими рогами і тигрячими іклами.     — Стривайте! Я вам покажу!     Іссумбосі вискочив з-за пояса дівчини і замахнувся мечем-голкою.

— Ха-ха-ха! Що це за дрібнота? — зареготав один із напасників і, схопивши Іссумбосі лапою, кинув його собі в пащу.     Хлопчик був маленький, тож міг вільно бігати в животі чудовиська і колоти його мечем.

   — Ой, болить! Ой, болить! — заволало чудовисько і, виплюнувши хлопчика з пащі, дременуло світ за очі.     Тоді Іссумбосі стрибнув на обличчя другого чудовиська і виколов йому око.     — Ой, рятуйте! Ой, рятуйте! — затуливши обличчя лапами, заволав другий напасник і накивав п'ятами.

Коли Іссумбосі опам'ятався, то побачив перед собою на землі маленький чарівний молоток — скарб чудовиськ.     Дочка вельможі махнула цим молотком і промовила:     — Іссумбосі, стань великим!

І тоді сталося чудо: Іссумбосі почав рости і за мить перетворився на вродливого юнака. Кажуть, що незабаром після того Іссумбосі оженився з дочкою вельможі, викликав до столиці своїх батьків і всі вони зажили разом у добрі і в щасті.

Джерела: http://yandex.ua/images Японська народна казка / Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик Яковлєва Т.С., учитель світової літератури Івангородської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ічнянської райдержадміністрації Чернігівської області