Презентація на тему:
Ідентичність

Лекція 1 Соціальна ідентичність та її види з дисципліни “Громадянська освіта” Викладач Весельська Н.О.

План заняття 1. Людина, як біологічна та соціальна істота. 2. Ідентичність: сутність та її види. 3. Особиста гідність та совість.

Що таке людина? Людина – жива, наділена інтелектом істота. 1. Людина, як біологічна та соціальна істота.

Істота біологічна Біологічна – народжується, живе, потребує їжі та відпочинку. Істота соціальна Соціальна – виконує певні ролі у суспільстві, має певний статус у суспільстві. Має доступ до певних благ. Хто ж це людина?

Чим же людина відрізняється від тварин? Від самого народження дитинча тварин має інстинкти, які допомогають їй вижити, орієнтуватися що їстівне, а що ні, кого боятись, а на кого напасти.

А людина? Після народження – найбільш непристосована до життя серед усіх живих істот. Без допомоги старших не може рухатись, чи здобувати собі їжу.

Людина протягом всього свого життя формується та розвивається як соціальна істота, і водночас залишається частиною природи.

Людина – істота біологічна. Проте соціальне і біологічне в ній нерозривно поєднані. Індивід – окремий організм, який існує самостійно, зокрема людина, особа, одиничний представник людського роду.

Людина є істотою, що не може існувати поза суспільством. У будь-якому суспільстві є норми і правила, дотримання яких дають змогу людям співіснувати разом. Дотримуючись цих правил індивід стає – особою.

Людина, як особа завжди має свою індивідуальність. Індивідуальність – це сукупність психічних, фізичних та соціальних якостей, які відрізняють одну людину від іншої.

Якщо людина усвідомлює свою індивідуальність у суспільстві – то вона перетворюється на особистість.

Становлення ідентичності розпочинається від нашого народження і триває впродовж усього життя. Ідентичність — це усвідомлення власного Я, власної унікальності, індивідуальності та неповторності. 2. Ідентичність: сутність та її види.

Процес досягнення ідентичності називають самоідентифікацією.

Формування власної ідентичності – це справа усього життя кожної людини. Види ідентичності Особистісна Соціальна зовнішня індивідуальність, темперамент, задатки, що формуються життєвим досвідом та розумовими здібностями. ототожнення себе з іншими членами суспільства й соціальними групами.

Коли результат не задовільняє нас, то ми відчуваємо розчарування. Феномен тимчасової втрати особистості дослідники називають кризою ідентичності.

Для подолання кризи психологи пропонують:

Прикладом ототожнення себе із групою, до якої об’єктивно не належиш, можна вважати відоме в історії України явище т. зв. «хлопоманство». «Хлопоманами» зневажливо називали поляки тих українців, які походили зі спольщених шляхетських родин, але в середині ХІХ ст. усвідомили, що потрібно служити «тому народові, серед якого живеш», а тому покинули польські студентські організації і заснували українську «Громаду».

Громадянин – це людина, яка належить до певної держави, користується її законами та правами, виконує її обов’язки. Громадянська ідентичність притаманна членам суспільства, орієнтованого на загальнолюдські, демократичні цінності і здатного до самоорганізації. Ми усі з вами — громадяни України, від нас залежить, чи стане наша держава економічно і соціально розвиненою, з високим рівнем життя її громадян. Для того, щоб життя наших близьких і друзів стало кращим а країна, в якій ми народилися і живемо – багатою і квітучою, потрібні зусилля кожного з нас.

3. Особиста гідність та совість. Ідентичність залежить від особистого вибору. Ми робимо свій вибір, спираючись на власний досвід, особисту гідність і совість. Гідність – це особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості. Совість – це усвідомлення особистістю своїх обов’язків і відповідальності перед людьми.

Готовність людини відстоювати свої законні права означає здатність виявляти свою громадянську гідність. Повстання українців у 2013 році проти брехні, корупції і маніпуляцій влади назвали Революцією Гідності. Совісна людина — це людина з гострим почуттям морального обов’язку, яка висуває до себе найвищі моральні вимоги. Вона ніколи не ставиться до себе поблажливо, а з усією суворістю, не шукаючи виправдань.