Презентація на тему:
Спинний мозок

Спинний мозок Спинний мозок оточений трьома оболонками: твердою , павутинною і м'якою.

Внутрішня будова Всередині спинний мозок складається із сірої речовини - скупчення тіл нейронів - і білої речовини, утвореного відростками нейронів.

Внутрішня будова Сіра речовина складається з двох симетричних частин неправильної форми . Від спинного мозку на рівні кожного хребця відходять дві пари корінців. У передніх корінцях містяться аксони ефекторних нейронів, тіла яких розташовані в сірій речовині, а в задніх — закінчення аксонів чутливих нейронів, що підходять до сірої речовини. Ділянку спинного мозку, якій відповідає пара передніх і пара задніх корінців, називають сегментом.

Внутрішня будова Сегмент (а) і поперечний розріз спинного мозку (б) : 1 — захисна оболонка; 2 — спинний мозок; 3 — нерви; 4 — cпинномозковий ганглій; 5 — хребець; 6 — сіра речовина; 7 — центральний канал; 8 — задній корінець спинномозкового нерва; 9 — біла речовина; 10 — передній корінець спинномозкового нерва

Спинномозкові нерви Виходячи через міжхребетні отвори, передній і задній корінці з’єднуються — так утворюється змішаний спинномозковий нерв. Від кожного сегмента відходить пара таких нервів. Від спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів, які залишають хребетний канал через відповідні міжхребетні отвори і симетрично розгалужуються в правій і лівій половинах тіла.

Спинномозкові нерви Сегменти спинного мозку: 1 — шийні (С1–С8); 2 — грудні (Т1–Т12); 3 — поперекові (L1–L5); 4 — крижові (S1–S5); 5 — куприковий (Со)

Функції На рівні спинного мозку замикаються рефлекторні дуги, що забезпечують найбільш прості рефлекторні реакції. відсмикування руки при її дотику до гарячого предмету. підтримка пози, збереження стійкого положення тіла при поворотах і нахилах голови, чергування згинання та розгинання парних кінцівок при ходьбі, бігу і т.п. регуляція діяльності внутрішніх органів, зокрема, кишечника, сечового міхура, судин.

Кожний із сегментів спинного мозку зв’язаний нервами з певними ділянками тіла. Функції

Шийні і перший грудний сегмент по чутливих нейронах одержують інформацію від шкіри, м’язів голови, шиї і передніх кінцівок та контролюють роботу цих органів. Функції

Грудні сегменти приймають сигнали і регулюють функції шкіри, м’язів і внутрішніх органів черевної й грудної порожнини. Нейрони цих сегментів беруть участь у регуляції роботи серця, стану всіх судин, органів дихання, шлунково-кишкового тракту тощо. Функції

Поперекові й крижові сегменти відповідають за чутливі й рухові функції поясу нижніх кінцівок і самих нижніх кінцівок, беруть участь у регуляції сечовипускання і дефекації Функції

Травми Встановивши,у якій ділянці тіла травмованої людини порушено чутливість або рухливість, лікар може з високою точністю визначити місце пошкодження спинного мозку.

Це цікаво Зміни хребта з віком (наприклад, при остеохондрозі) і різні його травми можуть впливати на стан спинного мозку. Міжхребцеві диски з роками втрачають пружність, стають більш щільними. У певний момент, частіше при невдалому навантажувальному русі, у звуженому міжхребцевому просторі травмуються нервові корінці або нерви. При їх травмуванні ставлять діагноз «радикуліт» (лат. radix - корінь, корінець, суфікс «іт» - вказує на запальну природу захворювання).

Головний мозок людини

Головний мозок людини Головний мозок людини — головний мозок людини, головний орган центральної нервової системи, що складається з маси взаємозалежних нервових клітин.

Загальні відомості Головний мозок людини займає всю порожнину черепа, кістки якого захищають масу мозку від зовнішніх механічних ушкоджень. B процесі росту й розвитку головний мозок набуває форми черепа. Зовні мозок нагадує драглисту масу жовтуватого кольору, тому в давні часи вважали, що це речовина, яка охолоджує кров, і при бальзамуванні трупів його не зберігали. Середня маса мозку у чоловіків — 1375 г, у жінок — 1275 г. У чоловіків він становить 2 % загальної маси тіла, у жінок — 2,5 %. Довгий час панувала думка, що від маси мозку залежать розумові здібності людини: чим більша маса мозку, тим обдарованіша людина. Але, як з'ясувалося пізніше, це не так. Наприклад, мозок І. С. Тургенєва важив 2012 г, а мозок Анатоля Франса — 1017. Найважчий мозок — 2900 г — був виявлений у індивіда, який прожив усього 3 роки. Мозок його у функціональному відношенні був неповноцінним. Отже, поки що прямої залежності між масою мозку та розумовими здібностями людини не виявлено. Але з'ясована гранична маса мозку (900 г), за межею якої він вважається неповноцінним. Загалом ступінь розвитку мозку оцінюють по співвідношенню маси спинного мозку до головного. Так, у кішок воно — 1 : 1, у собак — 1 : 3, у нижчих мавп — 1 : 16, у людини — 1 : 50.

Будова головного мозку Об'єм людського мозку становить 91-95 % місткості черепа, він складається з трьох відділів: мозкового стовбура, підкоркового відділу та кори великого мозку.

Будова головного мозку

Стовбур мозку Стовбур мозковий утворений довгастим мозком, мостом, мозочком, ніжками мозочку й чотиригорбковпроміжний мозоким тілом. Підкірковий відділ — це  і підкіркові ядра великих півкуль. Кора великого мозку покриває дві півкулі головного мозку: праву та ліву. За іншою класифікацією головний мозок поділяється на 5 відділів: довгастий мозок; задній мозок, що включає міст і мозочок; середній мозок; проміжний мозок; кінцевий мозок.

Оболонки головного мозку Головний мозок, як і спинний, покритий трьома оболонками: м'якою, павутинною і твердою. М'яка, або судинна, оболонка головного мозку (ріа mater encephali) безпосередньо прилягає до речовини мозку, заходить у всі борозни, покриває всі звивини. Складається вона з пухкої сполучної тканини, в якій розгалужуються численні судини, що живлять мозок. Від судинної оболонки відходять тоненькі відростки сполучної тканини, які заглиблюються в масу мозку. Павутинна оболонка головного мозку (arachnoidea encephali) — тоненька, напівпрозора, не має судин. Вона щільно прилягає до звивин мозку, але не заходить у борозни, внаслідок чого між судинною й павутинною оболонками утворюються підпавутинні цистерни, заповнені спинномозковою рідиною, за рахунок якої й відбувається живлення павутинної оболонки. Найбільша мозочково-довгаста цистерна розміщена позаду четвертого шлуночка, в неї відкривається серединний отвір четвертого шлуночка; цистерна бічної ямки лежить у бічній борозні великого мозку; міжніжкова — між ніжками мозку; цистерна перехрестя — у місці зорової хіазми (перехрестя).

Оболонки головного мозку Тверда оболонка головного мозку (dura mater encephali) — окістя для внутрішньої мозкової поверхні кісток черепа. В цій оболонці спостерігається найвища концентрація больових рецепторів в організмі людини, в той час як в самому мозку больові рецептори відсутні. Тверда мозкова оболонка побудована із щільної сполучної тканини, вистеленої зсередини пласкими зволоженими клітинами, щільно зростається з кістками черепа в ділянці його внутрішньої основи. Між твердою й павутинною оболонками є субдуральний простір, заповнений серозною рідиною.

Довгастий мозок Довга стий мо зок (цибулина) (лат. myelencephalon, medulla oblongata, seu bulbus) — нижня частина стовбура головного мозку, що безпосередньо переходить у спинний мозок і значною мірою зберегла його сегментарні риси будови. У людини довгастий мозок становить порівняно невелику частку від загального об'єму головного мозку: має довжину приблизно 3 см, а ширину 2 см у найширшому місці і 1.5 см — у найвужчому. Це філогенетично найдавніший відділ головного мозку. Розташований між варолієвим мостом і спинним мозком, в який непомітно переходить у ділянці великого отвору потиличної кістки. Верхня частина довгастого мозку розширена у вигляді цибулини, тому його інколи називають цибулиною. У довгастому мозку розташовані ядра деяких із черепних нервів, зокрема язиково-глоткового, блукаючого, під'язикового. Цими нервами він пов'язаний з різними органами і тканинами організму, а низхідними і висхідними провідними шляхами — з усіма відділами ЦНС. В цій ділянці головного мозку знаходиться частина ретикулярної формації, а також дихальний і серцево-судинний нервові центри і центри рефлексів чхання,кашлю, ковтання, гикання, блювання та смоктання.

Вентральна поверхня На вентральній поверхні довгастого мозку добре помітна глибока щілина (лат. fissura mediana anterior), обабіч якої розташовані виступи — піраміди довгастого мозку (лат. pyramis medullae oblongatae), сформовані волокнами кортико-спінальних (кірково-спинномозкових, пірамідальних) провідних шляхів, що сполучають моторну кору головного мозку із нейронами передніх рогів спинного мозку. Кірково-спинномозковий шлях є провідником свідомих рухових імпульсів від кори головного мозку в спинний мозок. На межі довгастого і спинного мозку розташоване перехерестя пірамід, де дві третини рухових волокон кортико-спінального шляху перехрещуються, після чого спускаються в бічних канатиках спинного мозку. Решта волокон проходять у спинному мозку в складі переднього канатика (передній кірково-спинномозковий шлях). Вони перехрещуються вже у межах того сегмента, де передають імпульси до рухових нейронів переднього рогу. Тому, рухові волокна кортико-спінального шляху повністю перехрещені, внаслідок чого кора правої півкулі передає імпульси до м'язів лівого боку тіла і навпаки.

Вентарльна поверхня довгастого мозку та мосту

Латеральна поверхня З боків від пірамід на латеральній поверхні довгастого мозку добре помітні випуклі оливи (лат. oliva), сформовані переважно ядрами оливи(лат. nucleus olivaris inferior), що передають мозочку сенсорну інформацію про стан розтягу від м'язів та суглобів. Оливи мають довжину приблизно 1.25 см, у верхній частині межують із мостом, із борозни, що розділяє ці дві структури починаються корінці лицевого нерва. Із заглибини між оливами та пірамідами виходять корінці під'язикового нерва, від боків довгастого мозку також відходять блукаючий та язико-глотковий і частина корінців додаткового нервів.

Дорзальна поверхня Центральний канал спинного мозку, заповнений спинномозковою рідиною, у місці переходу в головний мозок розширюється, формуючи порожнину четвертого шлуночка. Таким чином довгастий мозок бере участь у формуваннІ вентральної стінки цього шлуночка (із дорзального боку він обмежений судинним сплетенням). На задній поверхні довгастого мозку помітні чітко розділені тонкий (лат. fasciculus gracilis) і клиноподібний (лат. fasciculus cuneatus) пучки, що є продовженнями задніх канатиків спинного мозку. У верхній частині цибулини вони V-подібно розходяться розширюються, формуючи тонкий (лат. clava) і клиноподібний горбки (лат.tubercle cuneate) відповідно . Перший розташований присередньо і нижче, другий — латеральніше і вище. У цих горбках розташовані тонке (лат. nucleus gracilis) і клиноподібне (лат. nucleus cuneatus) ядра, що відіграють роль реле провідних шляхів, які передають інформацію про загальне чуття від спинного мозку до соматосенсорної кори. У верхній частині довгастого мозку від його дорзальної поверхні відходять нижні мозочкові ніжки (лат. pedunculus cerebellaris inferior), які розходяться у боки, частково формуючи латеральні стінки четвертого шлуночка, і сполучають цибулину із мозочком.

Ядра довгастого мозку У довгастому мозку розташовуються ядра черепних нервів: Ядро під'язикового нерва (лат. nucleus nervi hypoglossi); Ядро додаткового нерва (лат. nucleus nervi accessorii); Дорзальне ядро блукаючого нерва (лат. nucleus dorsalis nervi vagi, nucleus posterior nervi vagi); Спинномозкове ядро трійчастого нерва (лат. nucleus spinalis nervi trigemini); Подвійне ядро (лат. nucleus ambiguus) — дає початок черепним корінцям додаткового нерва і моторним волокнам блукаючого та язикоглоткового нервів; Ядро одинокого шляху (лат. nucleus tractus solitarii) — тут закінчуються чутливі волокна лицевого, язикоглоткового та блукаючого нервів. Велику частину довгастого мозку займають ядра оливи, вони пов'язані з мозочком і беруть участь у регуляції рівноваги тіла. Також у довгастому мозку розташовані тонке і клиноподбіне ядра, аркоподібне ядро (лат. nucleus arcuatus), що бере участь у комунікації між мозочком та кортикоспінальним провідним шляхом. В центральній частині довгастого мозку знаходиться частина ретикулярної формації (сітчастого утвору), що складається із великої кількості нервових волокон, що проходять перпендикулярно одне до одного — частина у повоздовжньому напряму, інші — в поперечному. У передній частині сітчастого утвору фактично відсутні тіла нейронів, через що вона називається білою ретикулярною формацією, у латеральній частині їх навпаки багато, через те вона виглядає, і відповідно називається, сірою. У ретикулярній формації також розташовуються два маленькі ядра — ядро Роллера і латеральне ядро.

Перехрестя пірамід: схема проходження пучків нервових волокон спинного мозку у довгастому мозку Стовбур головного мозку(дорзолатеральний вигляд)

Функції довгастого мозку Всі функції довгастого мозку в організмі можна поділити на три основні групи: провідникові, рефлекторні та тонічні. Провідникові функції Через довгастий мозок проходять всі висхідні і нисхідні шляхи, що сполучають спинний мозок із головним. Тут формуються присінковоспинномозкові та сітчастоспинномозкові провідні шляхи і закінчуються кірковобульбарні волокна. Рефлекторні функції Довгастий мозок бере участь у рефлекторній регуляції вегетативних функцій організму, зокрема він пов'язаний із регулюванням дихання і артеріального тиску, також тут замикаються деякі захисні і харчові рефлекси.

Поперечний переріз через довгастий мозок у нижній частині перехрестя пірамід Поперечний переріз через довгастий мозок у середині перехрестя пірамід

Дихальний центр У довгастому мозку розташована основна частина дихального центру: центри вдиху (інспіраторний центр) та видиху (експіраторний центр), тоді як пневмотаксичний центр та центр апное містяться у варолієвому мості. Нейрони дихального центру нерівномірно розподілені в межах довгастого мозку: найбільша їх концентрація спостерігається у ядрі одинокого шляху(дорзальна респіраторна група), де переважають інспіраторні нейрони, та у подвійному ядрі (вентральна респіраторна група), що містить як інспіраторні так і експіраторні нейрони. В обидвох групах містяться бульбоспінальні нейрони, що передають збудження дихальним мотонейронам спинного мозку, переважна більшість із яких є повними інспіраторними нейронами, решта ж нервових клітин (ранні і пізні інспіраторні та експіраторні) пропріобульбарні — тобто не виходять за межі довгастого мозку. У стані спокою дихальні рухи забезпечує тільки дорзальна респіраторна група, що відповідає за вдих, а видих відбувається пасивно. Чинники, що активують вдих, збуджують три групи нервових клітин у цій групі: бульбоспінальні клітини передають збудження до мотонейронів спинного мозку, забезпечуючи вдих, в той час як ранні інспіраторні нейрони пригнічують пізні, проте активність перших триває недовго, і після її завершення другі розгальмовуються і пригнічують повні інспіраторні нейрони, внаслідок чого вдих припиняється і починається видих. Експіраторні нейрони задіюються тільки під час глибокого дихання.

Судинноруховий центр У передньобічній ділянці довгастого мозку близько до його поверхні розташовані так звані зони M і S, при активації яких аретріальний тиск збільшується, а трохи нижче — зона L, що пригнічує зону S. Найважливішою із зазначених зон, ймовірно, є зона S, оскільки саме від неї нервові волокна прямують до спинного мозку, де утворюють синапси із передвузловимисимпатичними нейронами, від яких починаються симпатичні судинно-звужувальні нерви. Нейрони судиннорухового центру тонічно активні — вони постійно підтримують стан збудження, необхідний для підтримання нормального артерільаного тиску. Судинноруховий центр також відповідає за нормалізацію тиску в разі його відхилення від норми — здійснення так званих судиннорухових рефлекісів.

Поперечний переріз через довгастий мозок у середині олив Ядра черепних нервів(дорзальний вигляд)

Інші рефлекси довгастого мозку На рівні довгастого мозку замикається велика кількість харчових (слиновидільний, жування, смоктання, ковтання) та захисних (кашлю, чхання, гикання, блювання) рефлексів, центри яких розташовані у ядрах черепних нервів. Тонічна функція Тонічна функція довгастого мозку полягає у тому, що він забезпечує підтримання деяких структур у головному та спинному мозку у стані постійного збудження. Виконання цієї ролі забезпечуються ретикулярною формацією (сітчастим утвором).

Поперечний переріз довгастого мозку в районі середини оливи

Міст Міст, Вароліїв міст (лат. pons Varolii) — відділ головного мозку, разом із мозочком складає задній мозок, розташований у стовбурі міждовгастим та середнім мозком, вентральніше мозочка. Його дорзальна поверхня межує із четвертим шлуночком. Названий на честьіталійського анатома та хірурга Констанцо Вароліо. В еволюції хребетних тварин міст з'являється тільки у ссавців. Назва «міст» пов'язана із тим, що ця структура складається переважно із провідних шляхів. Повздовжні провідні волокна, розташовані глибоко у мості, є частиною провідних шляхів, що сполучають спинний мозок із вищими відділами головного мозку. В дорзальній частині мосту розташовується також велика кількість поперечних поверхневих волокон, що починаються у ядрах мосту і йдуть до двох півкуль мозочку. Ці ядра та їхні проекції відіграють роль у забезпеченні «діалогу» між мозочком та моторною корою. У мості також беруть початок три пари черепних нервів (V трійчастий, VI відвідний та VII лицевий) і залягають ядра деяких із них (ядро лицевого нерва, ядро відвідного нерва, головне та рухове ядра трійчастого нерва, частково присінкові і завиткові ядра присінково-завиткового нерва). Інші ядра мосту є частиною ретикулярної формації. Також у цій структурі мозку розташовуються ядра, що разом із ядрами довгастого мозку беруть участь у регулюванні частоти дихальних рухів.

Мозочок Мозочок (cerebellum) лежить на задній поверхні мосту й довгастого мозку в задній черепній ямці. Складається із двох півкуль і черв'яка, який з'єднує півкулі між собою. Маса мозочку 120—150 г. Мозочок відокремлюється від великого мозку горизонтальною щілиною, в якій тверда мозкова оболонка утворює намет мозочку, натягнутий над задньою ямкою черепа. Кожна півкуля мозочка складається з сірої та білої речовини. Сіра речовина мозочка міститься поверх білої у вигляді кори. Нервові ядра лежать усередині півкуль мозочку, маса яких в основному представлена білою речовиною. Кора півкуль утворює паралельно розташовані борозни, між якими є звивини такої ж форми. Борозни поділяють кожну півкулю мозочка на декілька часток. Одна з часток — клаптик, що прилягає до середніх ніжок мозочка, виділяється більше за інших. Вона філогенетично найдавніша. Клаптик і вузлик черв'яка з'являються вже у нижчих хребетних  і пов'язані з функціонуванням вестибулярного апарату.

Мозочок Кора півкуль мозочку складається з двох шарів нервових клітин: зовнішнього молекулярного й зернистого. Товщина кори 1-2, 5 мм. Сіра речовина мозочка розгалужується в білій (на серединному розрізі мозочка видно ніби гілочку вічнозеленої туї), тому її називають деревом життя мозочку. Мозочок трьома парами ніжок з'єднується із стовбуром мозку. Ніжки представлені пучками волокон. Нижні (хвостові) ніжки мозочка йдуть до довгастого мозку й називаються ще вірьовчастими тілами. До їхнього складу входить задній спинно-мозково-мозочковий шлях. Середні (мостові) ніжки мозочку з'єднуються з мостом, у них проходять поперечні волокна до нейронів кори півкуль. Через середні ніжки проходить кірково-мостовий шлях, завдяки якому кора великого мозку впливає на мозочок. Верхні ніжки мозочку у вигляді білих волокон ідуть у напрямку до середнього мозку, де розміщуються поздовж ніжок середнього мозку й тісно до них прилягають. Верхні (черепні) ніжки мозочка складаються в основному з волокон його ядер і служать основними шляхами, що проводять імпульси до зорових бугрів, підзоровобугрової ділянки та червоних ядер. Ніжки розташовані спереду, а покришка — ззаду. Між покришкою та ніжками пролягає водопровід середнього мозку (водопровід Сільвія). Він з'єднує четвертий шлуночок із третім. Головна функція мозочку — рефлекторна координація рухів і розподіл м'язового тонусу.

Середній мозок Покрив середнього мозку (або mesencephalon-у) лежить над його покришкою й прикриває зверху водопровід середнього мозку. На покришці міститься пластинка покришки (чотиригорбкове тіло). Два верхні горбки пов'язані з функцією зорового аналізатора, виступають центрами орієнтовних рефлексів на зорові подразники, а тому називаються зоровими. Два нижні горбки — слухові, пов'язані з орієнтовними рефлексами на звукові подразники. Верхні горбки пов'язані з латеральними колінчастими тілами проміжного мозку за допомогою верхніх ручок, нижні горбки — нижніми ручками з медіальними колінчастими тілами. Від пластинки покришки починається покришко-спинномозковий шлях, який зв'язує головний мозок із спинним. Ним проходять еферентні імпульси у відповідь на зорові та і слухові подразнення.

Великі півкулі мозку Великі півкулі мозку. До них належать частки півкуль, кора великого мозку (плащ), базальні ганглії, нюховий мозок і бічні шлуночки. Півкулі мозку розділені поздовжньою щілиною, в заглибині якої міститься мозолисте тіло, що їх з'єднує. На кожній півкулі розрізняють такі поверхні: 1) верхньобічну, опуклу, обернену до внутрішньої поверхні склепіння черепа; 2) нижню поверхню, розміщену на внутрішній поверхні основи черепа; 3) медіальну поверхню, якою півкулі з'єднуються між собою. В кожній півкулі є частини, що найбільше виступають: спереду, — лобовий полюс, ззаду — потиличний полюс, збоку — скроневий полюс. Окрім того, кожна півкуля великого мозку розділяється на чотири великі долі: лобову, тім'яну, потиличну та скроневу. В заглибині бічної ямки-мозку лежить невеличка частка — острівець. Півкуля поділена на частки борознами. Найглибша з них — бічна, або латеральна, ще вона називається Сільвієвою борозною. Бічна борозна відділяє скроневу частку від лобової та тім'яної. Від верхнього краю півкуль опускається вниз центральна борозна, або борозна Роланда. Вона відділяє лобову частку мозку від тім'яної. Потилична частка відділяється від тім'яної лише з боку медіальної поверхні півкуль — тім'яно-потиличною борозною. Півкулі великого мозку ззовні покриті сірою речовиною, що утворює кору великого мозку, або плащ. У корі налічується 15 млрд. клітин, а якщо взяти до уваги, що кожна з них має від 7 до 10 тис. зв'язків із сусідніми клітинами, то можна зробити висновок про гнучкість, стійкість і надійність функцій кори. Поверхня кори значно збільшується за рахунок борозен і звивин. Кора філогенетична є найновішою структурою мозку, її площа приблизно 220 тисяч мм2.

Фронтальний переріз 

Вчені експериментують з стиранням спогадів Як правило, коли людина переживає у своєму житті новий досвід, її головний мозок запам’ятовує цю подію за допомогою зміни зв’язків між нейронами. Проте це дуже складний і на даний момент недостатньо досліджений процес, він вимагає детального вивчення, вважають вчені. Нарешті, американським фахівцям вдалося зробити перший важливий крок в цій області досліджень – вони виявили «головний» ген, що забезпечує керування цим вкрай важливим процесом. Справа в тому, що саме він багато в чому визначає розумність людини. Крім того, відкриття американських вчених розкриває не тільки молекулярні основи формування пам’яті людини, але й ще може стати в нагоді в процесі визначення точного розташування в мозку тих чи інших спогадів. У такий спосіб, поширені фантастичні розповіді про те, що пам’ять можна стерти, мабуть, стануть пророчими. Виявлений ген отримав назву Npas4. Варто підкреслити, що він, як пояснюють дослідники, включає в себе ще цілий ряд генів, що здатні змінювати внутрішні шляхи сигналів головного мозку, таким чином, регулюючи взаємодію синапсів. За словами авторів цього відкриття, що представляють Масачусетський технологічний університет, наука отримала інформацію про один з найбільш складних і важливих процесів мозку. Можливо, вже в найближчому майбутньому на основі цього вдасться лікувати різні проблеми на психологічному рівні, а також створити супертехнології навчання.

Вік не впливає на розумові здібності Виявляється, поширена думка про те, що вік може впливати на розумові здібності дещо перебільшена – головний мозок людини похилого віку в точності роботи не поступається мозку юнака. Про це говорять дослідники з американського Університету Огайо. Серед населення давно поширилася думка про те, що з віком головний мозок слабшає: у літніх людей погіршується процес мислення, пам’ять, їм насилу даються абсолютно нові і несподівані рішення, тощо. Проте дослідники сходяться на думці, що це, швидше за все, звичайний забобон – пояснювати розумову повільність літніх людей старінням їхнього головного мозку. Безумовно, в старінні головного мозку ніхто і не сумнівається, але, як пояснюють вчені, постарілий мозок цілком можна так би мовити «розігнати» до більшої швидкості. Простими словами, багато в чому причини уповільнення його роботи пояснюються чисто психологічними чинниками. В рамках експерименту дослідники пропонували учасникам пройти серію когнітивних тестів. Наприклад, побачити слово в безперервній послідовності букв або оцінити на око кількість зірочок на екрані. В експерименті взяли участь як люди похилого віку, так і учні середніх шкіл, коледжів, університетів. В результаті вчені встановили, що тим особам, чий вік перевищує 60 років, дійсно доводиться зволікати з вирішенням поставлених задач. Проте, пояснюють дослідники, затримка у виконанні завдання викликана зовсім не тим, що головний мозок довго обробляє інформацію, а лише тривалою перевіркою рішення.

На запам’ятовування нового слова потрібно 15 хвилин. Група нейробіологів в Кембриджі (Велика Британія), провела дослідження і за його результатами заявила про те, що людині потрібно не більше 15 хвилин на те, щоб вивчити нове слово раз і назавжди. Як правило, для цього потрібно прослухати це слово приблизно 160 разів, на що в середньому йде близько 15 хвилин. Дослідження проводилося над 16 особами, які погодилися брати участь у ньому. До їх голови були підключені спеціальні сенсори та датчики, які фіксували активність головного мозку під час запам’ятовування слів. Спочатку дослідники фіксували активність мозку піддослідних, коли говорили їм знайоме слово. Потім запропонували їм прослухати штучно створене незнайоме слово. Виявилося, що процес формування нового ланцюжка нейронів, завдяки яким потім відбувається процес згадування, зайняв приблизно 14 хвилин, за які слово було вимовлено 160 разів. За словами авторів дослідження, мозок будь-якої людини починає активно думати після того, як почує слово, однак якщо воно незнайоме, то нейрони головного мозку починають досить цікаво поводитися, що й відрізняє процес запам’ятовування. А головна мета цього дослідження – розробка нових методів для відновлення пам’яті людей, які могли втратити її внаслідок черепно-мозкової травми або інших хвороб.

Зв’язок між обдарованістю людей і масою їхнього мозку. Багато вчених з усього світу схильні пов’язувати обдарованість людини і навіть цілих рас безпосередньо з масою їх головного мозку. Особливо широко розповсюджувалася дана гіпотеза в 19-му – 20-му століттях н.е. серед вчених расистів і фашистів, і використовувалася для агітації цих течій. Були проведені спроби наукового доказу переваги «вищих» рас, націй в залежності від маси головного мозку і форми черепа людини. Однак висновки, зроблені такими вченими, були, щонайменше, суперечливі, туманні, і явно виходили за межу правдоподібності – були неправдоподібні. На кількох прикладах спробуємо довести Вам зворотне. Масамозку у І. С. Тургенєва становила 2,012 кг, у І. П. Павлова і Д. І. Менделєєва трохи менше і становила відповідно 1,653 кг та 1,571 кг, у М. Горького ще менше – 1,420 кг, а у А. П . Бородіна маса головного мозку взагалі була найменшою серед цих вчених – 1,325 кг. Але відштовхуватися від даних чисел не можна. Також, як і не можна вважати, що, скажімо, О. П. Бородін був менш обдарованою людиною, ніж І. С. Тургенєв або навпаки. Відомим фактом є те, що у деяких розумово відсталих людей досить важкий мозок. Так в одної божевільної дитини маса мозку досягала 2,4 кг. Сьогодні, для визначення у людини обдарованості використовують дослідження клітинної будови кориголовного мозку шляхом зрізів мозку. Спеціальним інструментом роблять найтонші зрізи ущільненого мозку, розділяючи його на 32 – 35 тисяч зрізів, товщина яких всього лише кілька мікрометрів. Провівши цілий ряд таких дослідів, вчені встановили, що у високообдарованих людей нервові клітини кори головного мозку дуже складно розгалужені, а тіла їх мають досить розвинені короткі відростки, які називаються дендритами. Вся складність клітинної структури кори головного мозку людини зводиться до утворення і розвитку нервових шляхів, які пов’язують її (кору головного мозку) з іншими відділами, частинами мозку. Отже, мозок обдарованої людини зовсім необов’язково повинен бути великим і важким. Розвинені і розгалужені клітини кори головного мозку людини в поєднанні з не менш розвиненою системою кровоносних судин мозку, яка живить його клітини, є головними характеристиками і параметрами для мозку, володар якого може називати себе гордим словом – геній!

Собака Павлова

Павлов Іван Петрович Павлов Іван Петрович (26 вересня 1849р - 27 лютого 1936р)

Кінець ХIX - початок XX століття ознаменувалися найбільшими досягненнями в області фізіології травлення. Російським фізіологом Павловим і його школою був розроблений і широко впроваджений в практику лабораторного експерименту новий метод дослідження травних процесів. Павлов Іван Петрович

Група перших практикантів Інституту експериментальної медицини. В центрі І.П. Павлов. Травень 1893 Досліди І.П. Павлова

Павлов оперує разом зі Сперанським. 1931 рік. Досліди І.П. Павлова

І.Павлов вишукував способи операції, які дозволили б після одужання тварини зберегти нормальні умови діяльності як досліджуваного органу, так і всього організму в цілому. Досліди І.П. Павлова

У 1904 році за досліди в галузі фізіології травлення І.П. Павлов отримав Нобелівську премію. Досліди І.П. Павлова

Собака Павлова. Музей Павлова У дослідах на здорових собаках І.П Павлов вивчив основні закономірності діяльності різних відділів травного каналу.

Коли собака отримує їжу, її вплив на рецептори язика викликає вроджене, безумовно-рефлекторне, слиновиділення. Безумовно-рефлекторне слиновиділення

Від рецепторів язика (1) нервові імпульси йдуть в слиновидільний центр довгастого мозку (2), від нього один їх потік направляється в кору великих півкуль головного мозку (центр П), і собака пізнає їжу, а другий - до слинної залозі (3) і викликає слиновиділення. Це вроджений, безумовний, рефлекс. Безумовно-рефлекторне слиновиділення

Безумовний рефлекс

Досліди І.П. Павлова Слюна не виділяється

Досліди І.П. Павлова

Перед годуванням собаки будемо включати лампочку. Поява світла відзначить зоровий центр Л кори великих півкуль. Після включення лампочки дамо їжу. Вона викличе безумовний рефлекс і збудження в корі, в центрі П. Якщо це виконати кілька разів, то між центрами Л і П виникне тимчасовий зв'язок. Досліди І.П. Павлова

Коли тимчасовий зв'язок замкнеться, ми будемо спостерігати те, що показано в схемі. Світло лампочки порушить в корі центр Л, пов'язаний з харчовим центром П, що викличе не тільки умовне слиновиділення, а й очікування їжі. Збудження від центру П піде до слиновидільного центру довгастого мозку, а від нього до слинної залози. Виникне рефлекс на майбутню подію, яка ще не відбулася: слиновиділення на їжу, якої поки немає. Досліди І.П. Павлова

Слюна виділяється Умовний рефлекс Виникає рефлекс на майбутню подію, яка ще не відбулася: слиновиділення на їжу, якої поки немає. Досліди І.П. Павлова

Повторимо !

Утворення умовного рефлексу відбувається при поєднанні за часом байдужого подразника з безумовним. Байдужий подразник повинен передувати безумовному. Тоді він стає умовним. Для утворення міцного тимчасового зв'язку необхідно багаторазове підкріплення умовного подразника безумовним. Досліди І.П. Павлова В коре головного мозга, наряду с процессами возбуждения протекают и процессы торможения. Различают два вида торможения — внешнее и внутреннее. Внешнее торможение. Наступает в результате действия нового раздражителя. Новый очаг возбуждения тормозит существующий очаг. Характерно не только для коры, но и для низших отделов ЦНС, поэтому второе название — безусловное торможение. Например, посторонний шум тормозит у собаки слюноотделение. Внутреннее торможение развивается только в коре. Отсюда второе название — условное торможение. Непременное условие — неподкрепление условного раздражителя безусловным. Если выработанный у собаки рефлекс на свет не подкреплять пищей, то рефлекс ослабевает и исчезает. В природе происходит торможение неподкрепляемых условных рефлексов и образование новых. Например, пересыхание водоема, из которого пили животные, приведет к тому, что они перестанут приходить к нему, найдут новый водоем. Произойдет торможение одних условных рефлексов и образование новых. Другой вид внутреннего торможения — дифференцировка. Если один раздражитель подкреплять, а близкий ему не подкреплять, то условно-рефлекторная реакция возникнет только на подкрепляемый раздражитель. Например, по характеру условного стука в дверь можно определить, кто пришел — свои или чужие. Высшая нервная деятельность присуща как человеку, так и животным. У животных высшая нервная деятельность зависит от сложности нервной системы, чем она сложнее, тем меньшую роль играют инстинкты, тем большую роль играет обучение. Например, потомство паука-крестовика появляется весной, когда родители уже умерли, но молодые паучки умеют строить ловчую сеть, их поведение достаточно жестко запрограммировано. А человеческие дети, воспитанные животными, никогда не станут полноценными людьми из-за отсутствия должного воспитания. В отличие от животных, кора человека обладает большей способностью к восприятию закономерностей в окружающем мире. И главное отличие высшей нервной деятельности людей связано с наличием у них речи — второй сигнальной системы по И.П.Павлову. Первая сигнальная система поставляет информацию непосредственно через органы чувств, вторая сигнальная система связана с восприятием слышимых при произношении или видимых при чтении слов. С развитием второй сигнальной системы появилась возможность сохранять и передавать информацию следующим поколениям, появилась база для развития абстрактного мышления, сознания. « Слово, — писал И.П.Павлов, — сделало нас людьми».

У дворі будинку 12 по вулиці Академіка Павлова стоїть маловідомий жителям і гостям Санкт-Петербурга пам'ятник собаці - вірному другу людини і безіменній жертві науки. Він був встановлений на території Інституту експериментальної медицини за ініціативою Івана Петровича Павлова, який особисто розробив проект. Пам’ятник собаці

Пам'ятник з написом «От благодарного человечества» і до цього дня можна побачити на подвір'ї Інституту експериментальної медицини. Пам’ятник собаці

В нейронах нервової системи діють два основних протилежно спрямованих процеси: збудження і гальмування. Збудження стимулює роботу органів до роботи, а гальмування сповільнює або зупиняє цю роботу. Завдяки цим процесам регулюється робота органів.

Гальмування рефлексів У корі головного мозку, поряд з процесами збудження протікають і процеси гальмування. В природе происходит торможение неподкрепляемых условных рефлексов и образование новых. Например, пересыхание водоема, из которого пили животные, приведет к тому, что они перестанут приходить к нему, найдут новый водоем. Произойдет торможение одних условных рефлексов и образование новых. Другой вид внутреннего торможения — дифференцировка. Если один раздражитель подкреплять, а близкий ему не подкреплять, то условно-рефлекторная реакция возникнет только на подкрепляемый раздражитель. Например, по характеру условного стука в дверь можно определить, кто пришел — свои или чужие. Высшая нервная деятельность присуща как человеку, так и животным. У животных высшая нервная деятельность зависит от сложности нервной системы, чем она сложнее, тем меньшую роль играют инстинкты, тем большую роль играет обучение. Например, потомство паука-крестовика появляется весной, когда родители уже умерли, но молодые паучки умеют строить ловчую сеть, их поведение достаточно жестко запрограммировано. А человеческие дети, воспитанные животными, никогда не станут полноценными людьми из-за отсутствия должного воспитания. В отличие от животных, кора человека обладает большей способностью к восприятию закономерностей в окружающем мире. И главное отличие высшей нервной деятельности людей связано с наличием у них речи — второй сигнальной системы по И.П.Павлову. Первая сигнальная система поставляет информацию непосредственно через органы чувств, вторая сигнальная система связана с восприятием слышимых при произношении или видимых при чтении слов. С развитием второй сигнальной системы появилась возможность сохранять и передавать информацию следующим поколениям, появилась база для развития абстрактного мышления, сознания. « Слово, — писал И.П.Павлов, — сделало нас людьми».

Зовнішнє гальмування Зовнішнє гальмування настає в результаті дії нового подразника. Новий осередок збудження гальмує існуюче вогнище. Наприклад, сторонній шум гальмує у собаки слиновиділення. В природе происходит торможение неподкрепляемых условных рефлексов и образование новых. Например, пересыхание водоема, из которого пили животные, приведет к тому, что они перестанут приходить к нему, найдут новый водоем. Произойдет торможение одних условных рефлексов и образование новых. Другой вид внутреннего торможения — дифференцировка. Если один раздражитель подкреплять, а близкий ему не подкреплять, то условно-рефлекторная реакция возникнет только на подкрепляемый раздражитель. Например, по характеру условного стука в дверь можно определить, кто пришел — свои или чужие. Высшая нервная деятельность присуща как человеку, так и животным. У животных высшая нервная деятельность зависит от сложности нервной системы, чем она сложнее, тем меньшую роль играют инстинкты, тем большую роль играет обучение. Например, потомство паука-крестовика появляется весной, когда родители уже умерли, но молодые паучки умеют строить ловчую сеть, их поведение достаточно жестко запрограммировано. А человеческие дети, воспитанные животными, никогда не станут полноценными людьми из-за отсутствия должного воспитания. В отличие от животных, кора человека обладает большей способностью к восприятию закономерностей в окружающем мире. И главное отличие высшей нервной деятельности людей связано с наличием у них речи — второй сигнальной системы по И.П.Павлову. Первая сигнальная система поставляет информацию непосредственно через органы чувств, вторая сигнальная система связана с восприятием слышимых при произношении или видимых при чтении слов. С развитием второй сигнальной системы появилась возможность сохранять и передавать информацию следующим поколениям, появилась база для развития абстрактного мышления, сознания. « Слово, — писал И.П.Павлов, — сделало нас людьми».

Внутрішнє гальмування Внутрішнє гальмування розвивається тільки в корі. Звідси друга назва - умовне гальмування. Неодмінна умова – не підкріплення умовного подразника безумовним. Якщо вироблений у собаки рефлекс на світло не підкріплювати їжею, то рефлекс слабшає і зникає. Слюна не виділяється В природе происходит торможение неподкрепляемых условных рефлексов и образование новых. Например, пересыхание водоема, из которого пили животные, приведет к тому, что они перестанут приходить к нему, найдут новый водоем. Произойдет торможение одних условных рефлексов и образование новых. Другой вид внутреннего торможения — дифференцировка. Если один раздражитель подкреплять, а близкий ему не подкреплять, то условно-рефлекторная реакция возникнет только на подкрепляемый раздражитель. Например, по характеру условного стука в дверь можно определить, кто пришел — свои или чужие. Высшая нервная деятельность присуща как человеку, так и животным. У животных высшая нервная деятельность зависит от сложности нервной системы, чем она сложнее, тем меньшую роль играют инстинкты, тем большую роль играет обучение. Например, потомство паука-крестовика появляется весной, когда родители уже умерли, но молодые паучки умеют строить ловчую сеть, их поведение достаточно жестко запрограммировано. А человеческие дети, воспитанные животными, никогда не станут полноценными людьми из-за отсутствия должного воспитания. В отличие от животных, кора человека обладает большей способностью к восприятию закономерностей в окружающем мире. И главное отличие высшей нервной деятельности людей связано с наличием у них речи — второй сигнальной системы по И.П.Павлову. Первая сигнальная система поставляет информацию непосредственно через органы чувств, вторая сигнальная система связана с восприятием слышимых при произношении или видимых при чтении слов. С развитием второй сигнальной системы появилась возможность сохранять и передавать информацию следующим поколениям, появилась база для развития абстрактного мышления, сознания. « Слово, — писал И.П.Павлов, — сделало нас людьми».

Наприклад, пересихання водойми, з якої пили тварини, призведе до того, що вони перестануть приходити до неї, знайдуть нову водойму. Відбудеться гальмування одних умовних рефлексів і утворення нових. Приклад

Нам подали смачну їжу, ми її з задоволенням з'їли і відчули себе ситими. Чому? Адже їжа опиниться в кишечнику лише через деякий час, а в кров вона всмокчеться ще пізніше. Давайте подумаєм !

Наповнений шлунок став сигналом насичення. Ось чому імпульси від наповненого шлунка пригнічують голод.

Сон

Сон- це один із найзагадковіших станів людини, недарма його називають „маленькою смертю”. Уві сні свідомість відключається, але людина продовжує мислити, хоча її мислення змінюється й підкоряється іншим законам. На перший план виходить підсвідомість.

Зігмунд Фройд вважав, що уві сні слабшає контроль „Над Я” і починає діяти „Воно” з усіма пригніченими бажаннями й потягами, які в зашифрованій символічній формі проявляються в сновидіннях.

Думка, збагачена тим, що зберігається в підсвідомості, часом дарує нам уві сні вирішення складних завдань. Відомий приклад – Д.І. Менделєєв, який побачив періодичну таблицю хімічний елементів, коли спав. Можна сказати, що сни впорядковують нашу свідомість. Уві сні людина „розбирає” своє „горище”, викидаючи непотрібне. Після такого „прибирання” часто знаходяться непотрібні речі, які сприяють вирішенню проблеми.

Віщі сни теж частково пояснюються дією підсвідомості. Так, наприклад, удень ви шукали якийсь предмет, але так і не знайшли. Уві сні мозок продовжує його шукати й звертається по допомогу до підсвідомості. А в ній збереглася не схоплена свідомістю інформація про те, куди ви поклали те, що шукаєте. Вам сниться сон, в якому ви знаходите те, що зникло. Вранці ви знаходите те, що шукали.

Іноді віщий сон передрікає подію, яка згодом здійснюється. В цьому випадку мислення, аналізуючи події, про які ви думали вдень, по-новому їх структурує і видає найбільш прийнятний результат. Цей результат, можливо, давно було спрогнозовано, але свідомість його не прийняла, його було витіснено у підсвідомість і уві сні звідти викликано.

Можливо, вам щодня сняться незвичайні сни, але ви їх не всі пам’ятаєте, та й ті, що запам’яталися й не забулися, теж довго не тримаєте в голові. Довше тримається у пам’яті той сон, який здійснився в реальності, а це може бути наслідком простого збігу. По-справжньому віщий сон (якщо такий і буває) звичайна людина може побачити лише раз-два в житті.

Появу таких снів можна пояснити телепатією. Тоді уві сні сняться події, які відбуваються із близькими. І часто тут має місце факт, який вже відомий підсвідомості, але його відкинула свідомість, і він з’явився тільки уві сні. До того ж, сни показують все у формі символів,і часто велике значення моє їх розшифрування: „Знову зарплату зменшили! Недарма мені сьогодні сухарики снилися”.

Люди, які постійно бачать віщі сни, або хороші аналітики, або ясновидці.

АНТИ ПАЛІННЯ МИ ЗА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ!!!

КОРОТКА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КУРІННЯ Куріння тютюну має майже 500-річну історію. Відкриття Христофором Колумбом в 1492 році Америки пов’язано з відкриттям європейцями багатьох нових для них рослин, серед яких був і тютюн. Незважаючи на заборону великого мореплавця, деякі з його моряків таємно привезли листя та насіння тютюну в Європу. Особливо популярним тютюн став в XVII –XVIII ст.

ЧОМУ КУРЦІ КАШЛЯЮТЬ? Головною причиною виникнення і розвитку “тютюнового” кашлю стають краплі дьогтю, що осіли в легенях. Речовини, що містяться в тютюновому димі викликають запалення епітелію, що покривають дихальні шляхи, це призводить до підвищеного виділення секреції та слизу, що зв’язаний з виділенням мокроти при кашлі.

ЧИ ЗДОРОВЕ СЕРЦЕ В КУРЦЯ? Масове розповсюдження куріння є однією з головних причин широкого розповсюдження сердечно-судинних захворювань. Доведено, що у курців на відміну від некурящих людей в 2-3 рази частіше розвивається інфаркт тапередінфарктний стан, стенокардія та інші захворювання серця При цьому смертність, викликана цими захворюваннями, в курців набагато вища.Життя курців на 4,6-8,3 роки менше, ніж у некурящих, при чому скороченняпротяжності життя залежить від того, в якому віці людина почала палити. Доведено, що більше 50% всіх захворювань, що являються причиною смертікурців, приходиться на долю сердечно-судинних захворювань.

ЧОМУ ВИРАЗКА ШЛУНКУ ВІДДАЄ ПЕРЕВАГУ КУРЦЯМ? Більше 80 % хворих, що страждають хронічним захворюванням шлунку та дванадцятипалої кишки, є курцями. Це захворювання найчастіше зустрічається у запеклих курців. Доведено,що куріння негативно впливає і на процес лікування виразки.

КУРІННЯ, СТАТЬ ТА ПОКОЛІННЯ Велика організована боротьба з курінням в багатьох країнахпризвела до зменшення курців. Але незалежно від цьоговелика кількість курців серед молоді та серед жінок продовжує збільшуватись. Разом з цим підвищується ризик виникнення хвороби не тільки у самих курців, але й в майбутнього покоління. Куріння наносить велику шкоді всім,але особливо молодому поколінню, організм яких знаходиться впроцесі статевого дозрівання,тому куріння може негативно вплинути на їх потомство. Куріння є не лише особистою проблемою кожної людини окремо, але й гострою соціальною проблемою, з якою пов’язане майбутнє всього людства.

Основні причини, через які слід кинути курити Поліпшення самопочуття та зовнішнього вигляду. Зазвичай на білбордах, що рекламують сигарети, зображено привабливих жінок і чоловіків, які пашать здоров’ям. Та ми ж знаємо, що це лише рекламний трюк.Насправді куріння нікого не робить здоровим і гарним: задишка, ризик раку легень, інсульту, пожовтілі зуби та нігті, передчасні зморшки, нездоровий колір обличчя та інші «принадності».

Основні причини, через які слід кинути курити Турбота про оточуючих, близьких і дітей. Варто подумати й про тих, хто не курить, але вимушений дихати димом. За результатами глобального опитування молоді щодо куріння, проведеного 1999 року, з’ясувалося, що в Києві 49% підлітків 13—15 років піддаються впливу тютюнового диму в себе вдома і 71,8% — у громадських місцях.

Основні причини, через які слід кинути курити Економія бюджету Вартість сигарет, які викурює людина, легко обчислити. Досить помножити суму, витрачену на щоденну купівлю сигарет, на 365, і ви побачите, скільки грошей витрачаєте на куріння впродовж року. А якщо говорити в глобальному масштабі, то, за оцінками Всесвітнього банку, щороку на лікування хвороб, безпосередньо викликаних курінням, потрібно 200 млрд. дол.

ФОТО ДО ТЕМИ

ФОТО ДО ТЕМИ

ФОТО ДО ТЕМИ