Презентація на тему:
просвіта

Заснування «Просвіти « та основні аспекти її діяльності

Товариство «Просвіта» (1868—1939) — громадська організація, утворена 1868 у Львові з метою культурного розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу ,спершу видавало популярні книжки, а потім організовувало читальні та охопило своїм впливом широкі кола селян. Співзасновником і головою був громадський діяч і політик, священик УГКЦ Микола Устиянович.

Товариство "Просвіта" народилося на противагу антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою,- з одного боку, і русофільській, – з другого. Галицькі громадські діячі поставили перед собою мету довести, що українці – народ з культурними традиціями, який відрізняється як від поляків, так і від росіян.

Символом «Просвіти» є постать жінки з зорею на чолі, смолоскипом у руках, яка несе людям світло освіти і науки

Мета товариства:

Головою Товариства було обрано Анатоля Вахнянина, його заступником — Володимира Ганкевича (секретар Установчих зборів товариства). Членами Виділу (керівного органу) стали : Корнило Сушкевич Юліян Романчук Олександер Огоновський Корнило Устиянович Олександр Борковський Михайло Коссак Омелян Партицький Іван Комарницький (студент) Максим Михаляк (студент).

Юліян Романчук Корнило Сушкевич Олександер Огоновський Корнило Устиянович

Омелян Партицький

Основні засади діяльності Товариства – праця для піднесення і розвитку народу сформулював у своєму виступі студент Андрій Січинський, який, роздумуючи про діяльність майбутнього Товариства, наголошував: «Кожний нарід, що хоче добитися самостійності, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільності, народні маси піднести до тої степені просвіти, щоби ця народна маса почула себе членом національного організму, відчула своє громадянське і національне достоїнство.»

Діяльність товариства

Основними напрямками діяльності «Просвіти» стали шкільна, видавнича та економічна справа, але найбільшого успіху ця організація досягнула у заснуванні численних бібліотек і читалень. У 1939 р. «Просвіта» мала 3 075 читалень, 3 000 бібліотек із загальною кількістю 700 000 книжок, 1485 власних будинків. І це в умовах постійних заборон зі сторони польської влади. Всі ілюстровані народні календарі Товариства пронизує думка, що духовний, суспільний поступ нації неможливий без утвердження національної мови. Укладала і видавала «Просвіта» підручники для початкових шкіл. При читальнях організовано каси взаємопомочі, кооперативи, крамниці, шпихлірі, гуртки сільського господаря, дитячі садки. Найздібніших студентів, зважаючи на труднощі з отриманням фахової освіти, посилала «Просвіта» на науку в закордонні університети та фахові школи.

Створена для виборювання політичних прав українців, для захисту української мови, для утвердження засад державності, перед другою світовою війною «Просвіта» була наймасовішою національно-патріотичною організацією Галичини. До неї належало 360 тисяч членів, тобто 15 % усього дорослого населення. Із «Просвіти» вийшли, розвинулись у самостійні організації товариство , «Сільський господар», «Рідна школа», «Пласт». «Просвіта» виховувала молоде покоління в дусі свідомого українського патріотизму, любові до рідної культури. З «Просвіти» зродились Січове Стрілецтво, герої Української повстанської армії.

Товариство працювало у складних умовах. Воно не мало приміщення, а тому наради і засідання проводили вдома у К. Сушкевича або А. Вахнянина. Плідно працювала просвітницька секція, шо розпочала видавати для народу популярні книжечки і готувати підручники для єдиної української гімназії. Редактором популярних видань став письменник Юрій Федькович. Товариство домовилося про книгообмін з польськими та чеськими освітніми товариствами.

На зламі двох віків значно активізується політичне життя, в якому члени "Просвіти" завше йдуть попереду. Саме тоді, 1899 року, більшість народовців оформилася в Національно-демократичну партію на чолі з Юліаном Романчуком і Костем Левицьким. Галицька інтелігенція долає консерватизм. Замість самоназви "русин" ("руський") поширюється назва "українець" ("український"). Водночас запроваджено фонетичний правопис до популярних видань "Просвіти". Просвітницьку діяльність щиро підтримує духовенство, зокрема тодішній станіславівський єпископ Андрій Шептицький.

На загальному зборі Товариства в 1912 році було прийнято новий статут, який поставив завдання широкої культурно-освітньої роботи. Вона передбачала діяльність народного театру і кінотеатру, проведення народних свят, з'їздів і краєзнавчих походів, організацію книгозбірень, народних музеїв, публічних читалень, книгарень, друкарень та інших підприємств, різних курсів і шкіл (народних, середніх, вищих, господарських, промислових, торговельних), ведення зразкових господарств, садів тощо.

Наприкінці 1913 року "Просвіта" мала 77 філій і 2648 читалень. Масово почали створюватися бібліотеки. У віддалені місцевості книжки надходили безплатно. Важливе місце у просвітній праці посіли виклади і відчити, "курси вищої освіти", курси навчання неписьменних. "Просвіта" підтримувала жваві зв'язки з українцями Закарпаття, Хорватії, Боснії, Сполучених Штатів Америки, з багатьма освітніми організаціями.

До важливих здобутків "Просвіти" належить святкування ювілейних річниць – 50-річчя від дня смерті Тараса Шевченка, 100-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича, 50-річчя "Руської Бесіди", 40-річчя письменницької діяльності Івана Франка. 13 грудня 1913 року "Просвіта" взяла участь у події надзвичайної ваги – митрополит Андрій Шептицький передав громадськості Львова Національний музей, який він заснував. При цьому "Просвіта" подарувала музеєві цінні пам'ятки зі свого архіву. Кілька місяців тривали ювілейні Шевченківські урочистості. Цікаво, що читальні та філії, засновані 1914 року, мали ім'я Тараса Шевченка. У масову маніфестацію перетворився "Краєвий Шевченківський здвиг" українських руханкових, пожежних і стрілецьких організацій, що відбувся 28 грудня 1914 року. Свою майстерність показали згуртовані в "Соколах", "Січах" та "Стрілецьких куренях" галицькі юнаки.

Російська окупація Львова завдала значної шкоди "Просвіті". Було знищено бібліотеки, читальні, репресовано активних діячів. Деякі з них змушені були виїхати за межі Галичини. Навіть після російського відступу воєнний стан унеможливив Товариству розгорнути свою діяльність. Та все ж вона активізувалась у 1918 році, коли Україна воскресла до державної незалежності. Товариство "Просвіта" допомогло сформувати Міністерство освіти ЗУНР. Терор польської окупаційної влади не оминув і "Просвіту". Заарештованого голову Товариства Івана Кивелюка було вивезено до табору інтернованих біля Кракова.

1939 рік став останнім роком існування "Просвіти" на наших землях. Сталінські опричники знищили у центральному будинку Товариства (площа Ринок, 10) його архів, цінні історичні документи і рукописи, друковану продукцію. Багатьох активістів «Просвіти» було заарештовано.Так вони вчинили з осередками "Просвіти" і в інших містах і селах. Не дозволили відновити роботу "Просвіти" і гітлерівські окупанти. Відтоді Товариство "Просвіта" існувало лише за межами України, де українські емігранти відсвяткували його сторічний ювілей.

У своїй діяльності “Просвіта” спиралася на читальні (на кінець століття таких читалень у краї було 816) та філії (товариство мало в Галичині 19 філій). Товариство “Просвіта” мало всеукраїнський характер. У роботі його брали участь В. Дорошенко, І. Крип’якевич, І. Раковський, С. Рудницький та інші. З ініціативи “Просвіти” було створено друкований орган народовців “Діло”. Чисельність членів “ Просвіти” постійно зростала і на кінець XIX ст. налічувала майже 800 осіб. Осередки “Просвіти” існували на українських землях з кінця 60-х років XIX ст. до 1940 p., а в діаспорі вони збереглися й донині.

Висновок У своїй діяльності “Просвіта” спиралася на читальні (на кінець століття таких читалень у краї було 816) та філії (товариство мало в Галичині 19 філій). Товариство “Просвіта” мало всеукраїнський характер. У роботі його брали участь В. Дорошенко, І. Крип’якевич, І. Раковський, С. Рудницький та інші. З ініціативи “Просвіти” було створено друкований орган народовців “Діло”. Чисельність членів “ Просвіти” постійно зростала і на кінець XIX ст. налічувала майже 800 осіб. Осередки “Просвіти” існували на українських землях з кінця 60-х років XIX ст. до 1940 p., а в діаспорі вони збереглися й донині. Просвіта” несла в народні маси культуру, знання й національну свідомість і була важливим чинником консолідації галицьких українців.

Дякуємо за увагу