Презентація на тему:
Міфи про виникнення світу

Я, учитель зарубіжної літератури міської школи №4 м. Тальне Нерубайська Людмила Олександрівна, пропоную своїм колегам та їхнім учням презентацію теми “Міфи про виникнення світу в різних народів” на прикладі окремих міфів та ілюстрацій

Міфи про виникнення світу в різних народів

Одним із найважливіших і найцікавіших питань для кожної людини є питання про походження світу. Воно виникає природно, оскільки приклад багатьох мінливих речей, явищ або процесів навколишнього світу, приклад народження та існування живих істот, людини, суспільства і феноменів культури вчить нас, що все має свій початок. Багато що у світі колись почалося, зародилося і стало змінюватися й розвиватися протягом відносно короткого або тривалого відрізку часу. Світ виник з первинного Океану, який сам не має початку, чи світ періодично виникає, а потім знищується? Такий зміст людської думки знайшов відображення у міфології, релігії, філософії, а пізніше - в природознавстві. Основу будь-якої міфології складають міфи про створення світу і людей. У цій роботі в короткому вигляді ми розглянемо найбільш відомі з них.

Створення Світу в уяві стародавніх Греків

Спочатку існував тільки вічний, безмежний, темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Все виникло з безмежного Хаосу — весь світ і безсмертні боги.

 З Хаосу походить і богиня Земля — Гея. Широко розкинулась вона, могутня, і дає життя всьому, що живе й росте на ній.

А далеко під Землею, так далеко, як далеко від нас неосяжне, ясне небо, в незмірній глибині народився похмурий Тартар — жахлива безодня, повна вічної пітьми.

З Хаосу, джерела життя, народилась і могутня сила, всеоживляюча Любов — Ерос.

Почав творитися світ ...

Безмежний Хаос породив вічний Морок — Ереба і темну Ніч — Нюкту.

А від Ночі і Мороку постали вічне Світло — Ефір …

… і радісний світлий День — Гемера. Світло розлилося по світу, і почали змінювати одне одного ніч і день.

Могутня, благодатна Земля породила безмежне блакитне Небо — Урана, і розкинулось Небо над Землею. Уран — Небо — запанував у світі. Він узяв собі за дружину благодатну Землю.

Гордо піднялися до нього високі Гори, народжені Землею, і широко розлилося Море, яке вічно шумить. Мати-Земля народила Небо, Гори і Море.

Шість синів і шість дочок — могутніх, грізних титанів — мали Уран і Гея.

Їх син, титан Океан, що омиває, наче безмежна ріка, всю Землю, і богиня Фетіда породили на світ усі ріки, котрі несуть свої хвилі до моря, і морських богинь — Океанід.

А титан Гіпперіон і Тейя дали світові дітей: Сонце — Геліоса...

....Місяць — Селену...

...і рум'яну Зорю — рожевоперсу Еос (Аврора)

Від Астре і Еоса походять усі зірки, які горять на темному нічному небі ...

... і всі вітри: бурхливий північний вітер Борей, східний Евр, вологий південний Нот і західний пестливий вітер Зефір, що несе багаті на дощ хмари.

Тоді не було ні неіснування, ні існування, не було ні царства простору, ні неба, що лежить за його межами ... Давньоіндійський міф

Тоді не було ні смерті, ні безсмертя. Не було ознак ночі і дня. Лише Єдиний (Великий Я, Брахма) дихав, не піднімаючи вітру, за власним своїм спонуканням. Крім нього, не було нічого…

… На початку темрява була прихована в темряві, і все це було водою без кордонів. Життєва сила була покрита пустотою, і Єдиний схвилював її силою жару …

І прийшло до Єдиного бажання, … і це було перше насіння розуму.

Брахма багато, багато разів створював світ знову і знову. Ніхто не знає, скільки світів існувало до нашого і скільки буде після нього. Чотири ери, або юги, складають разом одну кальп (еон). В кінці кожної кальп світ руйнується і повертається в стан водного хаосу.

Коли Брахма медитував, з його розуму почали виникати істоти. Він прийняв тіло, створене з темряви, і з нього вийшли вітри - так народилися демони. Потім Брахма відкинув це тіло з темряви, і відкинуте тіло стало ніччю.

Після того він прийняв нове тіло, створене здебільшого з добра і світла. З його вуст вийшли сяючі боги - деви. Він відкинув і це тіло, яке стало днем. І зараз люди відвідують храми і поклоняються богам саме вдень, а не вночі..

Потім Брахма взяв третє тіло, яке повністю складалося з Сатва (добра). У Брахми народилися прекрасні думки про батьків і синів, матерів і дочок, і так виникли "духи предків". Ці духи з'являються у сутінках, перед сходом сонця і після його заходу, коли зустрічаються ніч і день.

Згодом Брахма відкинув і це тіло та прийняв четверте, що складалося з енергії, яка зійшла з його розуму. Думки цього тіла створили людей, мислячих істот. Брахма відкинув геть і це тіло, і воно стало Місяцем.

Створюючи людей, Брахма силою думки розділив своє тимчасове тіло на дві половини, подібно до того як розкривається шкаралупа устриці.

Одна половина була чоловіча, інша - жіноча. Вони глянули один на одного з любов'ю. І з тих пір існує щасливе подружжя, наче дві половини єдиної істоти, і в обох живе Брахма.

Отже, Брахма зрозумів, що цим першим людям потрібен вогонь, щоб жити безбідно. І тоді він дістав вогонь зі свого рота. Цей вогонь спалив волосся, яке росло у нього в роті. І з тих пір волосся росте на щоках тільки зовні.

Чоловік і жінка глянули один на одного і, дізнавшись, що вони - дві половинки єдиної істоти, з'єдналися і полюбили одне одного. Так було покладено початок роду людському.

Потім жінка перетворилася на кобилу, а чоловік став жеребцем, і вони зачали лоша. Так продовжувалося до тих пір, поки не було створено найдрібніших живих істот. Але жінка подумала: "Як ми можемо любити одне одного, якщо ми - частини однієї істоти?" І вона спробувала втекти від чоловіка, перетворившись на корову. Але чоловік перетворився на бика, і вони поклали початок всякій худобі.

Після цього Брахма прийняв п'яте тіло, яке складалося з енергії й пітьми, і породив жахливі створіння, які бажали пожерти первісний океан хаосу; це були велетні і чудовиська.

Це останнє творіння настільки засмутило Брахму, що він від горя втратив усе волосся на голові, яке перетворилися на істот, що повзали на череві, - змій та інших рептилій. Вони ховаються в сирих і темних місцях, в болотах, під камінням і скелями.

Але Брахма продовжував переживати через те, що створив чудовиськ, і з його похмурих думок народилися жахливі Гандхарва - упирі.

Нарешті Брахмі вдалося взяти себе в руки, і він знову повернувся до приємних помислів - пригадав мирні і щасливі часи своєї молодості. Він був щасливий, і від цього народилися птахи. А потім з тіла Брахми виникли нові творіння: звірі, рослини та інші форми життя.

Всі якості, якими зараз наділені живі істоти, походять з думок Брахми і будуть незмінними, поки існує цей світ. Всі живі істоти, що населяють Землю, були створені діяннями Брахми, який дав їм усім імена і розділив на чоловічу і жіночу стать. Брахма живе в кожній істоті, бо всі вони виникли з нього.

Давньо- китайські міфи

Міф Стародавньої Греції Саме в Китаї найголовнішими космічними силами були не стихії, а чоловіче і жіноче начала, які є головними діючими Силами у світі. Відомий китайський знак Інь і Янь – це найпоширеніший символ в Китаї.

Один з найвідоміших китайських міфів про створення світу записаний в II столітті до н. е. З нього випливає, що в глибоку давнину існував лише похмурий хаос, в якому поступово самі собою сформувалися два начала - … … Інь (похмурий) та Янь (світлий) Вони визначили вісім головних напрямків світового простору. Після встановлення цих напрямків дух Янь став керувати небесами, а дух Інь - землею.

До створення двох першоначал небо і земля перебували в хаосі, подібно до вмісту курячого яйця.

У «яйці» спав велетень, і звали його Пань-Гу.

Пань-Гу спав більше 18 тисяч років. Прокинувшись, він відчув себе препогано: у «яйці» було душно й темно.

Тоді він замахнувся сокирою, рубонув по шкаралупі - і вона зі страшним тріском розкололася.

Чиста, біла й легка речовина шкаралупи повільно піднялася вгору і стало небом (інь), а все чорне, нечисте і важке (янь) поступово опустилося і стало землею.

з його вдохом народжуеться вітер і дощ, з видихом - грім і блискавка, він відкриває очі - настає день, закриває - настає ніч. Відділення неба від землі відбувалося у міру зростання Пань-Гу, з яким пов'язується і походження явищ природи:

Коли Пань-Гу вмирає, його лікті, коліна і голова перетворюються на п'ять священних гірських вершин, волосся на його тілі - у людей.

Існує також міф про прародительку Нюй-ва, яка уявлялялась у вигляді напівлюдини – напівзмеї (або дракона), вважалася творителькою всіх речей і людей (але міф про створення нею всесвіту невідомий). Відповідно до одного з міфів, вона виліпила людей з лісу і глини.

Якщо Пань-Гу не творить світ, але сам розвивається разом з відділенням неба від землі, то Нюй-ва постає і як своєрідний деміург. Вона ремонтує частину небосхилу, що відвалився, відрубує ноги гігантської черепахи і підпирає ними чотири межі неба …

… збирає очеретяний попіл і перегороджує шлях розливу вод.

Кажуть, що Нюй-ва весь час живе в хмарах, ніколи не хвалиться, і люди на землі завжди пам'ятають її.

Давньоєгипетські міфи

У Древньому Єгипті творцями світу виступають то боги, то тварини, то рослини. Яким чином вони виникли з первісного хаосу і як творили світ - на це в кожному міфі своя історія.

Давним-давно, багато мільйонів років тому, був Хаос - безмежний і бездонний океан. Цей океан називався Нун.

Похмуре він являв собою видовище! Скам'янілі холодні води Нуна, здавалося, навічно завмерли в нерухомості. Ніщо не порушувало спокою. Проходили століття, тисячоліття, а океан Нун залишався нерухомим.

Але одного разу сталося диво. Вода раптом захлюпотіла, захвилювалась, і на поверхні з'явився великий бог Атум. Я існую! Я створю світ! Немає в мене батька і матері; я - перший бог у Всесвіті, і я створю інших богів! З неймовірним зусиллям Атум відірвався від води, піднявся над безоднею і, знявши руки, промовив чарівне заклинання. В ту ж мить пролунав гучний гуркіт, і серед бризок піни з безодні виріс пагорб Бен-Бен. Атум опустився на пагорб і почав думати, що робити далі. - Я створю вітер, - так міркував Атум,- без вітру цей океан знову завмре і залишиться назавжди нерухомим.

І ще я створю богиню дощу і вологи, щоб вода океану підпорядковувалася їй. І Атум створив бога вітру Шу і богиню Тефнут - жінку з головою лютої левиці. Це була перша божественна пара на землі. Але тут сталося нещастя. Непроглядна темрява все ще огортала Всесвіт, і в темряві Хаосу Атум втратив своїх дітей. Скільки він не кликав їх, скільки не кричав, приголомшуючи водну пустелю плачем і стогоном, відповіддю йому було мовчання.

У цілковитому відчаї Атум вирвав свое Око і, звертаючись до нього, вигукнув: - Око моє! Зроби те, що я тобі скажу. Іди в океан, знайди моїх дітей Шу і Тефнут і поверни їх мені. Око відправилося в океан, а Атум сів і став чекати його повернення. Втративши нарешті будь-яку надію знову побачити своїх дітей, Атум закричав: - О, горе! Що ж робити мені? Мало того, що я навіки втратив свого сина Шу і свою дочку Тефнут, я до того ж ще позбувся Ока! І він створив нове Око, і помістив його у свою порожню очну ямку. Вірне Око після багаторічних пошуків все-таки знайшло його дітей в океані.

Ледве Шу і Тефнут ступили на пагорб, бог кинувся їм назустріч, щоб швидше їх обійняти, як раптом Око, палаючи від люті, підскочило до Атума і гнівно прохрипіло: - Що це означає?! Чи не по твоєму наказу я відправилося в океан Нун і повернуло тобі загублених дітей! Я послужило тобі велику службу, а ти ... - Не гнівайся, - сказав Атум. - Я покладу тебе на чоло, і ти звідти будеш споглядати світ, який я створю, будеш милуватися його красою. Але ображене Око не хотіло слухати ніяких виправдань. Прагнучи будь-що покарати бога за зраду, воно перетворилося на отруйну змію кобру. З грізним шипінням кобра роздула шию і оголила смертоносні зуби, націлені прямо в Атума. Однак бог спокійно взяв змію в руки і помістив собі на лоб.

З тих пір око-змія прикрашає корони богів і фараонів. Називається вона урей.

З вод океану виріс білий лотос. Брунька розкрилася, і звідти вилетів бог сонця Ра, який приніс світові довгоочікуване світло.

Побачивши Атума і його дітей, Ра заплакав від радості. Його сльози впали на землю і перетворилися на людей. Злетівши на небо, Ра продовжував творити світ, оскільки створено було ще не все.

Він сказав: - Нехай заспокоїться Поле Велике! І виникло Поля Спокою - потойбічне царство. - І будуть для мене очерети і трави там! - вигукнув сонячний бог, і виникли Поля очерету. - Створю я в них речі всілякі! - сказав Ра, і відбулися сутінки.

Після цього Ра покликав до себе бога Геба і оголосив, що передає земний трон йому. - Нехай змії та мої вороги знають, - проголосив бог богів, - що хоча і віддалюся, все ж таки я сяю над ними. Ти, Геб, будеш тепер владикою на землі! Так закінчилася ера земного царювання Ра-Хорахте. Настала ера правління Геба.

Існує інший міф, де говориться, що Ра відрікся від трону на користь Тога, а Тог не погодився царювати один, і тоді боги поділили владу: Ра і Тог змінюють один одного на троні, тому міняється час доби.

На небесах Ра сказав богам: - Покличте мені бога Тога! І привели його негайно. Сказав величність його бог (Ра) Тогу: "Будь на небі замість мене, поки я сяю для блаженних в Дуата (тобто поки я ночами перебуваю в царств мертвих і свічу там для померлих). Та будеш ти замість мене заступником моїм , і назвуть тебе "Тог, заступник Ра". Так на небі з'явився Місяць.

СКАНДИНАВСЬКИЙ МІФ ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ

Спочатку не було нічого: ні землі, ні піску, ні холодних хвиль. Була лише одна чорна безодня Гіннунгагап.

На північ від неї лежало царство туманів Ніфльхейм,

... а на південь - царство вогню Муспельхейм. Тихо, світло та спекотно було в Муспельхеймі, так спекотно, що ніхто, крім дітей цієї країни, вогняних велетнів, не міг там жити,

... в Нифльхеймі ж, навпаки, господарювали вічний холод і морок.

Але ось у царстві туманів забило джерело Гергельмір. Дванадцять потужних потоків, Эливагар, взяли з нього свій початок і стрімко потекли на південь, падаючи в безодню Гіннунгагап.

Жорстокий мороз царства туманів перетворював воду цих струмів на лід, але джерело Гергельмір било не припиняючи, крижані гори росли і все ближче і ближче просувалися до Муспельхейму.

Нарешті лід підійшов так близько до царству вогню, що став танути. Іскри, які вилітали з Муспельхейму, змішалися з талим льодом і вдихнули в нього життя. І тоді над безкінечними крижаними просторами з безодні Гіннунгагап раптом піднялася фігура ...

… Це був Імір, перша жива істота в світі.

У той же день під лівою рукою Іміра з'явилися хлопчик і дівчинка, а від його ніг народився шестиголовий велетень Трудгельмір. Так було покладено початок роду велетнів - Грімтурсенів, жорстоких і підступних, як лід і полум'я, що створили їх.

Одночасно з велетнями з розталого льоду виникла гігантська корова Аудумбла. Чотири молочні ріки потекли з її вимені, даючи їжу Іміру і його дітям. Зелених ланів ще не було, і Аудумбла паслася на льоду, облизуючи солоні крижані брили.

До кінця першого дня на вершині однієї з цих брил з'явилося волосся, на другий день - ціла голова, наприкінці третього дня з криги вийшов могутній велетень Бурі. Його син Бер взяв собі за дружину велетку Беслу і вона народила йому трьох синів-богів: Одина, Вілі та Ве.

Братам богам не подобався світ, в якому вони жили, не захотіли вони терпіти й панування жорстокого Іміра. Повстали вони проти першого із велетнів, а після довгої і жорстокої боротьби вбили його. Імір був такий величезний, що в крові, яка хлинула із його ран, потонули всі остальні велетні, потонула й корова Аудумбла. Лише одному з внуків Іміра, Бергельмиру, удалося спорудити човен, на якому він і врятувався разом із своєю доужиною.

Тепер вже ніхто не заважав богам влаштувати світ за своїм бажанням. Вони зробили з тіла Іміра землю у вигляді плоского кола і встановили її посеред великого моря, яке утворилося з його крові. Боги назвали землю "Мітгард", що означає "середня країна".

Потім брати взяли череп Іміра і зробили з нього небосхил,

…з його кісток вони зробили гори, з волосся - дерева, з зубів - каміння,

… а з мозку - хмари.

Кожен з чотирьох кутів небесного склепіння боги скрутили у формі рогу і в кожен ріг посадили по вітру: в північний - Нордрі, в південний - Судрі, в західний - Вестрі та в східний - Аустрі.

З іскор, що вилітали з Муспельхейму, боги зробили зірки і прикрасили ними небосхил. Частину зірок вони закріпили нерухомо, інші ж, для того щоб дізнаватися час, розмістили так, щоб вони рухалися по колу, обходячи його за один рік.

НАРОДЖЕННЯ СВІТУ В УЯВІ СТАРОДАВНІХ СЛОВ‘ЯН

На початку часів світ перебував у темряві ...

Але Всевишній явив Золоте Яйце, в якому був укладений Рід - Батько всього сущого.

Рід народив Любов – Ладу-матінку

І силою Любові зруйнувавши свою темряву, породив Всесвіт - незліченну безліч зоряних світів, а також наш земний світ.

Сонце вийшло тоді з обччя Його. Місяць світлий - з грудей Його. Зірки часті - з очей Його. Зорі ясні - з брів Його. Ночі темні - так з дум Його. Вітри буйні - з подиху ..

Так Рід породив все, що ми бачимо навколо, все, що ми називаємо Природою. Рід відокремив світ видимий, явлений, тобто дійсність від світу невидимого, духовного - Нови. Рід відокремив Правду від Кривди.

У колісниці вогненній Рід утвердив Грім гримлячий.

Бога Сонця Ра, що вийшов з обличчя Роду, було утверджено в золотому човнику , а Місяця - в срібному.

Рід випустив із своїх уст Дух Божий - птицю Матір Сва.

Духом Божим Рід породив Сварога - Небесного Отця.

Сварог закінчив світотворення. Він став господарем земного Світу, владикою Божого Царства. Сварог утвердив дванадцять стовпів, що підпирають небосхил.

З Слова Всевишнього Рід створив бога Барму, який став бурмотіти молитви, прославлення, розповідати Веди.

Також Він породив Дух Барма, його дружину Тарусу.

Рід став Небесним Джерелом і породив води Великого Океану. З піни вод Океану явилася Світова Качка, що породила багатьох богів – ясунів і демонів – дасунів.

Рід породив Корову Земун і Козу Седун, з їх перс розлилося молоко і стало Чумацьким Шляхом.

Потім він створив камінь Алатир, яким почав збивати це Молоко.

З отриманого масла була створена Мати Сира Земля.

Слово Рід багатозначне. Рід означає також "плем'я", "родина". Це те, що єднає нас із пращурами, що є символом життя і процвітання не лише окремої людини або народу, а й людства вцілому.

Найдовша дорога починається з перших кроків. Міф – це перші кроки людства на шляху до осягнення світових законів буття. Спільні елементи у міфах різних народів свідчать про те, що всі ми схожі за інтересами, життєвими прагненнями та ідеалами, нас єднає спільний корінь – рід.